Справа № 299/7061/23
Іменем України
30 січня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів Кожух О. А., Собослой Г. Г.
з участю секретаря Савинець В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Яцишин Анна Петрівна, на рішення Виноградівського районного суду від 08 квітня 2024 року в частині стягнення витрат на правову допомогу адвоката по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
В жовтні 2023 року ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги мотивував тим, що 31 липня 2021 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді за актовим записом № 563. Спільне життя у подружжя не склалося, сімейні стосунки припинені, шлюб носить формальний характер. Розірвати шлюб в органі державної реєстрації актів цивільного стану відповідачка відмовляється. У зв'язку з цим позивач просив розірвати шлюб у судовому порядку (а.с.1-3).
Рішенням Виноградівського районного суду від 08 квітня 2024 року позов задоволено.
Шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 31.07.2021 року в Ужгородському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південо-західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України за актовим записом №563, розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 11 325,00 грн. (а.с.91-96).
На це рішення відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга подана в частині розміру витрат на правову допомогу адвоката. Апелянт зазначає, що стягнута сума витрат на правову допомогу неспівмірна з реальним обсягом такої допомоги у суді першої інстанції, часом витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат. Розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, що характерно для справ незначної складності. З огляду на це апелянт просить зменшити розмір витрат на правову допомогу адвоката до розміру в 1000 грн.
У судове засідання в апеляційній інстанції учасники справи не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Від представників сторін Мельника Я. Ю. та Яцишин А. П. надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) вказав, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Велика Палата у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі N 910/9714/22).
З матеріалів справи слідує, що адвокат Мельник Я. Ю. (представник позивача) звернувся до суду першої інстанції із заявою про стягнення витрат на правову допомогу. До заяви додав договір від 10.08.2023 року про надання правової допомоги, додаткову угоду до цього договору № 1 від 10.08.2023 року, виставлені рахунки та квитанції про сплату гонорару. Гонорар обумовлено у фіксованому розмірі 300 доларів США в еквіваленті національної валюти.
Визначений до відшкодування розмір гонорару (11 325 грн.) є завищеним і не є співмірним, обґрунтованим і пропорційним об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, а також складності справи. Розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, що характерно для справ незначної складності. Судові засідання у даній справі не проводилися.
При цьому колегія суддів констатує, що гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Отже, при визначені суми відшкодування колегія суддів виходить з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, рішення місцевого суду в частині витрат на правову допомогу адвоката слід змінити. Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 3000 грн. витрат на правову допомогу адвоката. Визначаючи суму відшкодування (3000 грн.) апеляційний суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права.
Враховуючи наведене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Яцишин Анна Петрівна, - задовольнити частково.
Рішення Виноградівського районного суду від 08 квітня 2024 року в оскарженій частині щодо стягнення витрат на правову допомогу - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.
Головуючий:
Судді: