Справа № 301/3770/24
11.02.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., перевіривши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2024 року,
Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Відповідно до постанови суду, - 26 жовтня 2024 року о 16 годині 15 хвилин на вулиці Н-09 33 км в селі Сільце Мукачівського району ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Peugeot Expert д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб зреагувати на її зміну, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 , який при повороті ліворуч зупинився для надання переваги у русі. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху.
На зазначену постанову судді Яцканич М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у даній справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Одночасно ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, посилаючись на те, що суд не повідомив його належно про призначення судового засідання у даній справі і слухав її без його особистої участі, та не своєчасно вручив копію оскаржуваної постанови. Просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Ретельно перевіривши доводи клопотання, матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити з наступних підстав.
У відповідності до ч. 2 ст. 287 КУпАП, постанову суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у порядку передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Вищевказана норма - ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Із викладеного слідує, що законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив обрахування строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її винесення.
Закон не містить приписів, які б створювали передумови для іншого обрахування строку на апеляційне оскарження, в тому числі для особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, як окремого суб'єкта права на апеляційне оскарження.
Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов'язки, покладені на неї законом.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Із матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова судді прийнята судом 20 грудня 2024 року, відтак у даному випадку строк на апеляційне оскарження починає перебіг з 21 грудня 2024 року і спливає 30 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 29 січня 2025 року (згідно штемпелю суду), тобто з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП.
У якості поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що він не отримував виклик до суду і про дату розгляду справи повідомлений не був, та що не отримував копії оскаржуваної постанови суду, що на його думку свідчить про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Проте, вказані обставини не можуть слугувати підставами для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 був достеменно обізнаний, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, про що свідчить його підпис, що він ознайомлений зі змістом протоколу. Крім того, у матеріалах справи міститься постанова судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 12.11.2024, якою клопотання ОСОБА_1 про направлення даної справи за підсудністю до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, задоволено (а.с.14-15). У справі також наявнадовідка (а.с. 23) про доставку повідомлення у додаток «Viber» на номер мобільного телефону, зазначеного ним у заяві від 26.10.2024 року (а.с. 6). Разом з тим, у матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_1 від 12.12.2024 про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.24), з якими він ознайомився 17.12.2024, а також наявна розписка про отримання ним копії постанови 25.12.2024 (а.с.27).
Крім того ОСОБА_1 07.01.2025 було відомо, що 20.12.2024 було винесено оскаржувану постанову, про що він зазначив у клопотанні про видачу копії постанови, однак подав апеляційну скаргу 29 січня 2025 року, а не 17 січня 2025 року.
Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про наявність на стороні апелянта сукупності передумов, які вочевидь не створювали перепон для особи у реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги.
Дата отримання копії судового рішення, чи ознайомлення з ним - не є тими обставинами, що змінюють порядок перебігу строку на апеляційне оскарження для ОСОБА_1 , а тому ці обставини не можуть бути визнані у якості поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами, клопотання не містить посилання на обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Сама собою вказівка щодо наявності поважних причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд зауважує, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Сукупність указаних обставин свідчать про відсутність об'єктивних обставин, які б безумовно свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а відтак і слугували підставами для задоволення клопотання.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, можливість поновлення строку на апеляційне оскарження закон пов'язує з тим, чи обставини, внаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов'язані вони з дійсно істотними перешкодами/ труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду.
Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Існування інших обставин, які би свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено, на такі апелянт не посилається у клопотанні про поновлення пропущеного строку.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апелянт не довів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, і підстав для його поновлення не знаходить, у зв'язку з чим у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду від 20 грудня 2024 року слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП слід повернути особі, яка її подала.
Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - повернути ОСОБА_1 , як особі, яка її подала.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага