Справа № 683/3777/24
2/683/278/2025
04 лютого 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
з участю: позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника -
адвоката Козака І.О.
відповідача ОСОБА_3 та його представника -
адвоката Гіппіуса О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/3777/24, 2/683/278/2025 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди,
У грудні 2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказують, що 09 квітня 2024 року ОСОБА_3 на ґрунті неприязних відносин з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно їх побив.
Зокрема, для ОСОБА_1 відповідач умисно наніс один удар долонею руки в обличчя та один удар кулаком правої руки в ліве плече, чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливів у лівій навколо очній ділянці, по передній поверхні лівого плечевого суглобу, які згідно висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Для ОСОБА_2 відповідач умисно наніс кілька ударів кулаком лівої руки в ділянку обличчя, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на слизовій оболонці верхньої губи справа з крововиливом навколо рани, крововиливу в ділянці верхньої губи справа з переходом на нижню губу та підборіддя справа, на слизовій оболонці нижньої губи справа, які згідно висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України.
Зазначають, що внаслідок заподіяння відповідачем тілесних ушкоджень їм було завдано моральної шкоди, оскільки з вини відповідача вони зазнали фізичного болю та душевної травми, яка призвела до погіршення стану їх здоров'я, вони пережили страх за своє здоров'я та життя, оскільки вони є людьми похилого віку і в силу стану здоров'я не могли себе належним чином захистити. Крім того, психологічна травма, яку вони отримали, внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 , вплинула на стан їхнього здоров'я, внаслідок чого вони перебували у пригніченому стані, не могли нормально спілкуватись із своїми рідними.
Заподіяну їм моральну шкоду визначили у розмірі по 20000 грн. кожному та просять стягнути ці кошти з відповідача на свою користь.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2024 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на те, що неправомірними діями ОСОБА_3 , який умисно наніс їм тілесні ушкодження, їм заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, в тому числі душевних, неможливість вести звичайний спосіб життя через боязнь вийти на вулицю, вони не могли спілкуватись з іншими людьми через сліди побиття на обличчі, змушені були витрачати свій час на звернення до правоохоронних органів.
Представник позивачів - адвокат Козак І.О. також просить позов задовольнити, посилаючись на те, що факт неправомірних дій ОСОБА_3 по відношенню до позивачів встановлений вироком суду, який набрав законної сили. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивачі, які є особами похилого віку, зазнали фізичного та душевного болю, пережили стрес та негативні емоції, через сліди побиття не могли вести звичайний спосіб життя, а тому мають право на відшкодування моральної шкоди.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що визнає позов частково, вказуючи, що потерпілі самі його спровокували до побиття, оскільки ображали його матір, тому при вирішення позову просить цю обставину врахувати.
Представник відповідача - адвокат Гіппіус О.Б. просить задовольнити позов частково, вказуючи, що ОСОБА_3 тілесні ушкодження для ОСОБА_1 не наносив, а такі ушкодження позивачці нанесла його мати ОСОБА_4 , тому у стягненні моральної шкоди з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 просить відмовити.
Крім того, у визначений судом строк представник ОСОБА_3 - адвокат Гіппіус О.Б. подав відзив, у якому вказує, що саме позивачі спровокували ОСОБА_3 на вчинення кримінального правопорушення, оскільки сварка виникла між позивачами і матір'ю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 через камінь, який остання виявила на своєму городі. Саме ОСОБА_2 першим вдарив ОСОБА_4 по руці та у плечі, після чого підбігла ОСОБА_1 та вдарила ОСОБА_4 у обличчя. Коли ОСОБА_3 побачив, що його матір б'ють, він прибіг на город, відштовхнув ОСОБА_1 від матері, після чого, отримавши удар в підборіддя від ОСОБА_2 , у відповідь вдарив останнього. Тому при вирішенні позову просить врахувати, що у даній ситуації ОСОБА_3 та його мати теж зазнали душевних страждань під час самозахисту від протиправних посягань позивачів, а також врахувати матеріальне становище ОСОБА_3 , який не спроможний сплатити позивачам визначений ними розмір моральної шкоди.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 квітня 2024 року близько 19 години ОСОБА_3 , перебуваючи на земельній ділянці домогосподарства АДРЕСА_1 , на ґрунті довготривалих сусідських неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , умисно, протиправно наніс один удар долонею лівої руки в ділянку обличчя та один удар кулаком правої руки в ліве плече потерпілої ОСОБА_1 , чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в лівій навколо очній ділянці, по передній поверхні лівого плечового суглобу, які згідно висновку експерта №47 від 10 квітня 2024 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім цього, ОСОБА_3 , діючи без відриву у часі, перебуваючи на вказаному місці, на ґрунті довготривалих сусідських неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , умисно, протиправно наніс щонайменше два удари кулаком лівої руки в ділянку обличчя потерпілого ОСОБА_2 , чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на слизовій оболонці верхньої губи справа з крововиливом навколо рани, крововиливу ділянці верхньої губи справа з переходом на нижню губу та підборіддя справа, на слизовій оболонці нижньої губи справа, які згідно висновку експерта № від 10 квітня 2024 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також крововиливу в проекції кута нижньої щелепи справа, який згідно зазначеного вище висновку експерта відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Зазначені обставини встановлені вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2024 року у справі №683/1251/24 (провадження №1-кп/683/191/2024), який 17 грудня 2024 року набрав законної сили, згідно якого ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України та з урахуванням ч.1 ст.70 КК України призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн.
В ході судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України, судом не вирішувалось питання про відшкодування потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до роз'яснень, даних у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди
необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «по своїй суті зобов'язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (див. висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц)».
Відповідно до положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки за вироком суду, який набрав законної сили, винуватцем заподіяння позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тілесних ушкоджень визнано відповідача ОСОБА_3 , тому в силу ч.1 ст.1167 ЦК України саме він є відповідальним за відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам.
За клопотанням сторони відповідача судом в якості свідка було допитано матір відповідача - ОСОБА_4 , яка стверджувала, що тілесних ушкоджень для ОСОБА_1 її син ОСОБА_3 не завдавав, оскільки це саме вона штовхнула ОСОБА_1 під час конфлікту.
Проте, такі показання свідка ОСОБА_4 суд до уваги не бере, оскільки вони суперечать усім іншим дослідженим судом доказам, у тому числі, вироку суду від 14 листопада 2024 року, який в силу ч.6 ст.82 ЦПК України є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в частині питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, та яким саме ОСОБА_3 визнано винним у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .
Внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, потерпіла ОСОБА_1 , зазнала легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мали незначні скороминущі наслідки. При цьому, ОСОБА_1 перенесла стресову ситуацію, пережила приниження честі, гідності, зазнала фізичного болю та душевних страждань в зв'язку із неправомірними діями щодо неї самої та щодо її чоловіка ОСОБА_2 , змушена була звертатись за медичною допомогою, через що змінився звичний уклад її життя, в силу свого похилого віку змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також вживати заходів для притягнення винного до відповідальності, в зв'язку із чим вона має право на відшкодування моральної шкоди.
Внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, потерпілий ОСОБА_2 , зазнав легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. При цьому, ОСОБА_2 переніс стресову ситуацію, пережив приниження честі, гідності, зазнав фізичного болю та душевних страждань в зв'язку із неправомірними діями відповідача щодо нього самого та щодо його дружини ОСОБА_1 , змушений був звертатись за медичною допомогою, через що змінився звичний уклад його життя, в силу свого похилого віку він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також вживати заходів для притягнення винного до відповідальності, в зв'язку із чим він також має право на відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи наведене, характер заподіяння тілесних ушкоджень, характер і об'єм
моральних страждань потерпілих, а також, що жодна майнова компенсація практично не в змозі відновити попередній стан, який існував до кримінального правопорушення, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, з урахуванням майнового стану відповідача, суд вважає, що моральне відшкодування слід визначити для ОСОБА_1 - у розмірі 15000 грн., для ОСОБА_2 - у розмірі 20000 грн.
Саме такий розмір моральної шкоди, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, фізичний та моральний стан потерпілих буде достатньою сатисфакцією.
При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору за подачу даного позову на підставі п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь держави.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог.
Позов заявлено з ціною 40000 грн., а задоволено на суму 35000 грн. (15000 + 20000), тобто на 87,5% (35000 х 100 : 40000).
За подачу даного позову судовий збір становив 1211,20 грн., позов задоволено на 87,5%, тому з відповідача на користь держави слід стягнути 1059 грн. 80 коп. (1211,20 грн. х 87,5%) судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1059 грн. 80 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 11 лютого 2025 року.
Суддя: