Єдиний унікальний номер судової справи №678/1266/24
Номер провадження №2-678-129/25
10 лютого 2025 року селище Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Лазаренка А. В.,
за участю секретаря судового засідання Непийвода Л. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду селища Летичів, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», представник позивача Пархомчук Сергій Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
04 вересня 2024 року на адресу суду надійшла позовна заява про стягнення заборгованості за кредитним договором, за змістом якої 04 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 195869.
17 лютого 2022 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17 лютого 2022 року до договору факторингу №01-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1
ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором, тому згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25 червня 2024 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 9 960,00 грн. (Дев'ять тисяч дев'ятсот шiстдесят гривень 00 копiйок) яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 2000,00 гривень (Двi тисячi гривень 00 копiйок); прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 7960,00 грн (Сiм тисяч дев'ятсот шiстдесят гривень 00 копiйок).
На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором, яка становить 9 960,00 грн., 10 500 грн. витрат на правову допомогу та 2 422 грн. 40 коп. судового збору.
09 вересня 2024 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно позовної заяви, заяви від 06 грудня 2024 року, 06 лютого 2025 року, представник позивача просить розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду.
Відповідач ОСОБА_1 будучи неодноразово належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, також в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, через офіційний веб-сайт судової влади України Летичівського районного суду Хмельницької області а також шляхом направлення рекомендованих повісток з повідомленням про їх вручення, у судове засідання не з'явився, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Як зазначено у ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як зазначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).
Законодавець у п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначив, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
В ч. 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2).
У ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
В силу ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6); електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем (п. 7).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В силу ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Якщо позичальник у визначені кредитним договором порядку та строки поверне кредит і сплатить проценти, тобто здійснить належне виконання зобов'язання за договором, то це зобов'язання припиняється.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
У разі прострочення боржником грошового зобов'язання настають наслідки такого прострочення у виді нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми. Ці нарахування входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. При цьому до нового кредитора переходять усі чинні права первісного кредитора. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором, у тому числі договору факторингу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа №310/11534/13-ц, провадження №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що 04 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 195869, що підтверджується індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту № 195869 від 04 червня 2021 року.
Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000 гривень 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Підпунктом 1.2. пункту 1 договору визначено, що кредит надається строком на 15 днів, тобто до 18-06-2021. Строк дії договору 15 днів. Але у будь якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами.
Відповідно до підпункту 1.3. пункту 1 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з підпунктом 1.4. пункту договору кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію". Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства (п.п. 6.1., 6.7. п. 6 кредитного договору).
З копії довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Займер» й підписав договір про надання фінансового кредиту №195869 від 04 червня 2021 року шляхом використання одноразового ідентифікатора СL3976 в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/, відправленого на його номер телефону НОМЕР_1 .
04 червня 2021 року відповідачу перераховано на його картковий рахунок НОМЕР_2 , кошти згідно кредитного договору №195869у сумі 2000,00 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 3063/05 від 20 травня 2024 року.
17 лютого 2022 року між ТОВ "ЗАЙМЕР" і ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу №01-17/02/2022 за яким ТОВ "ЗАЙМЕР" відступило за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК «КЕШ ТУ ГОУ" прийняло належні ТОВ "ЗАЙМЕР" права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників до договору, у тому числі і до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників до зазначеного вище договору факторингу.
21 травня 2024 року ОСОБА_1 було направлено Вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором.
Отже, судом встановлено, що позивач набув права вимоги до відповідача, як до боржника за кредитним договором № 195869.
Разом із цим, суд критично оцінює розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача по вищевказаному договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.
Суд враховує, що договором про надання фінансового кредиту №195869 від 04 червня 2021 року, передбачено, що відповідачу кредит надано на 15 днів строком до 18 червня 2021 року, розмір відсотків згідно додатку № 1 до цього договору встановлено в сумі 600 грн. 00 коп.
Так, 2% *2000 = 40 грн.; 40 грн. * 15 днів = 600 грн.
Водночас, в порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів та матеріали справи таких не містять, щодо пролонгації строку кредитування та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів.
Більше того, позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку нарахованих відсотків в сумі 7 960 грн. 00 коп., з врахуванням умов договору кредиту.
Окрім того, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У зв'язку із цим суд вважає, що відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитом (позикою) у визначеному договорами розмірі після спливу визначеного цим договором строку кредитування, а з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач не звертався.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №195869 від 04 червня 2021 року в розмірі 2 600 грн. 00 коп., з яких: 2000 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 600 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками.
У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довів правомірність своїх вимог, водночас відповідач не надав доказів, які спростовують твердження позивача, що є його процесуальним обов'язком, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, однак частково з вказаних в мотивувальній частині рішення суду підстав.
Розподіл судових витрат
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно вимог частини 4 цієї ж статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
03 жовтня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10500 гривень представником позивача були надані копії договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, довіреності від 29 грудня 2023 року, акту про отримання правової допомоги від 30 вересня 2024 року, платіжної інструкції №3 2368 від 30 вересня 2024 року.
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи категорію та складність цивільної справи, що розглядається, та яка відноситься до малозначних, а також те, що розмір витрат на правничу допомогу є більшим ціни цього позову, а також зважаючи на те, що заявлена сума витрат в розмірі 10500 гривень за надані адвокатом послуги, фактично включає у себе складання позовної заяви, подання її до суду, те, що судові засідання відкладалися, й, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд вважає, що заявлена сума витрат є завищеною та не відповідає критерію розумності.
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 15.04.2021 (справа № 160/6899/20) зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З огляду на зазначене, те, що позов підлягає задоволенню частково, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню частково, в сумі 2 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Ціна позову - 9 960,00 грн., а позов підлягає задоволенню частково на суму 2 600 грн., тобто на 26,10% (2 600,00 / 9 960,00 * 100).
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 632,25 грн. (2422,40 * 26,10 / 100).
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 19, 23, 42-43, 48-49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-355 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Кредитним договором № 195869 від 04 червня 2021 року, в сумі 2 600 гривень, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2000 гривень та прострочена заборгованість за процентами в розмірі 600 гривень 00 копiйок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в розмірі 632,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Летичівським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080, наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: Пархомчук Сергій Валерійович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Суддя підпис А. В. Лазаренко
Суддя А. В. Лазаренко