Справа № 461/8806/24
Провадження № 1-кс/461/1007/25
про арешт майна
11.02.2025 року. м.Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна, -
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням, погодженим виконувачем обов'язків прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42024140000000192 від 20.08.2024, за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про накладення арешту на мобільний телефон марки «iPhone 13 mini», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , вилучений в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_10 .
Подане клопотання мотивує тим, що орган досудового розслідування приходить до висновку вилучений мобільний телефон є доказом злочину - а тому є речовими доказами у вказаному вище кримінальному провадженні.
На підставі ч.2 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без виклику представника власника майна, та у відсутності прокурора.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, фіксування судового засідання з допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Дослідивши та перевіривши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024140000000192 від 20.08.2024, за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.11.2024 ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, переслідуючи мету незаконного збагачення, достовірно знаючи, що в умовах воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, з корисливих мотивів, вирішили незаконно переправити військовослужбовця через державний кордон України.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що 27.11.2024 під час телефонної розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_11 , який звернувся до нього з метою отримання консультації щодо подальшого проходження військової служби військовослужбовцем ОСОБА_12 , ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_11 можливий спосіб організації незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_12 .
З метою реалізації свого злочинного умислу спрямованого на незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливим мотивом , у невстановлений на даний час досудовим розслідуванням спосіб, місце та час вступив у злочинну змову з ОСОБА_5 , який обіймає посаду т.в.о. командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади військової частини № НОМЕР_5 , що дислокується на одній території з військовою частиною НОМЕР_6 , та уповноважений віддавати накази та розпорядження іншим підлеглим йому військовослужбовцям, а ті у свою чергу зобов'язані сумлінно такі виконувати, ОСОБА_6 , який являється військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_5 та перебуває у довірливих відносинах з іншими особами, які проходять військову службу у ній, які повинні організувати та забезпечити незаконне залишення ОСОБА_12 військової частини № НОМЕР_6 , що дислокується на одній території з військовою частиною № НОМЕР_5 , ОСОБА_9 , який являється військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_7 , що дислокується на одній території з військовою частиною № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , ОСОБА_8 , який являється працівником ІНФОРМАЦІЯ_1 та який повинен спільно із ОСОБА_9 забезпечити доїзд ОСОБА_12 транспортним засобом до державного кордону України та забезпечити його незаконне переправлення через державний кордон України поза межами контрольованих пунктів пропуску у Закарпатській області, а також іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами.
Вподальшому ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, будучи обізнаним про наміри ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення останнього через державний кордон України, переслідуючи злочинну мету протиправного збагачення, достовірно знаючи, що у ОСОБА_12 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану та водночас усвідомлюючи, що такий являється військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_6 , де проходить військову підготовку, 27.11.2024 в ході телефонної розмови, запевнив ОСОБА_11 , що за грошову винагороду організує незаконне вивезення за межі військової частини № НОМЕР_6 ОСОБА_12 для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України поза межами контрольованих пунктів пропуску у Закарпатській області.
ОСОБА_7 продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами злочинний умисел, переслідуючи злочинну мету протиправного збагачення, достовірно знаючи, що у ОСОБА_12 відсутні законні підстави покинути територію військової частини № НОМЕР_6 та відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, 28.11.2024 в ході телефонної розмови із ОСОБА_11 , повідомив про готовність 28.11.2024 о 19:00 год., організувати та вивезти ОСОБА_12 з військової частини № НОМЕР_5 , що дислокується на одній території з військовою частиною № НОМЕР_6 , під час чого розповів покроковий спосіб та засоби незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, зокрема зазначив про етапи такого вивезення шляхом усунення перешкод та залучення інших військовослужбовців військової частини № НОМЕР_5 з метою забезпечення не викриття злочинного наміру іншими особами, наданням транспортного засобу та особистого супроводу ОСОБА_12 до м. Львова для подальшої передачі іншим співучасникам, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які повинені супроводжувати його до сліпої зони лінії державного кордону України у Закарпатській області для його незаконного перетину, при цьому вказавши суму неправомірної вигоди, яку необхідно надати йому та іншим спільникам, тобто для осіб, які будуть сприяти у вчиненні вказаних протиправних дій, у розмірі 15 000 доларів США, частину яких ОСОБА_11 повинен надати ОСОБА_7 під час особистої зустрічі у м. Львові у вигляді завдатку, а повну суму іншим особам після досягнення мети - незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_12 .
Так, 28.11.2024 близько 18.00 год., ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, переслідуючи мету незаконного збагачення, перебуваючи на території військової частини № НОМЕР_5 , що за адресою: АДРЕСА_2 , що дислокується на одній території з військовою частиною № НОМЕР_6 з відома ОСОБА_5 , з метою незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_12 , зустрів останнього та повідомив про необхідність слідування за ним для незаконного залишення вказаної військової частини.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_14 супроводив ОСОБА_12 за межі території військової частини № НОМЕР_6 та близько 18:40 год. передав його ОСОБА_7 , для забезпечення особистого супроводу і доїзду на транспортному засобі марки «Audi А6», р.н.з. НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_15 до Львівської області та подальшої передачі ОСОБА_8 та ОСОБА_13 для супроводження останнього до державного кордону України та забезпечення його переправлення через державний кордон України поза межами контрольованих пунктів пропуску у Закарпатській області.
В подальшому, 28.11.2024 о 20.25 год. ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, разом з військовослужбовцем ОСОБА_12 , використовуючи транспортний засіб марки «Audi А6», р.н.з. НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_15 , прибули до смт. Запитів, що у Львівській області, де залишились на ночівлю у готелі «Гелікон-Запитів», що на вулиці Весела, 25А, з метою передачі ОСОБА_12 ОСОБА_8 та ОСОБА_13 для подальшого супроводу та забезпечення незаконного перетину кордону України поза межами контрольованих пунктів пропуску у Закарпатській області.
29.11.2024 близько 12.00 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, діючи за попередньою змовою групою осіб, на автомобілі марки «Wolksvagen Polo», р.н.з. НОМЕР_9 , прибули в раніше обумовлене місце, а саме до готелю «Гелікон-Запитів», що на вулиці Весела, 25А, у смт. Запитів, що у Львівській області, з метою подальшого супроводу та забезпечення незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України поза межами контрольованих пунктів пропуску у Закарпатській області.
В цей час, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, в телефонному режимі повідомив ОСОБА_11 про необхідність прибуття до готелю «Гелікон-Запитів», що на вулиці Весела, 25А, у смт. Запитів, що у Львівській області, на що останній погодився та близько 13.10 год. прибув на обумовлене місце зустрічі, де під час розмови ОСОБА_7 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного перетину ОСОБА_12 державного кордону України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, висловив ОСОБА_11 вимогу, щодо передачі йому 4000 доларів США та 11 000 доларів США для ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які повинні були супроводжувати ОСОБА_12 та забезпечити його незаконний перетин державного кордону України поза межами контрольованих пунктів пропуску у Закарпатській області, після чого разом з ОСОБА_11 слідували до автомобіля марки «Wolksagen Polo», р.н.з. НОМЕР_9 , біля якого очікував ОСОБА_8 , а у салоні вказаного автомобіля, на передньому пасажирському сидінні очікував ОСОБА_9 , де ОСОБА_11 передав, а ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_16 через ОСОБА_12 повинні були одержати грошові кошти в розмірі 11 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 29.11.2024 становить 457511,6 гривень за організацію незаконного переправлення військовозобов'язаного ОСОБА_12 через державний кордон України.
Після цього, ОСОБА_7 переслідуючи мету незаконного збагачення, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, одержав від ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 4000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 29.11.2024 становить 166382,4 гривень, за організацію незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, шляхом сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням транспортного засобу, усуненням перешкод, безпосереднього супроводження та забезпечення супроводу іншими особами під час перетину ним державного кордону України, після чого протиправна діяльність ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 була припинена.
Разом з цим, в ході проведення досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження, на виконання наданого доручення в порядку ст. 40 КПК України, отримано рапорт від старшого оперуповноваженого 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ у Львівській області ОСОБА_17 , про те, що встановлено причетність вказаних осіб до організації незаконного вивезення з військової частини військовослужбовця НОМЕР_6 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.
Згідно матеріалів виконаного доручення наданого слідчим в порядку ст. 40 КПК України, встановлено особу, яка може володіти інформацією з приводу місця перебування ОСОБА_10 , а саме - ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Донець, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в помешканні якого можуть зберігатися речі та документи, які містять відомості про обставини вчинення вказаного злочину та інформацію про причетність фігурантів кримінального провадження до протиправної діяльності.
Так, 10.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_19 від 04.02.2025 проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 , за результатами проведення якого у вказаному помешканні було виявлено ОСОБА_10 у якого вилучено мобільний телефон марки «iPhone 13 mini», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 .
Вилучений мобільний телефон містить сам по собі та в сукупності відомості, що мають значення для розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
10 лютого 2025 року у даному кримінальному провадженні слідчим винесено відповідну постанову та визнано речовим доказом вищевказаних документів та предметів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Таким чином, метою накладення арешту на майно є виконання завдань кримінального провадження та забезпечення збереження речових доказів.
Прокурор довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.
Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою виконання завдань кримінального провадження та з метою збереження речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон марки «iPhone 13 mini», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , вилучений в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_10 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п?яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 11.02.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1