Номер провадження 22-ц/821/421/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/8159/15-ц Категорія: на ухвалу Колода Л. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
11 лютого 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіСіренко Ю.В., Новіков О.М.
секретар Івануса А.Д.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27.12.2024 (повний текст складено 09.01.2025, суддя в суді першої інстанції Казидуб О.Г.) у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, заінтересовані особи ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ПАТ «ПравексБанк»,
боржник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, якою просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий 27.06.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси у цивільній справі № 712/8159/15-ц про стягнення з неї на користь ПАТ «ПравексБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6913 доларів США; виконавчий лист, виданий 27.06.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси у цивільній справі № 712/8159/15-ц про стягнення з неї на користь ПАТ «ПравексБанк» судового збору у розмірі 2638 грн.
Указує, що 09.02.2017 (після апеляційного перегляду) набрало законної сили рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПравесБанк» заборгованість за кредитним договором та судового збору, після чого розпочався трирічний строк пред'явлення відповідних виконавчих документів до виконання.
31.05.2017 укладено Договір відступлення права вимоги № 2 між ПАТ «ПравексБанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі, і за кредитним договором № 839-001/07Р від 30.01.2007 з вимогами до ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції у справі переглядалося у касаційному порядку, однак змін щодо вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту, за аргументами заявника, не зазнало.
23.01.2019 постановою апеляційного суду Черкаської області рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 змінено у частині стягнення заборгованості за кредитним договором - позовні вимоги ПАТ КБ «ПравексБанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПравексБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6913 доларів США, процентів станом на 31.01.2014 - в розмірі 3627,35 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1169,61 доларів США, пені за несвоєчасне погашення відсотків 764 доларів США та судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2638 грн.
Станом на 10.02.2020 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 в незмінній частині не було пред'явлено до примусового виконання.
Заявник зауважує, що по результатам касаційного перегляду залишено без змін рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 та постанову апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ КБ «ПравексБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6913 доларів США.
09.04.2021 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси замінено первісного стягувача ПАТ «ПравексБанк» на правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 у справі № 712/8159/15-ц.
18.06.2024 та 21.06.2024 ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулось до суду із заявами про видачу виконавчих листів по справі, які фактично отримані Товариством 28.06.2024, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПравексБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6913 доларів США (145173 гр.) та судового збору у розмірі 2638 грн.
Зазначені виконавчі листи не підлягають до примусового виконання та є недійсними, оскільки в якості стягувача в них мало бути зазначено ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а не ПАТ КБ «ПравексБанк»; двома стягувачами у сукупності було двічі пропущено трирічний строк пред'явлення виконавчих документів до виконання; заяв про поновлення відповідних строків, які, до того ж, не переривались, подано до суду не було; під час отримання від ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» заяви про видачу виконавчих листів та видачі товариству виконавчих листів судом не було виявлено та встановлено, що під одним і тим же кодом ЄДРПОУ зареєстровано дві юридичні особи.
Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27.12.2024 заяву у даній справі задоволено з посиланням на те, що закінчився строк пред'явлення виконавчих документів до виконання та стягувач не порушує питання про його поновлення.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, стягувач ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 20.01.2025 подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою заяву відхилити. Зазначає, що остаточне рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №839-001/07Р від 30.01.2007 прийнято згідно постанови Верховного Суду від 27.01.2021.
Єдині правомірні виконавчі листи у справі, це ті, що були видані на підставі постанови Верховного Суду від 27.01.2021, оскільки всі попередні судові рішення постійно переглядалися в апеляційних та касаційних інстанціях на підставі скарг боржника.
Згідно підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Отже строк пред'явлення виконавчих листів у справі зупинився 24.02.2022.
Таким чином стягувач у визначені законодавством строки пред'явив виконавчі листи до примусового виконання, що спростовує висновки суду у справі про протилежне.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила суд апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає її законною та належним чином обґрунтованою.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 13.09.2016 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі за позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було стягнуто з відповідача на користь позивача відповідну заборгованість у розмірі 10540,35 доларів США та судовий збір в сумі 3654 грн.
Указане рішення суду набрало законної сили після апеляційного перегляду 09.02.2017.
28.11.2018 постановою Верховного Суду ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09.02.2017 в частині вирішення позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
23.01.2019 постановою апеляційного суду Черкаської області рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 змінено в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» заборгованість у розмірі 6913 доларів США (145173 грн.) за тілом, проценти станом на 31.01.2014 в сумі 3627,35 доларів США, що становить 76195,97 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1169,61 доларів США, що становить 25626 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків 764 дол. США, що становить 16739 грн., загальна сума заборгованості становить 263 775,45 грн. та судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2638 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
27.06.2019 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016, додаткового рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.11.2016 та постанови апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку відмовлено за необґрунтованістю таких процесуальних вимог.
27.01.2021 постановою Верховного Суду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 в незмінній частині та постанову апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ КБ «Правекс- Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту та пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів, скасовано, прийнято у цій частині нове рішення про відхилення таких вимог. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016 в незмінній частині та постанову апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6913 доларів США залишено без змін.
09.04.2021 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси замінено первісного стягувача ПАТ КБ «ПравенксБанк» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2016.
18.06.2024 представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернувся до суду з заявою про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішення суду та відповідно до розписки 28.06.2024 ним було отримано 2 виконавчих листа від 27.06.2024 - про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПравексБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6913 доларів США та судового збору у розмірі 2638 грн.
Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, боржник ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що стягувачем було пропущено строки їх пред'явлення до виконання та не порушено перед судом питання про їх поновлення.
Указане питання має таке правове регулювання.
Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як вбачається з правового висновку ВС від 16.01.2018 у справі №755/15479/14-ц підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
За матеріалами цієї справи, заявник просить визнати виконавчі листи, видані 27.06.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси у цивільній справі № 712/8159/15-ц, про стягнення з неї коштів на користь ПАТ «ПравексБанк» на виконання рішення ВС від 27.01.2021 такими, що не підлягають виконанню оскільки стягувачем, за її аргументами, пропущено строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання, тому є законні підстави для визнання їх такими, що не підлягають виконанню.
З такими аргументами заявника повністю погодився і суд першої інстанції у справі, вказавши, що до строк пред'явлення до виконання відповідних виконавчих листів слід обліковувати, посилаючи з дня набрання законної сили рішенням від 13.09.2016 Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Проте з висновками суду першої інстанції в цій справі погодитися не можна з урахуванням такого.
Предметом розгляду у справі були первісні позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016 первісні позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Додатковим рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24.11.2016 відхилено зустрічні позовні вимоги про визнання договорів недійсними.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09.02.2017 рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016 та додаткове рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24.11.2016 залишено без змін.
Однак постановою Верховного Суду від 28.11.2018 ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09.02.2017 в частині вирішення позову ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Також рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016, додаткове рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24.11.2016 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09.02.2017 в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними залишено без змін.
Відтак, з 28.11.2018 рішення судів І та ІІ інстанцій у даній справі в частині вирішення первісних позовних вимог про стягнення кредитного боргу були скасовані касаційним судом, що спростовує посилання заявника та суду першої інстанції про початок строків пред'явлення до виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості саме з моменту набрання законної сили рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016.
У подальшому, постановою апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016 змінено в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та прийнято в цій частині нове рішення, яким визначено до стягнення загальну суму боргу в розмірі 263 775,45 грн, що стягується з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк», що чергу складалася із сум заборгованості по сплаті тіла кредиту, процентів та пені.
Далі, постановою ВС від 27.01.2021 рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016 та постанову апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 в частині вирішення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту, та пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів стягнення боргу скасовано та прийнято нове рішення про відхилення таких позовних вимог.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.09.2016 в незміненій частині та постанову апеляційного суду Черкаської області від 23.01.2019 в частині вирішення первісних позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 913 доларів США залишено без змін.
Отже в зазначеній частині позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитора боргу у відповідній сумі остаточно були вирішені по суті саме згідно судового рішення ВС, яке набрало законної сили 27.01.2021.
Згідно підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Частиною 1 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Відтак у даному випадку строк пред'явлення виконавчого документа до виконання стосовно заявника пропущений не був, так як він розпочався 28.01.2021 та на час військового стану, введеного 24.02.2022, перервався. Отже, пред'являючи до виконання виконавчі листи, стягувач дотримався визначеного законодавством строку.
Таким чином підстав для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають до виконання, про що доводить заявник, при судовому розгляді встановлено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду" .
У справі "Soering vsUK" Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчих листів № 712/8159/15-ц від 27.06.2024, такими, що не підлягають виконанню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного, ухвала суду першої інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою, і такою, що постановлена з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для її скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню з наведених вище підстав.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з огляджу на задоволення вимог апеляційної скарги.
Так оскільки апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», понесені товариством витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 432 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27.12.2024 у даній справі - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 3028 грн. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 11.02.2025.
Суддя-доповідач
Судді