Номер провадження 22-ц/821/430/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/1955/24 Категорія: на ухвалу Літвінова Г. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
11 лютого 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіВасиленко Л.І., Сіренко Ю.В.
секретар Івануса А.Д.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича на ухвалу Корсунь -Шевченківського районного суду Черкаської області від 19.12.2024 (повний текст складено 19.12.2024, суддя в суді першої інстанції Літвінова Г.М.) про забезпечення позову до відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_2 ,
16.12.2024 до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшла заява ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Король Дмитро Володимирович, про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій заявник просить накласти арешт на нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею (кв.м): 46.9, житловою площею (кв.м): 27.9, літ. «А», літ. «а» - прибудова, літ. «Б» - сарай, №1 - огорожа, №2 -ворота з хвірткою, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2386972371225;земельну ділянку площею (га): 0.1884, кадастровий номер:7122510100:13:011:0032, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1472157871225.
Особами, які можуть отримати статус відповідачів, заявниця зазначила ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Юрову Олену Євгенівну.
В обґрунтування заяви ОСОБА_2 вказала, що 30.06.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов якого в позику ОСОБА_3 було передано грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США строком до 15.08.2017. У строк, визначений договором, грошові кошти повернуті не були, у зв'язку із чим ОСОБА_2 03.10.2019 звернулася до суду.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25.01.2024 у справі №759/18295/19 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 22.10.2024 у справі №759/18295/19 частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_2 , рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25.01.2024 скасовано, позовні вимоги задоволено частково.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.12.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Сергія Бабенко, який діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 22.10.2024 у справі №759/18295/19.
Для виконання судового рішення у примусовому порядку Святошинським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист від 02.12.2024 та постановою приватного виконавця Фесик М.О. від 09.12.2024 було відкрито виконавче провадження №76739721.
У процесі примусового виконання судового рішення, була отримана інформація, що з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань по поверненню грошових коштів як кредитором за кредитним договором, строк виконання якого вже настав, та з метою невиконання судового рішення ОСОБА_3 переоформила право власності на належні їй об'єкти нерухомого майна на свою доньку - ОСОБА_1 за договором дарування житлового будинку від 16.06.2021, посвідченим приватним нотаріусом Юровою О.Є., зареєстрований у реєстрі №1173 та договором дарування земельної ділянки від 16.06.2021, посвідченого приватним нотаріусом Юровою О.Є., зареєстрований у реєстрі №1172.
За таких обставин заявниця вважає, що боржник ОСОБА_3 вчинила фраудаторні правочини, за якими було переоформлено право власності на належні їй об'єкти нерухомого майна, на користь своєї дочки ОСОБА_1 .
Ці правочини заявниця буде оскаржувати у судовому порядку.
Проте якщо до закінчення розгляду такої судової справи за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 здійснить відчуження третім особам нерухомого майна, набутого за фраудаторними правочинами, ОСОБА_2 не зможе захистити свої права у межах одного судового провадження, без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення її законних прав та інтересів та порушити права осіб, які таке майно придбають.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19.12.2024 вказану заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на зазначені в заяві про забезпечення позову об'єкти нерухомого майна. У порядку зустрічного забезпечення зобов'язано заявницю у строк до 31.01.2025 внести на депозитних рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна) 20 000,00 грн.
Суд першої інстанції вказав про обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а накладення арешту на зазначений будинок та земельну ділянку під ним достатнім та співрозмірним позовній вимозі, з якою заявниця має намір звернутися до суду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С.С.засобами поштового зв'язку подав15.01.2025 до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що забезпечення позову в даному випадку грубо порушує права та інтереси теперішнього власника будинку та земельної ділянки. Заявницею ОСОБА_2 не доведено, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача за захистом яких вона звернулася, що є необхідним для забезпечення позову, не обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та можливим предметом позовних вимог, таких аргументів не містить і оскаржувана ухвала.
Також скаржник вказує, що сума зустрічного забезпечення не є співмірною із заходом забезпечення, вартість будинку та земельної ділянки є значно вищою за 20000,00 грн.
Скаржник звертає увагу, що будинок та земельна ділянка не відчужувалися понад три роки і жодного наміру їх відчуження скаржник не проявляв.
Крім того, на думку скаржника, договір дарування будинку та земельної ділянки було укладено більше трьох років, що свідчить про пропуск позовної давності стосовно вимог щодо цих договорів.
Представник скаржника наголошує на тому, що до цього часу такої позовної заяви подано не було.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявниці - адвокат Король Д.В. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_4 та залишити без змін ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19.12.2024.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, п.п.1, 2 - шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.
Згідно ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Застосовуючи забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, суд першої інстанції у цій справі виходив з обґрунтованості заяви про забезпечення позову та того, що накладення арешту на зазначені в заяві про забезпечення позову об'єкти нерухомого майнадостатнім та співрозмірним позовній вимозі, з якою заявниця має намір звернутися до суду.
Такий висновок суду першої інстанції по суті вимог заяви про забезпечення позову апеляційний суд вважає вірним частково, з урахуванням таких міркувань.
Висновки про необхідність забезпечення позову, про що вказав суд першої інстанції, є обґрунтованими, а посилання скаржника на те, що оскаржувана ухвала грубо порушує права та інтереси скаржника не являються підставою для скасування постановленої ухвали, адже скаржником не доведено, що співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову переважатиме над тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони власнику майна здійснювати певні дії.
Посилання в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості заяви про забезпечення позову є суб'єктивним судженням скаржника і на правильність рішення суду про необхідність застосування забезпечення позову не впливає, адже заявником на підтвердження необхідності застосування заходу забезпечення було підтверджено достатньою кількістю доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується забезпечення позову.
Як зазначалося вище при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Вказані вимоги судом першої інстанції виконані, а не зазначення судом, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення поручених чи оспорюваних прав за захистом яких він має намір звернутися, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Стосовно непомірного розміру зустрічного забезпечення на якому наголошує скаржник, апеляційний суд зауважує, наступне.
Згідно з ч.1,2 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Та згідно з ч.3 ст.154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
З викладеного вбачається, що можливість зустрічного забезпечення є правом, а не обов'язком суду, окрім визначених ч.3 ст.154 ЦПК України, проте такі судом не встановлені та в апеляційній скарзі про такі скаржником не зазначено, а тому сума зустрічного забезпечення, визначена судом, є достатньою.
Отже доводи апеляційної скарги в цій частині залишаються без задоволення.
Доводи апеляційної скарги щодо не пред'явлення заявницею до суду позову спростовуються її копією, долученою до відзиву на апеляційну скаргу її представником, з якої вбачається, що 21.12.2024 представником позивача через систему «Електронний суд» подано до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Юрової О.Є. про визнання правочинів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав (а.с.92-98).
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими та на правильність вирішення питання про забезпечення позову не впливають.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Однак апеляційний суд вважає, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно не буде повністю відповідати вимогам закону та принципу балансу інтересів сторін, адже застосування такого виду забезпечення позову як арешт полягає не тільки в обмеженні права володіння і розпорядження спірним майном, але й у праві на користування таким майном (державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову, відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», має здійснити опис арештованого майна за актом арешту і опису майна, та вчинити відповідні дії по забороні будь-яким особам використовувати таке майно за призначенням, обмеживши до нього доступ), що може привести до необґрунтованого обмеження власника майна, серед якого є і житлові приміщення, оскільки застосування арешту унеможливлює реальне користування житлом і призводить до порушення житлових прав власника майна.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що належним видом забезпечення позову, який відповідатиме меті застосування такого забезпечення буде саме застосування заборони відчуження відповідного майна.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Отже ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19.12.2024 про забезпечення позову у даній справі слід змінити, вказавши в якості виду забезпечення позову- заборону вчиняти дії по відчуженню ОСОБА_1 належного їй на праві власності того нерухомого майна, яке зазначено в клопотанні заявника, в решті ухвала має бути залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19.12.2024 про забезпечення позову до відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_2 - змінити, вказавши в якості виду забезпечення позову - заборону вчиняти дії по відчуженню ОСОБА_1 зареєстрованого за нею на праві власності нерухомого майна.
У решті ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19.12.2024 про забезпечення позову у даній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 11.02.2025.
Суддя-доповідач
Судді