Провадження № 33/821/103/25 Справа № 711/8916/24 Категорія: ч.2 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Михальченко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.
07 лютого 2025 року Суддя Черкаського апеляційного суду Поєдинок І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.12.2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисяч) гривень та трьох років позбавлення права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до постанови суду першої інстанції, що ОСОБА_1 09 листопада 2024 року о 10 год. 40 хв. в м. Черкаси, вул. Надпільна, 248А, керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законодавством порядку відмовився, про що свідчить висновок лікаря нарколога № 628. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці події, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.12.2024 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисяч) гривень та трьох років позбавлення права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник в інтересах правопорушника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить:
Постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.12.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу зазначеного вище адміністративного правопорушення.
Вважає, що дана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване застосування стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Вказує, що подане в інтересах ОСОБА_1 на адресу суду клопотання про закриття адміністративної справи, з посиланням на норми чинного законодавства, судом першої інстанції не враховано, та у своєму рішенні не спростовано належними на те доводами.
Вказує, на протиправність дій патрульної поліції під час його безпідставної зупинки. Зокрема, після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 повідомлено про неіснуючі підстави його зупинки, які не відповідали фактичним обставинам, дорожній обстановці і вимогам ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Про безпідставну зупинку, ОСОБА_1 одразу повідомив працівникам патрульної поліції, і вказав, що у зв'язку із різким гальмуванням автомобіля, який рухався перед ним, він був змушений робити маневр для уникнення зіткнення і перелаштовуватись в іншу смугу руху, що зафіксовано на відеозаписі наданому працівниками поліції.
Також, з підстав зупинки транспортного засобу, працівниками поліції не складався будь-який документ, що в свою чергу підтверджує факт незаконної зупинки транспортного засобу. Тобто, зупиняючи транспортний засіб працівник поліції вказав на неіснуючу підставу та не обґрунтував, і не довів, що ОСОБА_1 порушив та внаслідок чого і не склав будь- якого документа реагування.
Крім, того, при зупинці транспортного засобу за керуванням ОСОБА_1 останньому не роз'яснено його права.
Вказує, що не зрозумілим залишається категоричне твердження суду про, те що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння оскільки він погодився та поїхав з працівниками поліції до медичного закладу де виконував всі вимоги лікаря для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Наголошує, що після того як ОСОБА_1 майже годину намагався надати сечу (згідно наявного відеозапису з 11 години 27хвилин до 12 години 10 хвилин) він повідомив лікаря та поліцейського, що не може не зробити. Натомість, в попущення вищевказаної норми, останньому не запропоновано альтернативи щодо отримання від нього інших біологічних зразків.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно ст. 280, 283 КУпАП постанова судді в адміністративній справі повинна бути законною та обґрунтованою.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Від захисника в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження, у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у лавах ЗСУ та застосуванням аналогії Закону, а саме КПК України.
Дане клопотання було розглянуто в судовому засіданні та в його задоволенні було відмовлено, з приводу чого винесена постанова без видалення до нарадчої кімнати.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано ту обставину, що надана довідка не містить реєстрації даних, в тому числі дати видачі, з її змісту неможливо встановити період проходження військової служби.
01 травня 2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК України щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.
Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов'язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов'язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7,187 КУпАП . Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.
Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Отже, чинним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо), стаття 277 КУпАП.
Крім того, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 може надати письмові пояснення та долучити письмові докази, шляхом направлення до суду поштовою кореспонденцією чи електронною поштою, відтак, зважаючи на відсутність процесуально-визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.
Також слід зазначити, що положення ст.268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.124,130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Захисник та правопорушник ОСОБА_1 належним чином повідомлялись про час та місце слухання справи, що підтверджується клопотанням про зупинення провадження по справі, від них не надходило клопотань про відкладення розгляду справи по суті апеляційних вимог, участь сторін у даній категорії справ не є обов'язковою, а тому справу необхідно розглянути по суті.
Розглядаючи справу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст.. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється протягом 20 днів з дня надходження справи до суду, при цьому справа надійшла до апеляційного суду 26.12.2024 року і таким чином знаходиться в суді 44 дні.
Таку процесуальну поведінку ОСОБА_1 та його захисника, суд апеляційної інстанції розцінює, як зловживання своїми правами, з метою затягнути судовий розгляд на невизначений час.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Таким чином аналіз даної норми Закону, дозволяє апеляційному суду зробити висновок, що у даному випадку явка ОСОБА_1 та його захисника в суді апеляційної інстанції при розгляді його скарги не є обов'язковою, не перешкоджає розгляду справи та ухваленню судового рішення і в даному випадку його права не порушені.
Згідно положення ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вважаю, що зазначена постанова судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Суддя районного суду вірно встановив фактичні обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 09 листопада 2024 року о 10 год. 40 хв. в м. Черкаси, вул. Надпільна, 248А, керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законодавством порядку відмовився, про що свідчить висновок лікаря нарколога № 628. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці події, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕНР1 № 169646 від 09.11.2024 року, де зазначено, що ОСОБА_1 09 листопада 2024 року о 10 год. 40 хв. в м. Черкаси, вул. Надпільна, 248А, керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законодавством порядку відмовився, про що свідчить висновок лікаря нарколога № 628. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення транспортного засобу на місці події, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.(а.с.1);
- даними направлення водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану сп'яніння від 09.11.2024 року, де зазначено, що гр. ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. (а.с.2);
- даними медичного висновку №628 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 09.11.2024 року, де зазначено, що гр. ОСОБА_1 пройшов огляд не в повному обсязі, відмовився від здачі біоматеріалу (не здав сечу).(а.с.3);
- рапортом поліцейського взводу №2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області ДПП капрала поліції Максима Чорновола від 09.11.2024 року, де зазначено, що 09.11.2024 р. перебуваючи на службі, забезпечуючи безпеку дорожнього руху та громадський порядок патрулюючи вул. Надпільна 248а було виявлено транспортний засіб «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який порушив правила дорожнього руху, а саме не ввімкнув покажчик повороту при перестроюванні, чим порушив вимоги пункту 9.2.6. ПДР України. Під час спілкування з водієм в останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: порушення координації рухів, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога в КНП "ЧОНД" на що останній погодився, де останній відмовився здати біологічну речовину, що підтверджується висновком від лікаря нарколога №628. На водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 169646 за ч. 2 ст. 130 КУпАП (2.5.ПДР України). Також було встановлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавлений права керування Придніпровським районним судом м. Черкаси від. 13.08.2024р. строком на рік. На водія ОСОБА_1 було винесено постанову ЕНА 3442608 за ч. 4 ст. 126 КУпАП (4.10 ст. 15 ЗУ Про дорожній рух, п.л. 2.1а ПДР України), було відібрано пояснення у водія.(а.с.5);
- даними копії постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.08.2024 року (№711/5415/24), де зазначено, що гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.(а.с.7);
- даними відеозапису, на якому зафіксовано обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 від 09.11.2024 року.(а.с.12);
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП встановлює такий склад адміністративного правопорушення: повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини розцінюю як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, відмову від проходження освідування у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю висновків судді фактичним обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права., є необґрунтованим та спростовуються даними відеозапису.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема його вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕНР1 № 169646 від 09.11.2024 року, даними направлення водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану сп'яніння від 09.11.2024 року, де зазначено, що гр. ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння, даними медичного висновку №628 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 09.11.2024 року, де зазначено, рапортом поліцейського взводу №2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області ДПП капрала поліції Максима Чорновола від 09.11.2024 року, даними копії постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.08.2024 року (№711/5415/24), даними відеозапису, на якому зафіксовано обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 від 09.11.2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З відеозапису наявного в матеріалах справи вбачається, що 09.11.2024 р. поліцейськими було виявлено транспортний засіб «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який порушив правила дорожнього руху, а саме не ввімкнув покажчик повороту при перестроюванні, чим порушив вимоги пункту 9.2.6. ПДР України. Під час спілкування з водієм в останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: порушення координації рухів, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога в КНП "ЧОНД" на що останній погодився, де останній відмовився здати біологічну речовину, що підтверджується висновком від лікаря нарколога №628. На водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 169646 за ч. 2 ст. 130 КУпАП (2.5.ПДР України).
Суд апеляційної інстанції вважає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб'єктивного ставлення і надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження освідування в установленому порядку, а навпаки погодився, але не зміг здати біологічну речовину, є необґрунтованими, оскільки обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.130 КУпАП, настали в момент його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога.
Доводи апелянта про те, що лікар нарколог не взяв яку-небуть іншу біологічну речовину для освідування ОСОБА_1 , також є необґрунтованими.
Так, відповідно до інструкції про « Порядок і процедура медичного освідування на предмет керування транспортним засобом в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння» предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних вище. Лікар-нарколог самостійно на власний розсуд визначає вид біологічного середовища необхідного для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Доводи апелянта, про те, що він був безпідставно зупинений працівниками поліції, є також необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції за порушення правила дорожнього руху, а саме не ввімкнув покажчик повороту при перестроюванні, чим порушив вимоги пункту 9.2.6. ПДР України. В ході спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння. В подальшому ОСОБА_1 , було запропоновано пройти огляд в «ЧОНД» на що останній спочатку погодився, а прибувши до лікаря нарколога відмовився від освідування.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені в матеріалах справи докази не суперечать одне одному, та підтверджуються відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейських.
Інші доводи апелянта щодо невизнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення спростовуються дослідженими в судових засіданнях доказами у справі, та спрямовані на уникнення відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відео наявне в матеріалах справи є допустимим та належним доказом.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції вважає, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, які дають підстави суду дійти вищевказаного висновку. Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.
При накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції у відповідності до статей 33-35 КУпАП, вірно врахував всі обставини справи, врахував порушення ПДР України останнім, ступінь його вини, майновий стан, та призначив ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
За таких обставинах підстав для зміни чи скасування постанови судді від 10.12.2024 року, немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.12.2024 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Поєдинок