11 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/3180/24
Провадження № 22-ц/4815/213/25
Головуючий у Рівненському районному суді
Рівненської області: суддя Гладишева Х.В.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
30 вересня 2024 року в м. Рівне
Рівненської області
(фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).
Повний текст рішення складено: 07 жовтня 2024 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мазура Романа Володимировича на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат за регламентною виплатою,
У червні 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 52 034,17 гривень витрат сплаченого відшкодування та 1 830 гривень витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), яка сталася 21 грудня 2020 року о 17 год. 30 хв. на 120 км+700м автодороги Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне, за участю автомобіля Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , а за кермом знаходився ОСОБА_3 , та автомобіля Volkswagen, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Відповідача постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому він також заподіяв в результаті ДТП іншому її учаснику збитки відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Проте на час ДТП ОСОБА_1 не було укладено договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Розмір завданих власнику автомобіля Mercedes-Benz збитків становив 52 034,17 гривень. Тому власник пошкодженого автомобіля з метою відшкодування шкоди звернувся до позивача. На підставі п.п."а" п.41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) МТСБУ здійснило виплату потерпілій особі в розмірі 52 034,17 грн., а, отже, отримало право зворотної вимоги на цю ж суму з відповідача, а також на відшкодування вартості робіт, спрямованих на встановлення розміру регламентної виплати (огляд пошкодженого майна, встановлення розміру збитку та збір документів) здійсненого суб'єктом оціночної діяльності (аварійним комісаром, аваркомом) фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП).
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь МТСБУ суму витрат сплаченого відшкодування в розмірі 52 034,17 гривні та суму витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди в розмірі 1 830 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ судовий збір у розмірі 3 028 гривень.
На рішення суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Мазуром Р.В. подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник стверджував про пропуск МТСБУ позовної давності та відсутність належних мотивувань неможливості звернення до суду саме у встановлені строки.
При цьому зважав на викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 висновок з того приводу, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні або встановлення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у визначені строки, не можна вважати поважними причинами для безумовного поновлення процесуального строку.
На переконання заявника, при встановленні обставин спливу позовної давності підлягають застосуванню й висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі №559/2655/23, згідно з якими позивачу необхідно наводити обставини і надавати докази щодо об'єктивної неможливості пред'явлення позову з незалежних від нього причин.
З цих підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові МТСБУ відмовити.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, хоча йому про це роз'яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Судом попередньої інстанції з'ясовано, що 21 грудня 2020 року о 17 год. 30 хв. на 120 км.+700 м. автодороги Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним автомобілем Volkswagen, номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не міг реагувати на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху та, будучи засліпленим фарами іншого транспортного засобу, який рухався в зустрічному напрямку, не зміг правильно зреагувати, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_3 .
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент ДТП водій ОСОБА_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власника наземного транспортного засобу.
У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. "а" п.41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 02 квітня 2021 року МТСБУ визначило розмір регламентної виплати в сумі 52 034,17 гривень та здійснило виплату вказаної суми потерпілій особі 05 квітня 2021 року. 03 березня 2021 року позивачем було сплачено для ФОП ОСОБА_4 як за послуги експерта (аваркома) 1 830 гривень.
Спірні відносини виникли з того приводу, що здійснення МТСБУ відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не уклав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, спонукає до відшкодування винуватцем в порядку регресу для позивача виплаченої ним страхової суми потерпілій особі.
Тобто спір виник з деліктних зобов'язань, а цивільне законодавство в цих зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15, від 08 травня 2018 року у справі №922/2026/17, від 21 вересня 2018 року у справі №910/19960/15.
Системний аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 ЦК України регулюють відносини, що виникли зі спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу зазначену у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Норма статті 1187 ЦК України визначає особливим суб'єктом, відповідальним за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.
Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом.
Відповідно до підпункту "а" пункту 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, відповідно до частини 40.3 ст. 40, частини 41.4. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом ( z0259-06), для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Бюро за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Відповідачем, незважаючи на презумпцію вини заподіювача шкоди, в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 77, 78, 80, 81, 83 ЦПК України, не було надано доказів, які б спростовували спричинення його транспортним засобом пошкодження чи щодо визначеного розміру таких збитків.
Отже, наявні підстави для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за пошкодження автомобіля Mercedes-Benz шляхом стягнення страхової суми в порядку регресу на користь МТСБУ.
При цьому аргументи відповідача про пропуск позовної давності також правильно відхилені судом попередньої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів.
Встановлено, що позов МТСБУ пред'явлено в червні 2024 року.
Апеляційний суд зауважує, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої відповідно до частини шостої ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин на всій території України установлювався з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" пункт 19 викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
З огляду на зазначені матеріально-правові норми позовна давність для вирішення спірних правовідносин не спливла.
Наведені заявником висновки Верховного Суду щодо впливу карантинних обмежень та воєнного стану на процесуальні строки у судових провадженнях є нерелевантними до спірних правовідносин цієї справи, адже позовна давність інститутом процесуального права не є, а є матеріально-правовим строком.
Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду попередньої інстанції, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.
Спонуканням для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мазура Романа Володимировича залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків