Справа № 333/10959/24
Провадження № 3/333/411/25
Іменем України
11 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Варнавська Л.О. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка має середньо спеціальну освіту, не одруженої, яка має на утриманні малолітню дитину, внутрішньо переміщена особа відповідно до довідки №2327-5003533269, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за ч.1 ст.184 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №003177 від 10.12.2024 року судом встановлено, що громадянка ОСОБА_1 має на вихованні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в проміжок часу з 17-00 годин 06.12.2024 року по 20-00 годину 07.12.2024 року була відсутня за своїм місцем мешкання тим самим ухилилася від покладених на неї обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та здоров'я свого малолітнього сина. Своїми діями вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
У ході розгляду адміністративної справи в суді ОСОБА_3 , після роз'яснення їй головуючим прав, передбачених ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, пояснила, що вона проживала з ОСОБА_4 який є батьком їхньої спільної дитини. Приблизно в 17-00 годині 06.12.2024 року вона повернулася з магазину до квартири АДРЕСА_1 , проте її співмешканець без пояснення причини почав її виставляти за двері та проганяти з квартири де вони проживали, на підставі чого в них виник словесний конфлікт після якого вона залишила дитину батькові та поїхала до знайомої. Наступного дня вона повернулася до свого співмешканця та дитини.
Дослідивши письмові матеріали, заслухавши ОСОБА_1 приходжу до висновку про необхідність закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення виходячи з такого.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 184 КУпАП встановлена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що зазначена норма закону, є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з'ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.
Об'єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов'язків є вичерпним.
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
В даному випадку ОСОБА_1 ставиться в провину те, що вона ухилилась від покладених на неї обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та здоров'я свого малолітнього сина. Проте, встановлено, що ОСОБА_1 залишила свого малолітнього сина з його батьком, а саме ОСОБА_4 , який забезпечував належний догляд дитини до повернення ОСОБА_1 .
У відповідності до положень ст.ст.10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Суд вважає, що відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Аналізуючи докази по справі, суд прийшов до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст.184 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.184, п.1 ч.1 ст.247, ч.3 ст.284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя Л.О. Варнавська