Єдиний унікальний номер справи 333/11136/24
Номер провадження 1-кс/333/647/25
іменем України
11 лютого 2025 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1
за участю:секретаря судового засідання слідчого прокурора підозрюваного захисника - адвоката ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі лейтенанта Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Пологівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадження № 62024080100007691 від 19 грудня 2024 року та додані до нього матеріали відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
підозрюваного у кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
Слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі лейтенант Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням, погодженим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Пологівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні №62024080100007691 від 19 грудня 2024 року відносно ОСОБА_5 .
Вимоги клопотання обґрунтовані наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що що згідно з наказом ректора Дніпровського державного університету внутрішніх справ №173ос від 31.07.2023 ОСОБА_5 прийнято на службу до Національної поліції України на посаду курсанта першого курсу Дніпровського державного університету внутрішніх справ за списком «Навчально-науковий інститут права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції (стратегічні розслідування)» та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції».
29.09.2023 рядовий поліції ОСОБА_5 прийняв присягу поліцейського та присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свобод людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ від 02.07.2015 (із змінами), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.
Положеннями ст. 18 визначено основні обов'язки поліцейського, а саме поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , спільно зі своїми знайомими, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 18.12.2024 у проміжок часу з 20 години 30 хвилин до 20 годин 50 хвилин, знаходився у громадському місці, а саме поблизу продуктового магазину «АТБ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, Хортицький район, вул. Василя Сергієнка, буд. 50А.
В указаний час ОСОБА_8 кинув ручну димову гранату типу РДГ промислового виготовлення в бік невстановлених слідством осіб, що сиділи на лавці, розташованій по алеї парку Героїв Національної гвардії України (колишня назва - парк Ювілейний) у м. Запоріжжі.
Після чого ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з хуліганських спонукань та з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилася у зневажливому ставленні до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, а також демонстративному нехтуванні ними та громадським порядком, в присутності невизначеного кола осіб, у тому числі неповнолітніх, які перебували за вищевказаною адресою, розуміючи, що у зв'язку з напрямком вітру дим з ручної димової гранати типу РДГ промислового виготовлення прямував в іншу сторону, тобто не в сторону осіб, що сиділи на лавці, та усвідомлюючи недосягнення бажаного результату, а саме спрямування стовпу диму в бік осіб, що сиділи на лавці, та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, підбіг до димової гранати типу РДГ промислового виготовлення, підняв її та умисно переніс її в таке положення, щоб стовп диму прямував безпосередньо на вказаних осіб.
Окрім цього, в момент перенесення вказаної димової гранати в обране ОСОБА_5 місце, останній умисно спрямував ручну димову гранату типу РДГ промислового виготовлення, яка в цей час продукувала дим та іскри, безпосередньо в обличчя особам, які сиділи на лавці, пробігаючи позаду них.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно та грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилася у зневажливому ставленні до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності і демонстративному нехтуванні ними та громадським порядком, маючи на меті протиставити себе загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб і нахабно показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, вчинив хуліганські дії, у відповідь на зауваження ОСОБА_9 - очевидця вказаних хуліганських протиправних дій, почав висловлювати на його адресу погрози застосування фізичного насильства представляючись працівником поліції.
Неадекватно реагуючи на зауваження, продовжуючи свій злочинний умисел на грубе порушення громадського порядку з особливою зухвалістю ОСОБА_5 , діючи умисно, застосував відносно потерпілого ОСОБА_9 балончик, вміст з хімічно-активною речовиною подразнюючої дії якого потрапив потерпілому в область правого ока. Внаслідок чого ОСОБА_5 спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, а саме хімічний опік слизової оболонки правого ока.
Безпосередньо після цього, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 умисно наніс удар ногою потерпілому ОСОБА_9 у верхню частину тулуба.
Надалі, продовжуючи свої хуліганські дії, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства та маючи на меті продемонструвати свою перевагу перед своїми знайомими та потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_5 дістав з прихованого місця серед власного одягу пневматичний газобалонний пістолет промислового виробництва, який у погрозливій манері продемонстрував потерпілому ОСОБА_9 , після чого демонстративно перевів вказаний пістолет в бойове положення, спрямувавши його в бік потерпілого погрожуючи здійснити постріл, чим завдав останньому моральних страждань, а також створив реальну загрозу для його життя та здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
За вказаним фактом 07 лютого 2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
В судовому засіданні слідчий наполягав на задоволенні даного клопотання з підстав зазначених в клопотанні.
Прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний заперечував, щодо заявленого клопотання та просив обрати більш м'який запобіжний захід.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, вважає, що відсутні підстави для його задоволення, підозра є необґрунтованою та ризики є надуманими.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, прийшов до наступного.
Підставою застосування запобіжного заходу є також, згідно клопотання слідчого, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити, сховати документи щодо надходження та продажу товарів гуманітарної допомоги; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом, статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є домашній арешт.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Слідчим суддею було встановлено, що 19 грудня 2024 року до ЄРДР були внесені відомості за ч. 4 ст. 296 КК України (кримінальне провадження № 62024080100007691).
За вказаним фактом 07 лютого 2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
11 лютого 2025 року о 10 годині 07 хвилині ОСОБА_5 та його захиснику - адвокату ОСОБА_6 було вручено клопотання з додатками.
Клопотання слідчого, погоджене із прокурором, оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, на думку слідчого судді, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме, даними, встановленими з:
- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.12.2024;
- висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння ОСОБА_5 від 19.12.2024;
- протоколі огляду місця події від 18.12.2024;
- протоколі допиту потерпілого ОСОБА_9 від 19.12.2024;
- протоколі огляду 3 (трьох) відеозаписів від 24.12.2024;
- висновку про результати службового розслідування, проведеного за інформацією про порушення 18.12.2024 службової дисципліни з боку курсанта 2 курсу ФПФОДР НПУ рядового поліції ОСОБА_5 ;
- протоколі обшуку від 28.12.2024;
- протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_5 від 02.01.2025;
- висновку експерта №СЕ-19/108-25/558-БЛ від 10.01.2025;
- висновку експерта №163 від 28.01.2025;
- висновку експерта №СЕ-19/108-25-2004-ВТХ від 30.01.2025;
- протоколах допиту ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, у ході проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 :
- може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а самеОСОБА_5 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який інкримінується останньому, є - тяжкими, та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років та, будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за вказаний злочин, для його уникнення, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, змінивши місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за межі державного кордону України чи за межі Запорізької області.
Підозрюваний ОСОБА_5 , будучи курсантом Навчально-наукового інституту права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції (стратегічні розслідування), достеменно обізнаний про форми та методи здійснення досудового розслідування, що може надати йому можливість ефективно переховуватися від правоохоронних органів та уникати кримінальної відповідальності за вчинений ним тяжкий злочин.
Наразі підозрюваний ОСОБА_5 відрахований з Дніпровського державного університету внутрішніх справ, у зв'язку з чим втратив статус курсанта та працівника поліції. Відсутність постійного місця навчання та роботи суттєво підвищує ризик того, що підозрюваний може змінити місце свого перебування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Враховуючи положення Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", підозрюваний ОСОБА_5 , який має статус призовника у віці 19 років, наразі не підлягає мобілізації та не може бути залучений до проходження військової служби, якщо самостійно не укладе відповідний контракт, оскільки відповідно до чинного законодавства призов громадян України на строкову військову службу тимчасово не здійснюється. За таких обставин, існує реальна загроза того, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість покарання, яке передбачене санкцією ч. 4 ст. 296 КК України (позбавлення волі на строк до семи років), може використати своє правове становище призовника, який не підлягає мобілізації до досягнення 25-річного віку, для того, щоб залишити територію України та ухилитися від кримінальної відповідальності.
Окремо слід зазначити, що одразу після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення підозрюваний ОСОБА_5 залишив місце події та працівники правоохоронних органів були змушені здійснювати його пошук для встановлення всіх обставин події, що мала місце 18.12.2024, зокрема, встановлення стану алкогольного сп'яніння підозрюваного та інших обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Насамперед, після отримання матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_5 володіє інформацією стосовно анкетних та інших даних потерпілого і свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв'язку з чим матиме можливість безперешкодно впливати на учасників процесу, у тому числі свідків та потерпілого шляхом підкупу, примусу та/чи погроз, з метою зміни або відмови їх від наданих показань.
Вказане також підтверджується тим, що в ході досудового розслідування встановлено факт намагання спілкування ОСОБА_5 з потерпілим ОСОБА_9 й в подальшому, у зв'язку з усвідомленням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, може намагатись впливати на потерпілого з метою зміни або відмови від показань останнього.
Крім того, можливість впливу на свідків підтверджується тим, що ОСОБА_5 схильний до конфліктних ситуацій, поводить себе зверхньо по відношенню до інших осіб, у тому числі й до однолітків, відносно яких може користуватись авторитетом який він сформував перед ними будучи працівником поліції, а також фізичною силою про що свідчить характер вчиненого кримінального правопорушення, які в основному і є свідками вчинення даного кримінального правопорушення, тому може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, у суду є підстави вважати, що ОСОБА_5 , враховуючи вищезазначене, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 схильний до вживання алкогольних напоїв, та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння демонструє схильність до конфліктної поведінки як з однолітками, так і з іншими старшими за віком особами, що вказує на високу ймовірність повторного вчинення ним подібного або більш тяжкого кримінального правопорушення. Під час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення підозрюваний використовував предмети, заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, що свідчить про його схильність до умисного застосування насильства.
Крім того, в ході проведення службового розслідування за місцем навчання, підозрюваний ОСОБА_5 надавав завідомо неправдиві показання, намагаючись відвести від себе підозру шляхом перекладання вини на інших осіб, які нібито вчинили вказане кримінальне правопорушення відносно потерпілого. Зазначене свідчить про те, що підозрюваний схильний до умисного введення в оману органів правопорядку та намагається уникнути відповідальності за свої протиправні дії.
Враховуючи встановлені факти намагання спілкування з потерпілим, наявність у підозрюваного схильності до агресивної поведінки та застосування фізичного насильства, існує реальна загроза вчинення ним нового кримінального правопорушення відносно потерпілого з метою примушування останнього до відмови від наданих показань та спростування раніше наданої під час досудового розслідування інформації.
Окремої уваги заслуговує той факт, що підозрюваний, маючи схильність до застосування фізичного насильства та демонструючи явну зневагу до суспільних норм, може вчинити нове кримінальне правопорушення відносно осіб, які були присутні під час вчинення інкримінованого йому діяння, з метою примушування їх до надання неправдивих показань або до взяття на себе вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності та уникнення кримінальної відповідальності за вже вчинене кримінальне правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду, викладеної у рішенні «В. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року небезпеку переховування від правосуддя не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправдуванням для тримання під вартою. При цьому необхідно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні зв'язки».
Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду від 26.06.1991 року у справі «Летелье проти Франції», згідно якого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути виправданий очікуваним покаранням у вигляді позбавлення волі.
Крім цього, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії», відповідно до якого необхідність тримання під вартою не можна оцінювати тільки виключно з абстрактної позиції, приймаючи до уваги тільки тяжкість злочину.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження являється доцільним покладення на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду та до першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі; утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Виходячи з матеріалів кримінального провадження, а також враховуючи особистість підозрюваного, слідчий суддя вважає, що доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з перебуванням останнього за місцем мешкання: АДРЕСА_1 , щодня, з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 3, 176-178, 183-184, 198-199, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі лейтенанта Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Пологівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадження № 62024080100007691 від 19 грудня 2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -задовольнити.
Застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 07 квітня 2025 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати за кожною вимогою до суду та до першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі;
-утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції, Територіального управління Державного бюро розслідуваньз метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків. У разі невиконання покладених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Контроль за виконанням ухвали покласти на перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Повний текст ухвали складено 11 лютого 2025 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя ОСОБА_1