Справа № 552/4861/24 Номер провадження 22-ц/814/713/25Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
30 січня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про усунення від права спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, як одержувачка пенсії у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 24.10.2017 року №28-К вирішено припинити виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2017 року з огляду на відсутність пенсіонера за тимчасовим місцем проживання.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року у справі №440/391/20 задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2017 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2017 року, сплатити заборгованість за період з 01.11.2017 року по день поновлення виплати пенсії.
Відповідач рішення суду не виконав, оскільки виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2017 року не здійснив.
Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чекідою О.А. було відкрито спадкову справу №1/2023.
Відповідно до ст.1265 ЦК України, позивач як спадкоємець за законом має право на спадщину, яка складається з недоотриманої пенсії за період з 01.11.2017 року по 31.01.2021 року та за період з 01.06.2022 року по 31.07.2022 року у розмірі 188 838,79 грн., яка належала його померлій бабі ОСОБА_2 .
З метою реалізації свого права на отримання спадщини, позивачем було подано заяву до територіального підрозділу Пенсійного фонду України про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю його баби на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.07.2023 року, зареєстрованим в реєстрі №32.
У своїй відповіді на запит позивача ГУ ПФУ у Полтавській області проінформувало його про те, що сума коштів, які були обліковані за період з 01.11.2017 року по 31.01.2021 року становить 174 951,30 грн. та надали розрахунки, що це підтверджують. Разом з тим, відповідь не містила інформації про виконання рішення в частині саме виплати належних ОСОБА_2 сум пенсії.
Також, згідно іншої відповіді ГУ ПФУ у Полтавській області, недоотримана пенсія померлої ОСОБА_2 за період з 13.07.2020 року по 31.01.2021 року та з 01.06.2022 року по 31.07.2022 року становить 50 116,70 грн.
Позивач вважає, що відповідач, всупереч вимогам законодавства, самовільно скоротив період, за який належало здійснити нарахування пенсії ОСОБА_2 .. Також, відповідач навмисно проігнорував період з 01.02.2021 року по 31.05.2022 року для здійснення відповідних нарахувань пенсії.
Позивач просив суд визнати за ним право власності на недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію за період з 01.11.2017 року по 31.01.2021 року та за період з 01.06.2022 року по 31.07.2022 року у розмірі 188 838,79 грн., та за період з 01.02.2021 року по 31.05.2022 року; зобов'язати ГУ ПФУ у Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію, яку недотримувала за життя його баба ОСОБА_2 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01.11.2017 року по 31.01.2021 року та за період з 01.06.2022 року по 31.07.2022 року у розмірі 188 838,79 грн., на одержання якої за життя мала право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію в розмірі 188 838,79 грн. за період з 01.11.2017 року по 31.01.2021 року та за період з 01.06.2022 року по 31.07.2022 року, належну спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення оскаржив представник відповідач, подавши апеляційну скаргу, у доводах якої посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення щодо задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема, наводить доводи щодо незгоди з висновками місцевого суду, зазначає, що пенсійні кошти ОСОБА_2 за період з 01.11.2017 по 31.01.2021 були обліковані для здійснення виплати на умовах Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165.
Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплата облікованої заборгованості не здійснювалась. Також, згідно звіту АТ “Укрпошта», не були отримані кошти призначеної пенсії за червень та липень 2022 року.
Звертає увагу, що у разі якщо на день смерті пенсіонера виплата пенсії не здійснювалась не з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, розмір недоотриманої пенсії визначається відповідно до вимог статті 46 Закону, а саме не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Згідно з п 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, - заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.
На підставі звернення позивача від 14.07.2023, недоотриману пенсію за померлу ОСОБА_2 нараховано за періоди з 13.07.2020 по 31.01.2021 та з 01.06.2022 по 31.07.2022 в розмірі 50116,70 грн. та обліковано в органі Пенсійного фонду України для подальшої виплати на умовах Порядку №1165. Отже, вважає, що відповідачем не допускались протиправні дії чи порушення вимог чинного законодавства щодо виплати недоотриманої пенсії.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Місцевим судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 85 років, про що 14.12.2022 року складено відповідний актовий запис №1207.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.07.2023 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чекіда О.А., спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її онук - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії за період з 01.11.2017 року по 31.01.2021 року та за період з 01.06.2022 року по 31.07.2022 року у розмірі 188 838,79 грн., яка належала померлій на підставі довідки про наявність недоотриманої пенсії, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за №1600-0401-8/7744 від 02.02.2023 року (а.с.12).
За життя ОСОБА_2 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду, де у справі №440/391/20 рішенням від 02.03.2020 року задоволено позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2017 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2017 року, сплатити заборгованість за період з 01.11.2017 року по день поновлення виплати пенсії (а.с.7-9).
Позивачем було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернення про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера від 23.10.2023 року №669/11.
Згідно матеріалів справи, на день розгляду справи у суді залишається невиплачена позивачу сума недоотриманої пенсії за період з 01.11.2017 року по 31.01.2021 року та за період з 01.06.2022 року по 31.07.2022 року у розмірі 188 838,79 грн.
Встановивши вказані обставини, та керуючись положеннями ст..ст. 1216, 1218, 1227 ЦК України, а також нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. При цьому вірно вказано, що у даному випадку норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
З наведених норм матеріального права слідує, що ухвалюючи рішення в частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача 188838,79 грн., суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про їх задоволення.
Обмеження у три роки на виплату нарахованої пенсії за минулий час, що передбачені частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовують тільки за наявності вини пенсіонера у несвоєчасному отриманні пенсії.
В ході розгляду справи обставин, що могли б доводити вину баби позивача у несвоєчасному отриманні пенсії встановлено не було.
Відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, тому немає правових підстав для застосування обмежень передбачених частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19) наведено правовий висновок, згідно якого вказано, що аналіз норм частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України, ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії.
Районним судом встановлено, що розмір нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 за життя пенсії за період з 01.11.2017 року по 31.01.2021 року та за період з 01.06.2022 року по 31.07.2022 року складає 188 838,79 грн..
Позивач в установлений законом строк прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець за законом.
Отже, ОСОБА_1 успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України в тому розмірі, в якому спадкодавець мала право на їх виплату на момент своєї смерті.
Дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої за життя пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.
Наведені в апеляційній скарзі Головного Пенсійного фонду України у Полтавській області доводи є тотожними доводам, висловленим відповідачем у відзиві на позовну заяву, які були предметом дослідження судом першої інстанції, та їм була надана правильна правова оцінка, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Наведене вище свідчить про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак