Справа № 591/2949/21 Номер провадження 11-кп/814/75/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 лютого 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора потерпілогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12021200480000776 за апеляційними скаргами з внесеними змінами потерпілого ОСОБА_7 та прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_8 , яка брала участь у даному провадженні, на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2021 року,
Цим вироком ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований в АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, судимий,
визнаний невинуватим та виправданий за ч.2 ст.186 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вирішене питання про речові докази.
Як зазначено у вироку суду, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні злочину за таких обставин.
08 квітня 2021 року близько 22 год. 30 хв. обвинувачений по вул. Харківська, 56/1, в м. Суми, за попередньою домовленістю зустрів малознайомого потерпілого ОСОБА_7 і під час спілкування взяв до рук мобільний телефон потерпілого «Samsung galaxy s21».
В подальшому, перебуваючи біля магазину АТБ за вказаною адресою, потерпілий неодноразово прохав ОСОБА_9 віддати телефон, але останній його не повертав і ОСОБА_7 почав телефонувати на лінію «102». В цей момент у ОСОБА_9 виник умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, в результаті чого він умисно, повторно, з корисливих мотивів, вибив своєю рукою з рук ОСОБА_7 мобільний телефон, з якого він телефонував на лінію «102», та почав втікати, чим відкрито заволодів мобільним телефоном «Samsung galaxy s21», що належав ОСОБА_7 , внаслідок чого заподіяв останньому майнову шкоду на суму 26271 грн.
Такі дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_9 , суд зазначив про відсутність належних і допустимих доказів, що кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений.
В апеляційній скарзі, з внесеними в засіданні апеляційного суду змінами, потерпілий ОСОБА_7 просить скасувати вирок місцевого суду та призначити новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 в суді першої інстанції.
При цьому зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки даним, що містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 квітня 2021 року з його участю.
Вказує, що обвинувачений ОСОБА_9 та свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 знайомі між собою. При цьому, свідок ОСОБА_10 підтвердив факт присутності обвинуваченого ОСОБА_9 під час реалізації належних потерпілому телефонів.
Звертає увагу, що ОСОБА_11 надав достовірні показання стосовно участі ОСОБА_9 у заволодінні належним потерпілому телефоном, які підтверджуються відеозаписом з камер відеоспостереження.
Разом з тим, вважає незаконним факт відмови свідка ОСОБА_11 від дачі показань на підставі ст.63 Конституції України, оскільки допит не стосувався його особи, членів сім'ї або близьких родичів.
В апеляційній скарзі з внесеними змінами прокурор просить скасувати вирок суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального Закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
При цьому звертає увагу на особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.
Вважає необґрунтованим висновок суду про те, що наявні в матеріалах провадження докази спростовують наведені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення однією особою.
Зазначає, що стороною обвинувачення суду надана постанова про виділення кримінального провадження відносно іншого підозрюваного в інше провадження, у зв'язку з чим в обвинувальному акті не була зазначена його особа, а також кваліфікуюча ознака - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Стверджує, що судом першої інстанції хоча і наведено в мотивувальній частині вироку показання потерпілого ОСОБА_7 , проте не надано їм оцінки.
Не погоджується з висновком суду про те, що аудіозаписи з телефону потерпілого не підтверджують причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, адже ці докази свідчать про правдивість показань потерпілого щодо часу та місця його зустрічі з обвинуваченим та свідками, як і зазначено в обвинувальному акті, а також узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13 .
Вважає належним доказом протокол огляду мобільного телефону потерпілого, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив, що слідча дія проведена в його присутності, телефон є його особистою річчю та він за власною ініціативою надав його на огляд.
Ставить під сумнів змінені показання свідка ОСОБА_13 , у зв'язку з чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за ч.1 ст.384 КК України за фактом надання завідомо неправдивих показань.
Стверджує, що під час досудового розслідування допит свідка ОСОБА_13 був проведений в присутності його матері та психолога, підписи яких наявні в протоколі, будь-яких заяв зауважень до протоколу жодна особа не висловлювала, а сам протокол жодною зі сторін кримінального провадження оскаржений не був.
Вказує, що інформація з ломбарду підтверджує факт здачі саме тих телефонів, про які зазначив у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення потерпілий та надає можливість ідентифікувати особу, яка їх здала - ОСОБА_10 .
При цьому, надані свідком ОСОБА_10 показання щодо обставин, під час яких обвинувачений ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_11 прохали його здати під свої документи викрадені телефони до ломбарду, також ставлять під сумнів показання свідка ОСОБА_13 .
Звертає увагу, що місцевим судом не перевірено достовірність інформації про наявність у ОСОБА_10 психічного захворювання.
Вважає незаконним факт відмови свідка ОСОБА_11 від дачі показань на підставі ст.63 Конституції України, оскільки вказаний допит не стосувався особи свідка, членів його сім'ї або його близьких родичів.
Зазначає, що з протоколу допиту свідка ОСОБА_11 , відкритого стороні захисту в порядку ст.290 КПК України видно, що злочин було вчинено саме обвинуваченим.
Не погоджується з висновком суду про порушення права обвинуваченого на захист, оскільки ОСОБА_9 не скористався правом залучити захисника у кримінальному провадженні.
Разом з тим, 17 квітня 2021 року слідчим винесено постанову про залучення захисника за призначенням. При цьому, про підозру ОСОБА_9 було повідомлено 20 квітня 2021 року, а тому у нього була можливість залучити іншого захисника у разі, якщо захисник за призначенням не в повній мірі задовольняв вимоги щодо належного захисту.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та потерпілого на підтримання доводів апеляційних скарг з внесеними змінами, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що передбачено п.2, п.3 ч.1 ст.409 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.
Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити не лише із того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання.
Відповідно до приписів ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Вирок підлягає скасуванню із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначене свідчить, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлені, зокрема, порядком оцінки доказів і визначення відповідно до ст.94 КПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Наведені приписи закону при ухваленні вироку місцевим судом не дотримано.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд дійшов до висновку, що докази, надані стороною обвинувачення, не доводять участі ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення.
Такі висновки суду не містять належного аналізу сукупності доказів спростованого обвинувачення і є передчасними.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційні скарги прокурора та потерпілого містять вагомі та належним чином аргументовані доводи щодо неправильної, на їх думку, оцінки місцевим судом певних доказів.
Так, дійшовши до висновку, що протокол огляду місця події від 08 квітня 2021 року не підтверджує факт причетності ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що метою даної слідчої дії є безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксація речових доказів, з'ясування характеру події та інших обставин, що підлягають доказуванню. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Відповідно до ч.1 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
З матеріалів кримінального провадження видно, що 08 квітня 2021 року до Сумського РУП ГУ НП в Сумській області надійшла заява ОСОБА_7 щодо заволодіння невідомими особами його мобільним телефоном, у зв'язку з чим цього ж дня в період часу з 23 год. 10 хв. до 23 год. 18 хв. слідчим Сумського РУП ГУ НП в Сумській області ОСОБА_14 проведено невідкладну слідчу дію - огляд місця події, під час якої зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення, а також дані стосовно зовнішніх ознак осіб, що можуть бути причетними до його вчинення.
Таким чином, проведені слідчим дії щодо фіксації події кримінального правопорушення відповідають меті, що визначена ч.1 ст.237 КПК України, а отже висновки суду, що складений за результатами проведення слідчої діх протокол є неналежним доказом є непереконливими.
Крім того, вказавши про те, що показання потерпілого ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення стосовно нього групою осіб не співпадають з обставинами, що викладені в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_9 , місцевий суд залишив поза увагою постанову прокурора Окружної прокуратури м. Суми від 27 квітня 2021 року про виділення матеріалів кримінального провадження стосовно іншої особи в інше провадження, у зв'язку з чим у даному провадженні до суду було направлено обвинувальний акт лише стосовно ОСОБА_9 .
А відповідно до приписів ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що суд безпідставно визнав недопустимим доказом протокол пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 12 квітня 2021 року з участю потерпілого ОСОБА_7 .
В обґрунтування такого висновку місцевий суд поставив під сумнів наявність у потерпілого можливості впізнати обвинуваченого, оскільки особа, яка заволоділа його телефоном, перебувала у масці, кепці та капюшоні, а особи, які пред'явлені для впізнання на фотознімках зображені без масок, кепок та капюшонів.
Разом з тим, наведений висновок суду є непереконливим, оскільки з протоколу огляду записів з камер відеоспостереження ТОВ «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд.56/1, видно, що потерпілий спілкувався з трьома особами протягом десяти хвилин в приміщенні магазину при достатньому освітленні, а в подальшому - ще протягом п'яти хвилин на вулиці з особою, яка заволоділа належним йому мобільним телефоном, що не виключає можливості впізнати обвинуваченого за сукупністю наведених під час слідчої дії ознак.
Також судом першої інстанції не надано належної оцінки протоколу огляду речей від 09 квітня 2021 року, об'єктом якого був телефон потерпілого з наявною у ньому інформацією.
При цьому, місцевий суд залишив поза увагою, що вказана слідча дія проведена з участю потерпілого ОСОБА_7 та з його згоди, що він підтвердив у судовому засіданні, а тому деяка невідповідність даних щодо періоду часу, коли потерпілий зайшов до приміщення відділу поліції, згідно з Журналом обліку відвідувачів із тим, що зазначений у протоколі огляду речей, не може бути в даному випадку підставою для визнання доказу недопустимим.
Крім того, суд не усунув протиріч між показаннями свідка ОСОБА_15 , який заперечував присутність обвинуваченого ОСОБА_9 під час обох зустрічей з потерпілим 08 квітня 2021 року, та даними відеозапису з камер відеоспостереження ТОВ «АТБ-Маркет», на якому зафіксовано, що разом з ОСОБА_7 в приміщенні магазину перебувало ще троє осіб.
Також місцевим судом не надано жодної оцінки діям свідка ОСОБА_11 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384 та ст.385 КК України, під час судового розгляду кримінального провадження, з посиланням на ст.63 Конституції України, відмовився від дачі показань.
При цьому, судом першої інстанції не враховано що положення ст.63 Конституції України регламентують право особи скористатися імунітетом від самовикриття лише у випадках, коли надання показань стосується безпосередньо особи, членів її сім'ї чи близьких родичів.
В даному провадженні предметом допиту свідка ОСОБА_11 , який був безпосереднім очевидцем події, мали бути обставини кримінального правопорушення, які не стосувалися його особисто або членів його сім'ї чи близьких родичів.
З огляду на те, що суд всупереч вимогам ст.94 КПК України не дослідив всіх обставин кримінального провадження, необґрунтовано визнав недопустимими та неналежними наведені докази, не оцінив їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, наведені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону неможливо виправити судом апеляційної інстанції.
Тому, згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України, вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, перевірити доводи апеляційних скарг потерпілого та прокурора, надати належну оцінку усім доказам в їх сукупності, дослідити всі обставини кримінального провадження та у разі, якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції винуватість особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення буде доведено в установленому законом порядку, вирішити питання щодо передбаченої законом кримінальним законом відповідальності.
Отже, апеляційні скарги потерпілого та прокурора з внесеними змінами необхідно задовольнити.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 412, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги з внесеними змінами потерпілого ОСОБА_7 та прокурора Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_8 задовольнити.
Скасувати вирок Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_9 і призначити новий розгляд кримінального провадження №12021200480000776 в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4