Справа № 591/699/19 Номер провадження 11-кп/814/56/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
05 лютого 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора потерпілих захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12018200440004179за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 19 квітня 2021 року,
Цим вироком ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, маючий неповнолітню дитину, несудимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Постановлено стягнути:
з обвинуваченого ОСОБА_10 моральну шкоду на користь потерпілої ОСОБА_7 в розмірі 135108 грн та на користь потерпілого ОСОБА_8 - 135108 грн;
з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» моральну шкоду на користь потерпілої ОСОБА_7 в розмірі 14892 грн та на користь потерпілого ОСОБА_8 - 14892 грн.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_10 визнаний винуватим у тому, що він 30 листопада 2018 року близько 17 години 15 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем Kia Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Прикордонна в м. Суми в напрямку вул. Харківська, в районі зупинки громадського транспорту «Силікатобетон», в порушення п.12.3, п.13.1, п.13.3 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який рухався в попутному напрямку вздовж правого краю проїзної частини.
В результаті наїзду потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 .
При цьому зазначає, що обвинувачення ґрунтується на висновку судово-автотехнічної експертизи, що проведена не об'єктивно та з порушеннями.
Стверджує про відсутність будь-яких невідповідностей у показаннях ОСОБА_10 щодо напрямку руху пішохода, а тому вважає, що під час складання висновку судово-автотехнічної експертизи №9 від 24 січня 2019 року експерт безпідставно не взяв їх до уваги.
Зауважує, що під час складання вказаного висновку експерт взяв до уваги висновки трасологічних експертиз, які мають імовірний характер, а також показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є протилежними тим, що зазначені в протоколах слідчих дій.
Вказує, що відповідно до висновку експертизи, проведеної за клопотанням сторони захисту, в діях обвинуваченого відсутні порушення Правил дорожнього руху України, які б знаходились з технічної точки зору у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з наведеним, зазначає про наявність у даному провадженні висновків експертиз, що суперечать один одному, а одночасний допит експертів в судовому засіданні наведені протиріччя не усунув.
Наголошує, що суд зазначив про неможливість покладення в основу обвинувального вироку висновку експерта №9 від 24 січня 2019 року, проте не встановив, яким висновком експерта підтверджується факт наявності в діях обвинуваченого порушень п.12.3, п.13.1 та п.13.3 Правил дорожнього руху України.
Зауважує, що судом першої інстанції при ухваленні вироку не враховано часткове відшкодування шкоди потерпілим в розмірі 20000 грн.
Інші учасники провадження вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування потерпілих та думку прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що передбачено п.2, п.3 ч.1 ст.409 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.
Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити не лише із того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання.
Відповідно до приписів ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Вирок підлягає скасуванню із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначене свідчить, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлені, зокрема, порядком оцінки доказів і визначення відповідно до ст.94 КПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Наведені приписи закону при ухваленні вироку місцевим судом не дотримано.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, місцевий суд дійшов до висновку, що в діях водія ОСОБА_10 наявні порушення п.2.3.б, п.2.9.а, п.12.3, п.13.1 та п.13.3 Правил дорожнього руху України.
При цьомув прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_11 знаходяться порушення обвинуваченим п.12.3, п.13.1 та п.13.3 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до обвинувального акта, вказані порушення Правил дорожнього руху органом досудового розслідування встановлені на підставі висновку судової автотехнічної експертизи №9 від 24 січня 2019 року.
Місцевий суд, аналізуючи цей висновок судової експертизи №9, фактично визнав його неналежним доказом, оскільки в його основу покладені недостовірні вихідні дані, надані органом досудового розслідування.
На переконання суду, перевірка видимості перешкоди була здійсненна та зафіксована слідчим в протоколі огляду від 30 листопада 2018 року всупереч відповідним методичним рекомендаціям.
Разом з тим, суд не встановив, приписи яких нормативно-правових актів порушив слідчий під час процесуальної дії, а тому такі висновки є передчасними.
Крім того, суд зазначив, що вихідні дані стосовно місця наїзду на пішохода, траєкторії та темпу його руху, органом досудового розслідування експерту надавались з показань свідка ОСОБА_13 під час слідчого експерименту, але під час судового розгляду він повідомив, що не бачив наїзду на пішохода ОСОБА_11 та місця, де це відбулось.
Водночас суд послався як на доказ винуватості ОСОБА_10 на показання цього ж свідка ОСОБА_13 щодо обставин наїзду автомобіля на пішохода та зазначив, що такі його показання узгоджуються з даними слідчого експерименту, проведеного з цим свідком.
Більше того, визнавши висновок судової автотехнічної експертизи №9 від 24 січня 2019 року неналежним доказом, оскільки в його основу покладені недостовірні вихідні дані, суд обґрунтував винуватість ОСОБА_10 висновками судових транспортно-трасологічної експертизи №290 від 19 грудня 2018 року та трасологічних експертиз №68 і №69 від 23 січня 2019 року, які враховував у якості вихідних даних експерт під час експертизи №9.
Таким чином, висновки суду, викладені в судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Крім того, до суду були надані стороною захисту висновки судових автотехнічних експертиз №28627 від 13 січня 2020 року та №7/1187СЕ-20 від 04 вересня 2020 року, відповідно до яких у діях водія ОСОБА_10 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились би у причинному зв'язку з ДТП.
Проте і ці висновки судових експертиз, на думку місцевого суду, є неналежними доказами, оскільки ґрунтуються на вихідних даних згідно з показаннями обвинуваченого в частині механізму утворення ДТП, а саме щодо зміни руху пішоходом в момент, коли водій вже не мав можливості уникнути зіткнення.
Тобто всі висновки судових автотехнічних експертиз у даному провадженні суд визнав неналежними доказами.
Пленум Верховного Суду України у п.19 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, якщо для вирішення питань, які виникли у справі про злочин проти безпеки дорожнього руху потрібні спеціальні знання, суд має призначити експертизу.
У відповідній ухвалі слід навести необхідні експерту вихідні дані, що ґрунтуються на матеріалах справи. За наявності в них різних даних щодо обставин події суд доручає експерту дати висновок стосовно кожного з варіантів окремо.
На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів суд повинен зазначити у вироку, які вихідні дані він визнав такими, що відповідають дійсності, і з їх урахуванням оцінити висновок експерта.
Приписами ст.332 КПК України передбачено, що під час судового суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності, або існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
Всупереч наведеним вимогам закону, місцевий суд істотні суперечності між вищезазначеними висновками судових експертів не усунув.
Враховуючи наведене, вирок суду підлягає скасуванню, як такий, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду, викладені у судовому рішенні,містять істотні суперечності, з призначенням нового судового розгляду.
Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, перевірити доводи апеляційної скарги захисника, з використанням усіх процесуальних можливостей дослідити докази у кримінальному провадженні й залежно від установленого ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 411, 412, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 19 квітня 2021 року щодо ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження №12018200440004179 у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4