Справа №760/1555/25 Провадження №2/760/7160/25
про відмову у відкритті провадження у справі
«11» лютого 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Тесленко І. О., вивчивши позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
у січні 2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
21 січня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача ОСОБА_2 у справі. Відповідь на запит надійшла до суду 31 січня 2025 року.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження, суди повинні перевірити дотримання позивачем вимог, передбачених відповідним процесуальним законодавством України, а також юрисдикційну підсудність.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що даний позов не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту вказаної позовної заяви, позивач звернувся до суду з цивільним позовом у кримінальному провадженні № 12024105020001620 у порядку ст. 128 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому (ст. 61 КПК України).
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При цьому, ч. 7 ст. 128 КПК України визначено, що особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, позивач звернувся до суду з цивільним позовом, в конкретному кримінальному провадженні № 12024105020001620, в якому на момент звернення до суду, як зазначає позивач, триває досудове розслідування.
При цьому, жодних доказів, на якій стадії наразі перебуває кримінальне провадження №12024105020001620 позивачем не надано.
Частина 3 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 03.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зобов'язує суди при вирішенні питання про відкриття провадження у справі перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Отже, з урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в межах кримінального провадження. У разі не пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні, а також якщо цивільний позов буде залишено без розгляду, позивач має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
З огляду на те, що позивач чітко зазначив у своїй позовній заяві про те, що ним подається саме цивільний позов у кримінальному провадженні № 12024105020001620, звернення з яким до суду позивач обгрунтовує вчиненням щодо нього кримінального правопорушення, позивач має право звернутися з даним позовом до органу досудового розслідування, в провадженні якого перебуває зазначене кримінальне провадження.
У разі непред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні, а також у разі, залишення цивільного позову без розгляду, позивач має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді (ч. ч. 2, 3 ст. 186 ЦПК України).
Крім того, суд звертає увагу позивача, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначає глава 26 КПК України.
Отже у випадку незгоди позивача з діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування чи прокурора, які вчиняються у межах проведення досудового розслідування та урегульовані нормами КПК України, оскарження процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 186, 260 - 261, 353 - 355 ЦПК України, суд,-
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя І. О. Тесленко