Справа № 243/7231/24
Провадження № 1-кп/243/362/2025
11 лютого 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024050000000398 від 31 травня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружківка Донецької області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді завідувача структурного підрозділу КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янськ, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про визнання протоколу проведення обшуку від 05 липня 2024 року у СП КНП «Медичний центр профілактики та лікування залежності м. Краматорськ у м. Слов'янськ» за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шнурківська, буд. 4 та постанови про визнання речовими доказами від 06 липня 2024 року в порядку ст. 89 КПК України очевидно недопустимими доказами, оскільки на його думку обшук, який проведено в окремому кабінеті, де були виявлені та вилучені грошові кошти в розмірі 60000 гривень, був проведений без дозволу слідчого судді, що є незаконним, а здобуті під час обшуку грошові кошти є недопустимими доказами.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали клопотання захисника ОСОБА_4 просили визнати зазначені у клопотанні докази недопустимими.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, суду пояснив, що очевидної недопустимості зазначених у клопотанні доказів немає, а клопотання є передчасним, оскільки оцінку вказаних доказів повинен надати суд у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Просив у задоволенні клопотання захисника відмовити.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
Згідно ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Доказами у кримінальному провадженні згідно зі ст. 84 КПК є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Застосоване законодавцем при наданні визначення поняття «докази» формулювання «фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку» та положення ч. 3 ст. 17 КПК про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Слід зазначити, що ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Постановлення ухвали без надання оцінки доказів в їх сукупності буде суперечити загальним засадам кримінального судочинства.
Так, даючи оцінку доводам, викладених у клопотанні захисника, суд не вбачає очевидної недопустимості протоколу проведення обшуку від 05 липня 2024 року та постанови про визнання речовими доказами від 06 липня 2024 року.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні захисником, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
З огляду на викладене, суд, враховуючи стадію судового розгляду, приходить до висновку, що оцінка вказаним доказам обвинувачення в тому числі щодо їх допустимості чи недопустимості буде надана під час ухвалення судом остаточного рішення суду після дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 84, 86, 87, 89, 94, 372,376 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про визнання протоколу проведення обшуку від 05 липня 2024 року та постанови про визнання речовими доказами від 06 липня 2024 року в порядку ст. 89 КПК України очевидно недопустимими доказами - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Слов'янського міськрайонного
суду Донецької області ОСОБА_1