Номер провадження 3/754/778/25
Справа №754/1997/25
Іменем України
11 лютого 2025 року
суддя Деснянського районного суду м. Києва Банах О.Л., розглянувши матеріали, що надійшли з Деснянського УП ГУ НП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
05.02.2025 до Деснянського районного суду м. Києва від Деснянського УП ГУ НП в м. Києві надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.01.2025 року серії ВАВ №585716, 13.01.2025 року близько о 12:00 годині в м. Києві по пр. Червоної Калини, 3Г, громадянин ОСОБА_1 ухилявся від виконання батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_2 , 2010 року народження, що призвело до вчинення останнім хуліганських дій в навчальному закладі, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 184 КУпАП.
В письмових поясненнях та безпосередньо в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що добре виконує батьківські обов'язки, слідкує за дитиною, забезпечує гарні умови життя та виховання. Вважає, що матеріали справи не містять жодних даних, що підтверджували б вчинення його сином будь-якого правопорушення. Крім того, зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено, які саме хуліганські дії вчинив його син, коли та де саме. У зв'язку з наведеним просить закрити провадження по справі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно диспозиції ч.3 ст. 184 КУпАП, відповідальність настає за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
З огляду на матеріали справи про адміністративне правопорушення в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних та достовірних даних про вчинення його сином ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов'язків, однак не зазначено в чому саме виражалось ухилення від даних обов'язків, а отже адміністративний матеріал підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Досліджені в судовому засіданні матеріали справи, не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виноситься постанова про закриття провадження.
З урахуванням зазначеного вище, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження у справі.
За викладеним, керуючись ст.ст. 247 п.1, 284 КУпАП, суддя
Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя О.Л. Банах