Номер провадження 2-а/754/36/25
Справа №754/15507/24
Іменем України
05 лютого 2025 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ярового Ярослава Станіславовича Поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону 2 полку 1 УПП у м. Києві, Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -
Позивач в особі свого представника - адвоката Шкабури В.В. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Ярового Ярослава Станіславовича Поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону 2 полку 1 УПП у м. Києві, Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3363619 від 28 жовтня 2024 року ухвалену поліцейським 2 взводу 1 роти 2 бат. ПОЛК-1 Управління патрульної поліції в місті Києві рядовим поліції Яровим Я.С., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Суттю адміністративного правопорушення стало порушення п. 31.1 ПДР України, а саме як зазначено у постанові «водій керував ТЗ "Ford Fusion" д.н.з. НОМЕР_1 з не переобладненими показчиками повороту червоного кольору, що не відповідає п.6.1.5 ДСТУ, чим порушив п.31.1 ПДР України - Технічний стан т/з та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів». Позивач категорично не згодний з вище вказаною постановою, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки транспортний засіб «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований в Україні (дата першої реєстрації 15.09.2020 року і був предметом перевірок на дотримання всіх необхідних вимог та стандартів, та, як наслідок, був зареєстрований за позивачем у встановленому законом порядку. Факт первинної реєстрації транспортного засобу 15.09.2020 року свідчить, що транспортний засіб «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 за своїми характеристиками відповідає обов'язковим вимогам правил та нормативів, відомостям Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації та у зв'язку з чим компетентним органом було здійснено реєстрацію транспортного засобу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . На транспортному засобі позивача «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_1 не встановлено жодних спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв, а також відсутнє будь-якого роду втручання до конструкції вказаного транспортного засобу, зокрема кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів повністю відповідає вимогам конструкції транспортного засобу, на розсіювачах світлових приладів відсутнє тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Даний автомобіль більше чотирьох років експлуатується на території України, був зареєстрований на двох різних власників, і пройшов обов'язкову сертифікацію, що передувало першій реєстрації. Про те, що позивач не здійснював переобладнання транспортного засобу марки «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_1 викладено у відповідній заяві, яку долучаємо до в додатках. Відповідачем у свою чергу було порушено порядок фіксації правопорушення, встановлений Порядком здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затверджених наказом МВС України № 534 від 13 жовтня 2008 року, згідно якого, працівник поліції повинен скласти спеціальний акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, який перевіряється. Відповідний акт відповідачем не складався. А відтак, на підставі викладеного позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 08.11.2024 року було відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Від представника Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечують проти позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до оскаржуваної постанови, 28.10.2024 о 23 год. 10 хв. в м. Києві по просп. Броварський, 63, позивач здійснював керування транспортним засобом «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 з не переобладнаними покажчиками повороту червоного кольору, які не відповідають вимогам стандартів п. 6.1.5. ДСТУ 3649:2010, чим порушив п. 31.1 ПДР. Внаслідок чого позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн.. Як вбачається із відеозапису, під час вільного патрулювання екіпажем патрульної поліції було виявлено ТЗ «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 з покажчиками повороту червоного кольору, де дозволено авто жовтий, а саме задні світлові прилади, які не відповідають вимогам стандартів ДСТУ 3649:2010. Крім того, зазначають, що наявність на момент проведення державної реєстрації ТЗ «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 сертифіката відповідності конструкції і технічного стану не підтверджує відповідність технічного стану вище вказаного ТЗ на момент ухвалення оскаржуваної постанови. Посилання сторони позивача на Женевську конвенцію, є хибним, оскільки Женевська конвенція передбачає можливість використання задніх покажчиків повороту червоного кольору виключно у разі імплементації відповідних норм до законодавства держави реєстрації автомобіля. Разом з тим, законодавство України не допускає використання задніх покажчиків повороту червоного кольору, а тому у даному випадку положення Конвенції не можуть бути застосовані. Відповідно до п.6.1.5 ДСТУ 3649-2010 передня та задні показчики поворотів повинні бути авто жовтого кольору. Твердження представника позивача щодо не складання поліцейським акту перевірки технічного стану колісного транспортного засобу відповідно до Наказу МВС №534 від 13.10.2008 є необгрунтованими, оскільки вказаний нормативно - правовий акт втратив чинність на підставі Наказу МВС №726 від 12.10.2020 року. Оскільки постанова ухвалена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та має спеціальне звання з дотриманням правил чинного законодавства, відсутні підстави для її скасування. А відтак, твердження позивача, викладені у позові є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Суд повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.10.2024 поліцейським 2 взводу 1 роти 2 бат. ПОЛК-1 Управління патрульної поліції в місті Києві рядовим поліції Яровим Ярославом Станіславовичем було ухвалено постанову серії ЕНА №3363619 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до зазначеної постанови, 28.10.2024 о 23 год. 10 хв. в м. Києві по просп. Броварський, 63, ОСОБА_1 керував ТЗ «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 з непереобладнаними покажчиками повороту червоного кольору, що не відповідає п. 6.1.5. ДСТУ, чим порушив п. 31.1 ПДР - Технічний стан т/з та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів.
У силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Разом з тим п. 1.1 ПДР відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлює єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.
Пункт 1.9 ПДР, зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини першої статті 121 КУпАП України передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світловихприладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Предметом оскарження у справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною першою статті 121 КУпАП, а саме: керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно із п. 31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу (пп. а пп. 31.4.3.).
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики наказом від 28.12.2010 № 630, зокрема, затвердив національний стандарт України ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання", який був чинний на момент притягнення позивача до відповідальності та на момент розгляду справи.
Відповідно до пункту 6.1.5. ДСТУ 3649:2010 кількість, колір та наявність ПЗС на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, в якій зазначено, що покажчик повороту (передній, бічний, задній) обов'язково на всіх автомобілях має бути автожовтого кольору.
Тобто чинним національним стандартом встановлено обов'язкову вимогу до кольору покажчика повороту, а саме він має бути автожовтим.
У свою чергу, частиною першою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).
Згідно частин першої та четвертої статті 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.
Відтак, транспортні засоби повинні мати зовнішні світлові прилади, які повинні відповідати вимогам конструкції транспортного засобу, у разі переобладання - вказані зміни повинні бути відображені у реєстраційних документах.
Так, відповідно до пункту 10 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388, перша державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України з метою вільного обігу, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 року №738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин на обладнання», сертифікат відповідності видається: виробником або його уповноваженим представником - резидентом України на кожний транспортний засіб, тип якого відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу; уповноваженими органами або визначеними Міністерством інфраструктури України органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, на кожний новий транспортний засіб, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу, а також на той, що був у користуванні.
Пунктом 1.2 наказу Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521 «Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання» передбачено, що на кожен колісний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
У відповідності до пункту 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 №607 (далі - Порядок №607), цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).
Пунктом 3 Порядку №607 передбачено, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб'єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, або власником такого засобу в індивідуальному порядку.
Згідно із п. 5 Порядку №607, для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.
Пунктом 6 Порядку №607 визначено, що спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до п.7 Порядку №607, за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.
Таким чином, нормами Порядку №607 чітко визначено процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.
Таким чином, посилання позивача на наявність на проведення державної реєстрації ТЗ «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 сертифіката відповідності конструкції і технічного стану не підтверджує відповідність технічного стану вище вказаного ТЗ на момент ухвалення оскаржуваної постанови.
Згідно із ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п.1 статті 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з наданого відповідачем відеозапису, позивача було зупинено за порушення пункту 6.1.5. ДСТУ 3649:2010, разом з тим, на оглянутому відео позивачем не було заявлено будь-яких заперечень щодо його зупинення працівниками поліції, а також вчиненням ним порушенням.
Окрім того, суд не приймає в якості обгрунтування посилання позивача на ДСТУ UN/ECE R48-02:2002 з огляду на те, що наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 21.11.2016 № 392 з 01.01.2017 скасовано ДСТУ UN/ECE R 48-02:2004 «Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно встановлення пристроїв освітлення та світлової сигналізації». Тобто на момент притягнення позивача до відповідальності відповідний стандарт втратив чинність.
У відповідності до чч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Слід зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 статті 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 статті 77КАС України).
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України , суд дійшов висновку, що досліджені судом докази не спростовують сам факт порушення позивачем ПДР, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Щодо звернення позивача з вказаним позовом в тому числі до відповідача Ярового Ярослава Станіславовича Поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону 2 полку 1 УПП у м. Києві, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються: органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, уповноваженим представником позивача - адвокатом Шкабурою В.В. визначено в тому числі відповідачем: Ярового Ярослава Станіславовича Поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону 2 полку 1 УПП у м. Києві.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із пп. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31 жовтня 2016 року № 1114 Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.
Повне найменування - Департамент патрульної поліції, скорочена назва - ДПП.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).
Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122).
Частиною 3 статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП інспектори патрульної поліції та управління патрульної поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним Відповідачем у таких справах, оскільки належним Відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 122 КУпАП - Департамент патрульної поліції.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою Позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а, від 26 червня 2019 року у справі № 303/3795/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/5425/15, від 30 вересня 2019 року у справі № 140/72/19.
А згідно із частиною п'ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вище викладене, останні висновки Верховного суду, суд прийшов висновку, що оскільки Яровий Ярослав Станіславович Поліцейський взводу 2 роти 1 батальйону 2 полку 1 УПП у м. Києві не є належним відповідачем у даній адміністративній справі, а тому підстави для задоволення позовних вимог, пред'явлених саме до даного відповідача позивачем, загалом відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 14, 22, 72-79, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Ярового Ярослава Станіславовича Поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону 2 полку 1 УПП у м. Києві, Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 11.02.2025.
Суддя: