Справа № 752/529/25
Провадження № 1-кс/752/906/25
06 лютого 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному проваджені №12024100010002031 від 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 369 КК України,
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому прокурор просить накласти арешт на майно, вилучене 21.01.2025 в ході проведення обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_4 в ТСЦ МВС № 8049 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, а саме на: флеш-накопичувач «Kingston»ємкістю 128 gb, на який скопійовано інформацію - відеозаписи з здачі практичного іспиту ОСОБА_6 ; мобільний телефон «AppleiPhone 15 ProMax» чорного кольору з SIM-карткою мобільного оператора «Kyivstar»; заява № 2509877074 від ОСОБА_6 ; екзаменаційний лист ОСОБА_6 ; 2 квитанції на 4 арк.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024100010002031 від 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 369 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , вступивши у попередню змову з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вчинив ряд кримінальних правопорушень (злочинів) у сфері службової діяльності за наступних обставин.
ОСОБА_6 , маючи намір отримати посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В», 15 травня 2024 року звернулась за мобільним телефоном до ОСОБА_7 , метою проходження курсів з навичок керування транспортним засобом. В подальшому в процесі проходження курсів, ОСОБА_7 запевнив, що здати теоретичний та практичний іспити для отримання водійського посвідчення практично не можливота почав вимагати неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за свою допомогу у сприянні вирішення вказаних питань.
Так, 17.06.2024 ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, з метою вчинення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, , почав вимагати з ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1000 Долларів США за вплив на службових осіб територіального сервісного центру МВС №7141, шляхом використання наявних зв'язків та особистих знайомств ОСОБА_9 та повідомив, що іспит необхідно здавати в м. Черкаси.
11.08.2024 в ході проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_6 перебуваючи за адресою: м. Київ вул. Чапека Карела, 8, на вимогу ОСОБА_7 , за вирішення питання щодо позитивного складання теоретичного іспиту в ТСЦ МВС № 7141, що розташований за адресою: Черкаська область м. Черкаси вул. Лесі Українки, 21, передала грошові кошти в сумі 1000 долларів США та в подальшому діяла за вказівками ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 11.09.2024, невстановленим способом, передав частину грошових коштів ОСОБА_8 для подальшої передачі ОСОБА_9 для здійснення ним впливу на прийняття рішення службовими особами ТСЦ № 7141 у позитивному складанні теоретичного іспиту на знання правил дорожнього руху ОСОБА_6 .
В свою чергу ОСОБА_9 , маючи особисті знайомства із службовими особами ТСЦ МВС №7141, шляхом передачі, невстановленим способом частини грошових коштів, вчинив вплив на останніх для позитивного вирішення питання у складанні теоретичного іспиту на знання правил дорожнього руху.
В подальшому, 11.09.2024, ОСОБА_6 , діючи під контролем правоохоронних органів, перебуваючи в ТСЦ МВС №7141, виконуючи вказівки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 успішно склала теоретичний іспит на знання правил дорожнього руху, за допомогою невстановлених під час досудового розслідування службових осіб ТСЦ МВС №7141
Крім того, після успішного складання ОСОБА_6 теоретичного іспиту на знання правил дорожнього руху, ОСОБА_7 розуміючи порядок отримання посвідчення водія та необхідність в отриманні ОСОБА_6 свідоцтва про закінчення навчального закладу, діючи за попередньою змовою з невстановленою під час досудового розслідування особою, 30.09.2024 почав вимагати грошові кошти в сумі 6 000 грн. для сприяння у проходженні навчання в автошколі ТОВ «Автошкола Веста», без фактичного відвідування занять, шляхом здійснення впливу на службових осіб ТОВ «Автошкола Веста.
Так, 01.10.2024 в ході проведення контролю за вчиненням злочину, ОСОБА_6 перебуваючи на автомобільномупакувальному майданчику біля закладу громадського харчування «Макдональдс» у м. Києві по пл. Деміївська, 1, на вимогу ОСОБА_7 , за вирішення питання щодо зарахування на навчання в автошколі ТОВ «Автошкола Веста», без фактичного відвідування занять, передала грошові кошти в сумі 6 000 грн. та в подальшому діяла за вказівками ОСОБА_7 .
В подальшому, невстановленими особами було внесено відомості про закінчення навчання ОСОБА_6 автошколи до ЄДР МВС.
Кім того, ОСОБА_7 розуміючи порядок отримання посвідчення водія та необхідність в подальшому ОСОБА_6 у складанні іспиту з практичного керування транспортним засобом, діючи за попередньою змовою з невстановленою під час досудового розслідування особою, 15.11.2024 почав вимагати грошові кошти в сумі 15 000 грн. для сприяння позитивної здачі практичного іспиту, шляхом здійснення впливу на службових осіб ТСЦ МВС № 8049, що розташований в м. Києві по вул. Усенка, 8.
Так, 20.11.2024 в ході проведення контролю за вчиненням злочину, ОСОБА_6 перебуваючи на зупинці громадського транспорту «площа Деміївська» у м. Києві по проспекту Науки, на вимогу ОСОБА_7 , за вирішення питання щодо позитивного складання практичного іспиту в ТСЦ МВС № 8049, передала грошові кошти в сумі 15 000 грн. та в подальшому діяла за вказівками ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 , у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 21.11.2024, невстановленим способом, передав частину грошових коштів невстановленій під час досудового розслідування особі для здійснення ним впливу на прийняття рішення службовими особами ТСЦ № 8049 у позитивному складанні практичного іспиту з керування транспортним засобом ОСОБА_6 .
В подальшому, 21.11.2024, ОСОБА_6 , діючи під контролем правоохоронних органів, перебуваючи в ТСЦ МВС №8049, виконуючи вказівки ОСОБА_7 успішно склала практичний іспит з керування транспортним засобом та отримала посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «В».
21.01.2025 року, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва, проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 в службовому кабінеті ОСОБА_4 , що в ТСЦ МВС № 8049 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, в ході якого було виявлено та вилучено: флеш-накопичувач «Kingston»ємкістю 128 gb, на який скопійовано інформацію - відеозаписи з здачі практичного іспиту ОСОБА_6 ; мобільний телефон «AppleiPhone 15 ProMax» чорного кольору з SIM-карткою мобільного оператора «Kyivstar»; заява № 2509877074 від ОСОБА_6 ; екзаменаційний лист ОСОБА_6 ; 2 квитанції на 4 арк.
В вилучене під час обшуку майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024100010002031 від 02.07.2024.
Метою арешту майна є збереження речових доказів.
На підставі зазначеного прокурор просить про задоволення клопотання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що метою арешту майна є збереження речових доказів.
Власник майна ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100010002031 від 02.07.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 369 КК України.
21.01.2025 року, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16.01.2025, проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 в службовому кабінеті ОСОБА_4 , що в ТСЦ МВС № 8049 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, в ході якого було виявлено та вилучено: флеш-накопичувач «Kingston»ємкістю 128 gb, на який скопійовано інформацію - відеозаписи з здачі практичного іспиту ОСОБА_6 ; мобільний телефон «AppleiPhone 15 ProMax» чорного кольору з SIM-карткою мобільного оператора «Kyivstar»; заява № 2509877074 від ОСОБА_6 ; екзаменаційний лист ОСОБА_6 ; 2 квитанції на 4 арк.
Постановою слідчого від 21.01.2025 вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024100010002031 від 02.07.2024.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Матеріалами клопотання обґрунтовано, щовилучене під час обшуку майно містить чи може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів, може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Прокурором доведено, що вищезазначене вилучене під час обшуку майно, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має значення для досудового розслідування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
З огляду на викладене, клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 21.01.2025 під час обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_4 , що в ТСЦ МВС № 8049 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, а саме на:
- флеш-накопичувач «Kingston» ємкістю 128 gb., на який скопійовано інформацію - відеозаписи зі здачі практичного іспиту ОСОБА_6 ;
- мобільний телефон «AppleiPhone 15 ProMax» чорного кольору з SIM-карткою мобільного оператора «Kyivstar»;
- заява № 2509877074 від ОСОБА_6 ;
- екзаменаційний лист ОСОБА_6 ;
- 2 квитанції на 4 арк.
Ухвала про арешту майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1