Справа № 752/22847/18
Провадження № 2/752/66/25
03.02.2025 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» про відшкодування шкоди та просить стягнути з відповідача 1 на свою користь 8 135,75 грн., з яких 4 828,14 грн. страхового відшкодування, 3 200,00 грн. витрат на проведення дослідження, 91,73 грн. інфляційних витрат, 15,88 грн., 3% річних, розрахованих станом на 23.10.2018р., стягнути з відповідача 2 на свою користь 56 960,34 грн., з яких 55 811,94 грн. розмір відновлювального ремонту, 648,00 грн. вартість проведених робіт з дефектовки автомобіля, 500,40 грн. вартість послуг зі зберігання автомобіля; стягнути з відповідача 2 15 000,00 грн. моральної шкоди, а також понесені судові витрати.
В обгрунтування позову зазначено, що 17.07.2018р. приблизно о 15.20 год. на 6-му км автодороги Т-1610 у Білгород-Дністровському району Одеської області за участю транспортного засобу САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Агрофірма Шаболат», під керуванням працівника ТОВ «Агрофірма «Шаболат» ОСОБА_3 , автомобіля Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_3 , з причепом КМЗ, д.н.з. НОМЕР_4 , мала місце дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої були пошкоджені названі автомобілі. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.07.2018р. у справі про адміністративне правопорушення №495/6522/18 винним у ДТП та пошкодженні автомобілі визнано ОСОБА_3 . Станом на 17.07.2018р. автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , належав позивачу. Станом на 17.07.2018р. власником автомобіля САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_1 , було ТОВ «Агрофірма «Шаболат». У момент ДТП ОСОБА_3 виконував свою трудову функцію: перевіз вантажів. Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Агрофірма «Шаболат» на час скоєння ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Юнівес». Згідно з висновком експертного дослідження №1467 від 02.10.201р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля
Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті його пошкодження при ДТП станом на дату огляду автомобіля (02.10.2018р.) становить 59 828,14 грн, розмір ремонтно-відновлювального ремонту - 114 640,08 грн. Відповідач 1 виплатив на користь позивача 54 000,00 грн. страхового відшкодування. З огляду на те, як вказує позивач, що дійсний розмір спричиненої позивачу матеріальної шкоди становить 59 828,14 грн., розмір франшизи 1 000,00 грн., то відповідач 1 зобов'язаний сплатити позивачу 58 828,14 грн. страхового відшкодування, з яких заплатив 54 000,00 грн., а тому залишилось несплаченим 4 828,14 грн. (59 828,14 грн. - 54 000,00 грн. - 1 000,00 грн.). Крім того, оскільки відповідач 1 не встановив дійсний розмір спричиненої шкоди, позивач самостійно замовила та понесла витрати на проведення дослідження в розмірі 3 200,00 грн. На суму боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані 3% річних та інфляційні витрати, які позивач просить стягнути з відповідача 1 на свою користь. До того ж, як зазначає позивач, оскільки ДТП вчинив працівник відповідача 2, то відповідачем 2 має бути відшкодована сума шкоди, що становить 55 811,94 грн., яка розрахована наступним чином: 114 640,08 - 58 828,14 грн (54 000,00 грн. + 4 828,14 грн.), де 114 640,08 грн. - розмір ремонтно-відновлювальних робіт; 58 828,14 грн. - належний до виплати страховиком розмір страхового відшкодування, який розрахований як сума таких величин: 54 000,00 грн. - розмір виплаченого відповідачем 1 позивачеві страхового відшкодування, 4 828,14 грн. - розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем 1 на користь позивача відповідно до вимог законодавства. Також, у зв'язку з необхідністю проведення ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля, позивач вимушена скористатись послугами дефектовки та зберігання автомобіля в період з 18.07.2018р. по 17.10.2018р., за що сплатила 1 148,40 грн. Враховуючи, що такі затрати понесені позивачем з вини працівника відповідача 2, то з урахуванням статтей 1166 та 1172 Цивільного кодексу України, на думку позивача, саме відповідач 2 має відшкодувати позивачу 1 148,40 грн. Позивач зазначає, що в результаті ДТП їй було нанесено значної моральної шкоди, яка полягає у фізичних і душевних стражданнях, у стресі та у хвилюваннях і переживаннях, заподіюваних неправомірними діями працівника відповідача. 2 Така ситуація, як вказує позивач, призвела до проблематизації життя, що знайшло свій прояв у наступних обставинах: через дане зіткнення позивач зазнала значних матеріальних затрат, це все спричиняє виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почала нервово відноситися до оточуючого світу. До того ж все це викликало певні негативні зміни у психологічному стані позивача, яка є людиною похилого віку: постійне відчуття напруги, тривожність, знижений фон настрою, дратівливість, збудливість, що призвело до негативних комунікативних змін мікросоціального середовища родини. У зв'язку з аварією були порушені звичне соціальне життя позивача-пенсіонерки та її родини. Пошкодження належного позивачу транспортного засобу потягло за собою нераціональне витрачання активного життєвого часу (відвідування судових органів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання пояснень, консультування у спеціалістів/правознавців, проведення експертних досліджень, підготовка матеріалів для звернення до суду) обумовили необхідність залучання фізичних, душевних та матеріалів ресурсів, і дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. З огляду на це, а також на
положення статті 56 Конституції України, позивач вважає, що відшкодування позивачеві моральної шкоди повинно бути здійснено відповідачем 2 як її безпосереднім заподіювачем.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Новаком А.В. від 06.11.2018р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Розпорядженням керівника апарату суду від 05.12.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №752/22847/18.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2018р. справу розподілено на суддю Колдіну О.О.
Ухвалою від 07.12.2018р. суддя Колдіна О.О. прийняла до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 , постановила розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначила підготовче засідання.
Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, за яким він просить відмовити в задоволенні позову щодо нього, вважаючи його необгрунтованим та безпідставним. Посилаючись на норми ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1194 Цивільного кодексу України, відповідач 2 зазначає, що саме страховик зобов'язаний у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі, відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, а відповідач 2, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації транспортного засобу, була застрахована, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ №0671243 від 13.09.2017р. ліміт відповідальності страховика за одного потерпілого за майнову шкоду становить 100 000,00 грн., а розмір франшизи - 1 000,00 грн. Згідно з висновком експертного дослідження №1467 від 02.10.2018р. вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 59 828,14 грн. Разом з тим, позивач, не враховуючи положень імперативної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено право страхувальника на відшкодування від страховика в межах ліміту страхового відшкодування (страхової виплати), витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у зв'язку з його пошкодженням, саме з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством, завищуючи розмір, який підлягає відшкодуванню, зазначив у позові вартість відновлювального ремонту, визначеного експертом і зазначену у своєму висновку, саме без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу (114 640,08 грн.), яка майже у два рази вище вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні (59 828,14 грн.). Разом з тим, як вказує відповідач 2, з позовної заяви не вбачається,
що для відновлення попереднього стану пошкодженого 17.07.2017р. в результаті ДТП автомобіля, що належить позивачу, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, в тому числі іншої модифікації. Оскільки оцінена вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 59 828,14 грн., цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, і страхової виплати достатньо для повного відшкодування завданої позивачу шкоди, то за таких обставин вимога позивача щодо відповідача 2 не грунтується на положеннях діючого законодавства. Також, на думку відповідача 2, вартість проведених робіт з дефектовки автомобіля в розмірі 648,00 грн. і вартість послуг із зберігання автомобіля в розмірі 500,00 грн. також повинен відшкодувати позивачу відповідач 1, оскільки ці збитки позивача також повністю покриває зазначений розмір страхової виплати (страхового відшкодування). Водночас відповідач 2 не визнає і заявлену до нього вимогу про стягнення моральної шкоди, в розмірі 15 000,00 грн., а посилання позивача на ст. 56 Конституції України, як на правову підставу для відшкодування моральної шкоди, є безпідставним, оскільки, як вказує відповідач 2, вона передбачає і встановлює право кожного на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, тоді як відповідача 2 не є ані органом державної влади, а ні органом місцевого самоврядування.
Позивачем надана письмова відповідь на відзив відповідача 2, за якою позивач повністю підтримує свої позовні вимоги та просить врахувати наведені в ній доводи під час прийняття рішення по суті. У відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, що Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою Міністерством юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, закріплено, що вартість матеріального збитку визначається з метою встановлення максимальної межі відповідальності страховика за шкоду, спричинену потерпілій у ДТП особі, в силу приписів статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а вартість відновлювального ремонту визначається з метою встановлення максимальної межі відповідальності винної особи. Межі відповідальності винної особи, як зазначає позивач, обмежуються вартістю відновлювального ремонту, який необхідно провести потерпілій особі для відновлення попереднього стану транспортного засобу (відновлення його справності). Крім того, позивач щодо відшкодування моральної шкоди вважає, що враховуючи характер та тривалість душевних страждань, нервових переживань, істотності недоотримання благ та з огляду загальної економічної ситуації у країні, керуючись принципом розумності та справедливості, викладено належні аргументи для відшкодування розміру моральної шкоди, спричиненої позивачеві в результаті ДТП.
Відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву, за якою він просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 19.07.2018р. до нього звернулась ОСОБА_4 з повідомленням про ДТП, яка мала місце 17.07.2018р. на автодорозі Т-1610 Білгород-Дністровському районі Одеської області
та сталася з вини водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем САЗ 3507, державний номер НОМЕР_1 . На момент ДТП транспортний засіб САЗ 3507, державний номер НОМЕР_1 , був забезпечений ПрАТ «СК «Юнівес» за полісом «АМ/671243 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 20.07.2018р. до відповідача 1 надійшла заява про страхове відшкодування, якою ОСОБА_1 просила відшкодувати їй збитки, завдані внаслідок ДТП. Відповідачем 1 було здійснено огляд пошкодженого автомобіля заявника та досягнуто згоди з потерпілим про розмір та спосіб сплати страхового відшкодування, у зв'язку з цим укладено угоду про виплату страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування здійснена в розмірі та строки, визначені укладеною угодою. Оскільки страхове відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів сплачене в повному обсязі відповідно до заявлених вимог позивача та спеціального Закону, тому відповідачами жодним чином не порушувалось право позивача.
Позивачем надана відповідь на відзив відповідача 1, в якій він просив врахувати доводи, що викладені в ній. У відповіді на відзив зазначено, що з метою отримання страхового відшкодування ОСОБА_1 , як потерпіла особа, своєчасно звернулась до відповідача 1 із заявою про страхове відшкодування, надала всі необхідні документи. Разом з тим, відповідач 1 із порушенням законодавством встановленої процедури, без розслідування страхового випадку та визначення дійного розміру збитків, що був спричинений, виплатив на користь ОСОБА_1 54 000,00 грн. Позивач звертає увагу на те, що угода про виплату страхового відшкодування №ГО-12432/ОД від 11.09.2018р. не містить жодних розрахунків, відомостей про результати розслідування страхового випадку, посилання на висновки автотоварознавчих експертів тощо. Більше того, наданий ОСОБА_1 екземпляр угоди навіть не підписаний відповідачем 1. Також позивач звертає увагу на те, що вона є людиною похилого віку, яка проживає в невеликому за розміром та кількістю населенням містечку на півночі України, не володіє спеціальними технічними знаннями, в тому числі і не знає реальної вартості деталей та робіт, які необхідно оплатити за результатами проведення відновлювально-ремонтних робіт автомобіля Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 .
У наданих суду письмових поясненнях, що надійшли 03.02.2020р., позивач вказала про те, що відповідачем 1 не надано належних доказів, які б окремо або в сукупності доводили, що останнім було проведено огляд транспортного засобу та складено акт огляду транспортного засобу, в якому мало б бути вказано всі пошкоджені деталі та тип необхідних ремонтних операцій. Дане, зокрема, підтверджується розрахунком страхового відшкодування від 11.09.2018р., в якому зазначено лише вартість робіт для відновлювального ремонту, при цьому даних про вартість матеріалів та запчастин, необхідних для відновлювального ремонту, немає. Вказане є свідченням того, що розмір розрахованого відповідачем 1 матеріального збитку є помилковим, оскільки відсутні докази на підтвердження правильного визначення розміру шкоди в сумі 54 000,00 грн. Відтак, у позивача виникло право самостійно визначити розмір заподіяної шкоди. Невиконані зобов'язання з виплати позивачу страхового відшкодування за настання страхового випадку і розмір такого відшкодування доведений позивачем належними, допустимими і достатніми доказами.
Відповідач 1 надав письмові пояснення щодо розрахунку розміру шкоди, яка відшкодовується страховиком відповідно закону. У поясненнях відповідач 1 зазначає, що про співрозмірність визначеного сторонами розміру страхового відшкодування свідчить долучений позивачем до матеріалів позову Висновок №1367 експертного дослідження, відповідно до якого розмір відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного знову складає 57 789,84 грн. Враховуючи те, що експерт СОД Дикий здійснював розрахунки з урахуванням розміру податку на додану вартість, то вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без врахування розміру податку на додану вартість складає 53 690,12 грн. Тобто, як зазначає відповідач 1, страхове відшкодування, яке відповідно до закону мало було сплачено на користь позивача з урахуванням наявних у матеріалах справи, складало би 52 690,12 грн., що на півтори тисячі менше, ніж погоджений сторонами розмір. Відповідач 1 звертає увагу на те, що до матеріалів справи позивачем не долучено жодного доказу, який свідчив би про проведення ремонту взагалі.
У додаткових поясненнях, що зареєстровані судом 05.10.2020р. та 23.10.2020р., позивач підтримала свою позицію та просила позов задовольнити.
Ухвалою суду від 18.01.2022р. призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, що сталась 17.07.2018р., станом на момент завдання шкоди, провадження у справі зупинено.
04.04.2023р. до суду надійшов висновок експерта на виконання ухвали суду від 18.01.2023р.
Ухвалою суду від 05.04.2023р. провадження у справі №752/22847/18 поновлено, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 09.10.2023р. закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду по суті.
Розпорядженням від 18.01.2024р. №75 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» призначено повторний автоматизований розподіл, у тому числі, судової справи №752/22847/18.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024р. справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд судді Ольшевській І.О.
За ухвалою від 24.01.2024р. суддя Ольшевська І.О. прийняла до свого провадження справу №752/22847/18, постановила розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначила підготовче засідання.
Ухвалою від 20.11.2024р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. Адвокат вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Так, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 є власником автомобіля Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 .
17.07.2018р. о 15.20 год. Антошин, знаходячись на автодорозі Т-1610 Білгород-Дністровському районі Одеської області, керуючи транспортним засобом САЗ 3507 д/з НОМЕР_6 , не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду, та після чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_3 , з причіпом КМЗ, д.н.з. НОМЕР_7 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 12.1., 13.1. ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП,
Зазначені обставини встановлені постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.07.2018р. у справі №495/6522/18, за якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається, ОСОБА_3 станом на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» (згідно наказу товариства від 03.04.2018р. №23К прийнятий на роботу водієм з 04.04.2018р. та згідно наказу товариства №92-К звільнений з 20.08.2018р.).
Також згідно листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України «Про розгляд адвокатського запиту» від 03.10.2018р. №31/662аз за наявною інформацією станом на 03.10.2018р. у базі даних Єдиного державного реєстру МВС автомобіль САЗ 3507, вантажний самоскид - С, 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , з 25.08.2005р. по теперішній час значиться зареєстрованим за ТОВ «Агрофірма Шаболат». Станом на 17.07.2018р. автомобіль був зареєстрований на праві власності за вищевказаною юридичною особою.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу САЗ, д.н.з. НОМЕР_1 на дату настання ДТП була забезпечена в ПрАТ «СК «Юнівес» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0671243, з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, в розмірі 100 000,00 грн., розміром франшизи в 1 000,00 грн.
Позивач, як потерпіла в ДТП особа, звернулась 20.07.2018р. до відповідача 1 із заявою про виплату страхового відшкодування.
Як вбачається, між позивачем та відповідачем була укладена Угода про виплату страхового відшкодування №ГО-12432/ОД від 11.09.2018р.
У пункті 1 цієї Угоди зазначено, що ПрАТ «»СК «Юнівес» за результатами розгляду заяви на виплату страхового відшкодування та документів, що підтверджують факт настання, причини, обставини страхового випадку та розмір
збитку, приймає рішення про виплату страхового відшкодування за наступним страховим випадком: поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0671243; забезпечений транспортний засіб САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_1 ; дата та місце настання страхового випадку - 17.07.2018р., а/д Т-16-10 Приморське-Жовтий Яр - Татарбунари; водій, який керував забезпеченим транспортним засобом - ОСОБА_3 ; пошкоджений транспортний засіб - Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 .
У пункті 2 та пункті 3 Угоди визначено, що сторонами узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи) за стразовим випадком у розмірі 54 000,00 грн. Сторони за взаємною згодою домовились, що розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті ПрАТ «СК «Юнівес» на користь ОСОБА_1 , складає 54 000,00 грн.
У пункті 4 Угоди зазначено, що сторони підтверджують та гарантують, що зазначений розмір страхового відшкодування та порядок виплати його відповідає інтересам сторін, не суперечить чинного законодавству, не порушує та не обмежує права сторін; після виконання ПрАТ «СК «Юнівес» умов п. 3 цієї Угоди сторони жодних майнових претензій, у тому числі щодо порядку прийняття рішення та виплати страхового відшкодування за вказаним страховим випадком одна до одної не матимуть; ця Угода не вчинена під впливом тяжкої обставини чи примусу.
За платіжним дорученням №29916 від 14.09.2018р. відповідач 1 здійснив виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 54 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У частині 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинній на період виникнення спірних правовідносин, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинній на період виникнення спірних правовідносин, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У відповідності до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинній на період виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст.ст. 22, 31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
При цьому ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинній на період виникнення спірних правовідносин, було визначено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надаються послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведення оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Судом встановлено, що експертним висновком №1467 експертного
дослідження від 02.10.2018р. визначено розмір матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу, вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, а також висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №752/22847/18 від 31.03.2023р. №16273/22-54 визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , але потерпіла особа і страховик уклали Угоду про виплату страхового відшкодування №ГО-12432/ОД від 11.09.2018р., за умовами якої дійшли згоди, що розмір страхового відшкодування за страховим випадком, який стався 17.07.2018р., складає 54 000,00 грн., і цю суму потерпіла особа отримала.
Суд відмічає, що вказана Угода є дійсною, в судовому порядку недійсність її не встановлена, відомостей про таке матеріали справи не містять.
У постанові від 04.07.2018р. у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Проте покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування відповідальності та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Велика Палата вважає, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі виникнення деліктного зобов'язання страховик бере на себе виконання обов'язку страхувальника у межах суми страхового відшкодування, а страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, може звернутися з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що відповідає загальній меті страхування.
Отже, за встановлених обставин, враховуючи укладення між позивачем та відповідачем 1 Угоди про виплату страхового відшкодування від 11.09.2018р., якою сторонами погоджено розмір страхового відшкодування, який при цьому не виходить за межі встановленого ліміту відповідальності відповідача 1, і відповідачем 1 виплачено його в повному обсязі, як страховиком, суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 суми страхового відшкодування в розмірі 4 828,14 грн., а з відповідача 2 розміру відновлювального ремонту в розмірі 55 811,94 грн.
Оскільки судом встановлено відсутність заборгованості відповідача 1 перед позивачем у виплаті страхового відшкодування, то підстав для стягнення 3% річних та інфляційних витрат згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України немає.
Також слід відмовити у стягненні з відповідача 1 витрат на проведення дослідження (Висновок №1467 експертного дослідження від 02.10.2018р.) в розмірі 3 200,00 грн., сплачених за квитанцією №67 від 02.10.2018р., та стягненні з відповідача 2 вартості проведених робіт з дефектовки автомобіля, сплаченої квитанцією від 02.10.2018р. на суму 648,00 грн., та вартості послуг із зберігання автомобіля, сплаченої за квитанцією від 17.10.2018р. на суму 500,40 грн., оскільки
вказані витрати були понесені після того, як позивач та відповідач 1 узгодили суму відшкодування за Угодою.
Щодо стягнення з відповідача 2 моральної шкоди слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
У частині 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, суд вважає, що діями відповідача 2 була заподіяна позивачу моральна шкода, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, що порушило звичний спосіб життя позивача.
Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд знаходить суму стягнення моральної шкоди з відповідача 2 в розмірі 15 000,00 грн. завищеною, такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача 2 моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача 2 підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір у розмірі 152,94 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» про відшкодування шкоди задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» на користь ОСОБА_1 5 000,00 (п'ять тисяч грн. 00 коп.) грн. моральної шкоди.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» на користь ОСОБА_1 152,94 (сто п'ятдесят дві грн. 94 коп.) грн. судового збору.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання
апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ).
Відповідач 1: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, код ЄДРПОУ 32638319).
Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» (Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Центральна, 120-Б, код ЄДРПОУ 03768767).
Повний текст рішення суду складений та підписаний 11.02.2025р.
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА