Справа №752/25463/23
Провадження №2/752/812/25
06 лютого 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
представника позивача Зубко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням інфляційних втрат та 3 відсотків річних,-
Адвокат Медведєв Дмитро Сергійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням інфляційних втрат та 3 відсотків річних.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.07.2016 ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в борг грошові кошти у розмірі 5000 доларів США зі строком повернення до 14.07.2017, про що укладено розписку.
Відповідач гроші в обумовлений строк не повернула.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути заборгованість, однак останній свої зобов'язання перед позивачем не виконує.
Сума боргу станом на час подання позову становить 190000 грн.
Відповідач, крім основної суми боргу, повинна сплатити 3% річних в сумі 36136,44 грн., інфляційні втрати в сумі 157012,65 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 147459,34 грн., що загалом за період з 25.05.2017 по 15.11.2023 складає 359631,84 грн.
Просив стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 190000 грн., 3% річних в сумі 36136,44 грн., інфляційні втрати в сумі 157012,65 грн., пеню сумі 147459,34 грн.
18.03.2024 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
25.11.2024 судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористалася.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Інші учасники справі в судове засідання не прибули.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
14.07.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики на суму 5000 доларів США на строк до 14.07.2017, про що останньою складена розписка від 14.07.2016.
Відомості про виконання відповідачем своїх зобов'язання відповідно до умов укладеного договору відсутні.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст. 533 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновідомим є той факт, що 24.02.2022 з 5-30 год. в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України згідно з якою якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.
ЄСПЛ у рішенні від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" звертав увагу, що одним з найважливіших є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що у випадку, коли суд виніс рішення у справі, питання більше не може ставитися під сумнів.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
Отже, кредитор, користуючись своїм процесуальним правом обирати валюту зобов'язання, пред'явив позов про стягнення заборгованості за договором з боржника у гривнях, з урахуванням чого валютою такого зобов'язання з цієї дати стала національна валюта - гривня.
Аналогічна позиція зазначена у постанові Касаційного господарського суду від 08.12.2022 по справі № 921/542/20.
Судом встановлено, що відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання, які виникли у неї з договору позики від 14.06.2016, та не повернула грошові кошти в розмірі 5000 доларів США в строк до 14.07.2016, допустивши прострочення. Доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.
Відтак, відповідач повинен повернути позивачу грошові кошти за договором позики в розмірі 190000 грн., оскільки позивач, як кредитор, користуючись своїм процесуальним правом обирати валюту зобов'язання, пред'явив позов про стягнення заборгованості за договором з боржника у гривнях.
Вимога про стягнення 3% річних в сумі 36136,44 грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 28595, 02 грн., оскільки їх нарахування за період з 24.02.2022 по 15.11.2023 здійснено безпідставно без врахування вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 157012,65 грн., оскільки норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
У разі порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 147459,34 грн., суд відзначає, що в позові жодним чином не обґрунтовані підстави для нарахування пені в зазначеному розмірі та, крім того, нарахування пені здійснено безпідставно без врахування вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З урахуванням наведеного та встановлених обставин у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 218595,02 грн., з яких 190000 грн - борг, 28595, 02 грн - 3% річних нарахованих на суму заборгованості.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених в сумі 2185,57 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 190000 (сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп., 3% річних нарахованих на суму заборгованості у розмірі 28595 (двадцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 02 коп. та судові витрати в розмірі 2185 (дві тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 57 коп.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення в повному обсязі складено 11.02.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 .
Суддя Ж. І. Кордюкова