Справа № 712/1662/25
Провадження № 1-кс/712/749/25
11 лютого 2025 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025255330000082 від 17.01.2025 про застосування запобіжного заходу в виді домашнього арешту стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кам'янка, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої за вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 05.11.2024 до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
1.Зміст поданого клопотання
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025255330000082 від 17.01.2025 про застосування запобіжного заходу в вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Відповідно до клопотання ОСОБА_4 , в невстановлений час, але не пізніше 09:50 год. 17.01.2025, в невстановленому місці, незаконно придбала, без мети збуту речовини, які поклала до зовнішньої кишені своєї куртки та зберігала для особистого вживання, коли на вулиці за адресою: м. Черкаси, вул. Самійла Кішки, 185 її було затримано працівниками поліції в порядку ст. 298-2 КПК України і проведено особистий обшук, в ході якого із зовнішньої кишені своєї куртки вона добровільно видала два згортки, в яких знаходилось двадцять поліетиленових пакетів із порошкоподібною речовиною білого кольору, а також один поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору.
Підозрювана ОСОБА_4 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності та вчинила нове кримінальне правопорушення протягом року після засудження за ст. 309 КК України, має не зняту та не погашену судимість за вчинення аналогічного злочину, та вчинила новий умисний злочин, перебуваючи на іспитовому терміні.
Необхідність у застосування запобіжного заходу мотивована наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
2.Позиція учасників у судовому засіданні
Прокурор вимоги клопотання підтримав, просив задовольнити. Підозрювана та її захисник не заперечували проти задоволення клопотання.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді
3.1. Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина 3 ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
3.2. Набуття статусу підозрюваного
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
Частиною 1 ст. 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, складено і підписано 11.02.2025 та в цей же день вручено останній.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 набула статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.3. Наявність обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом із тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останньої до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно із доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, які додані до матеріалів клопотання, та які досліджені судом у ході судового розгляду у порядку, а саме: даними протоколу затримання ОСОБА_4 від 17.01.2025, протоколами допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 17.01.2025, висновками експертів від 23.01.2025 та 24.01.2025
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення.
Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Обставини здійснення підозрюваною ОСОБА_4 конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
3.4. Наявність ризиків
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 1ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України)
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Оцінюючи зазначений ризик в сукупності із тяжкістю покарання, враховуючи те, що підозрювана раніше притягувалась до кримінальної відповідальності та вчинила нове кримінальне правопорушення протягом року після засудження, має не зняту та не погашену судимість за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, відсутність в неї постійного місця роботи та навчання, слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України)
Зазначений ризик обґрунтовується вчиненням підозрюваним злочину під час встановленого судом іспитового строку, що демонструє ігнорування ним умов пробації та байдужість до кримінальних санкцій. У такому випадку, за відсутності у ОСОБА_4 постійного законного джерела доходу, є дуже високим ризик подальшого вчинення кримінальних правопорушень.
3.5. Можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або більш м'якого запобіжного заходу
Установлені під час розгляду клопотання обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про те, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Ураховуючи зазначене, слідчий суддя вважає за доцільне застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є співмірним із існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками.
Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує встановлені ризики, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне застосувати домашній арешт строком на строк на два місяці, в межах строку досудового розслідування.
3.6. Висновки за результатами розгляду клопотання
З урахуванням установлених вище обставин кримінального провадження та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останньою інкримінованого злочину, про достатні підстави вважати, що існують ризики вчинення нею дій, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування стосовно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Керуючись ст. 177-178, 181, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372, 376 КПК України,
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 11.04.2025 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду, прокурора чи слідчого за кожною вимогою;
2) не залишати місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора, суду.
У визначений слідчим суддею час, в період воєнного стану на території України, дозволити підозрюваному після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатися з місця проживання з метою перебування в укритті.
Роз'яснити підозрюваному положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному після її оголошення та направляється для виконання Черкаському районному управлінню поліції ГУНП в Черкаській області, а також прокурору Черкаської окружної прокуратури для контролю.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 16 год 00 хв 11.02.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1