Справа № 369/19107/23
Провадження № 2/369/1207/25
Іменем України
11.02.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі судових засідань Соловюк В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 10 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04553-07/2022.
31.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 31052023, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймав належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №31052023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 19375,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 375,00 гривень сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.
Просили суд стягнути з ОСОБА_1 непогашену заборгованість на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 04553-07/2022 в розмірі 19375,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 375,00 гривень сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.11.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення з викликом сторін.
09 січня 2024 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову, відповідачка ОСОБА_1 вказала, що товариство не надали доказів правомірності набуття права вимоги від ТОВ «ФК «Івеструм». Подані договори, які не містять істотних умов, та витяг з реєстру боржників є неповною, прихованою та спростовує можливість позивача звернення до суду з даним позовом і є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Також, вважає, що матеріали справи не містять доказів того, між нею та ТОВ «ФК Інвеструм» укладено кредитний договір, отримання нею кредитних коштів. Взагалі відсутній детальний розрахунок заборгованості. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні підстави для задоволення вимог в частині дострокового стягнення заборгованості.
Просила відмовити у задоволенні позову.
08 січня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив. Додатково позивач вказав, що договір між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту, який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів». А факт перерахунку коштів, отриманні їх боржником підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Вважаю, що відповідач користувалась кредитними коштами, здійснювала часткове погашення, що підтверджує як факт укладення договору, так і отримання коштів.
Оскільки право вимоги набуто за чинним договором про відступлення прав вимоги, просили задоволити позов.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. №832 від 17.07.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/21427/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 року у зв'язку з мобілізацією головуючого судді Дубас Т.В. вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.07.2024 року справу прийнято до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання в якому просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, також подав заяви в яких просив ухвалити по справі заочне рішення в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання відповідачка не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмовий відзив на позов не подала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, причини неявки суду не повідомила.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.
У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Згідно ст.3ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 10 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04553-07/2022. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора W77, про що свідчить п. 7 кредитного договору.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п.1.2 договору кредит надається на 25 днів, тобто до 03 серпня 2022 року.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 456,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,25 % (процентів) на добу. Відповідно до додатку № 1 до даного договору складено графік розрахунків.
03 серпня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем погоджено заявку на відстрочення виконання зобов'язання за Договором про надання фінансового кредиту №04553-07/2022 на термін 7 днів.
31 травня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №31052023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 31 травня 2023 року до договору факторингу №31052023, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19375грн, з яких: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 14375 грн. сума заборгованості за відсотками.
При цьому, з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 31 травня 2023 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 , згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, станом на 31 травня 2023 року має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 04553-07/2022 від 10 липня 2022 року в розмірі 19375 грн.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір від 10 липня 2022 року №04553-07/2022 підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , про що свідчить п. 7 кредитного договору, в якому зазначені анкетні дані ОСОБА_1 , відомості щодо його місця проживання, номер телефону, електронний підпис НОМЕР_2 .
Посилаючись на ненадання належних доказів підписання договорів, відповідач не спростовував того, що він укладав відповідні договори та отримував кошти за такими договорами.
Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на ненадання доказів надання йому позику (кредит) грошових коштів за договорами.
На підтвердження надання кредиту на підставі кредитних договорів №04553-07/2022 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало детальний розрахунок заборгованості, де висвітлені транзакції нарахування кредитних коштів на банківську карту клієнта, відсотки та суми сплачених/повернутих коштів ОСОБА_1 .
Крім того, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало квитанцію за успішний перерахунок коштів на платіжну карту клієнта сформовану за допомогою сервісу онлайн платежів i.Pay.ua, на суму 5000грн. 10 липня 2022 року.
Згідно квитанції час операції та дата за перерахунок коштів на платіжну карту клієнта збігається із датою укладення договору про надання фінансового кредиту №04553-07/2022 від 10 липня 2022 року. У вказаній квитанції зазначено про зарахування коштів в сумі 5000 грн. на картку НОМЕР_3 ====9418 , що збігається з номером картки, що була зазначена при отриманні кредиту.
Зважаючи, що кредитні кошти отримані позичальником, відсутні докази їх повернення, тому задоволенню підлягають вимоги про повернення основна сума боргу в розмірі 5000 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування коштами.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі №300/438/18.
За умовами кредитного договору №04553-07/2022 від 10 липня 2022 року між ТОВ «ФК Інвеструм» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 5000 грн. строком на 25 днів.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 456,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,12 % (процентів) на добу.
Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» мало право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за вказаним договором за 25 днів по 03 серпня 2022 року, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок, становить 1562,50 грн. (за користування кредитними коштами 25 днів, за день - 62,50 грн.).
Проте, суд враховує, що 03 серпня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем погоджено заявку на відстрочення виконання зобов'язання за Договором про надання фінансового кредиту №04553-07/2022 на термін 7 днів.
Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» мало право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за вказаним договором за 32 днів по 09 серпня 2022 року, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок, становить 1562,50 грн.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикоюабо кредитом поза визначеними строками суперечить вказаним вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягала стягненню: заборгованість за договором №04553-07/2022 від 10 липня 2022 року в сумі 6562,50 грн. грн., з яких 5000 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 1562,50 грн. - сума заборгованості по відсоткам;
В іншій частині заборгованість стягненню з відповідача не підлягала. Доводи відповідача щодо відсутності належного розрахунку заборгованості, не доведеності наявності боргу, суд до уваги не приймає та враховує, що свого контррозрахунку відповідач не подав, а згідно з матеріалами справи нею на виконання договору та погашення вносились платежі, в тому числі і при підписанні додаткової угоди.
Також відповідач не надав суду доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а по суті відповідач обмежився лише власними поясненнями.
Щодо договору факторингу.
31.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 31052023, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймав належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №31052023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 19375,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 375,00 гривень сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 04553-07/2022 в розмірі 19375,00 гривень.
На виконання умов договору на адресу відповідача від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було направлено повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості Фактору.
Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
Так, відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У ст. 350 ГК України факторинг визначений як передання чи зобов'язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.
У ст. 1077 ЦК України зазначено, що, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
У Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його ст.ст. 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
Із ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, ст. 350 Господарського кодексу України та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч.3 ст. 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу за метою їх укладення слід враховувати, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
У розумінні п. 11 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону факторинг є фінансовою послугою.
Правова позиція щодо визначення суті, змісту та ознак факторингу висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.
Із сукупного аналізу положень наведеного вище законодавства та визначення договору факторингу, наведеного у ст. 1077 ЦК України, вбачається, що основні права та обов'язки сторін за таким договором полягають у здійсненні фінансування з метою отримання прибутку шляхом передачі грошових коштів іншій стороні за плату, обумовлену договором, а відступлення права вимоги є складовою частиною господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування. Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням (що передано) боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Тобто, договір факторингу поєднує у собі по-перше, елементи договору позики або кредитного договору, по-друге - елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Договір, який не поєднує елементів договорів, зазначених вище, не є договором факторингу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до положень ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 ст. 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Отже, виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов'язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги). Така правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 22.01.2020 у справі № 925/1204/15.
Враховуючи подані позивачем договори, реєстри боржників, платіжні інструкції, суд приходить до висновку, що відповідно до чинного законодавства позивач набув право вимоги до боржника, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів неукладення між первісним кредитором та позивачем по справі договору факторингу або його нікчемності. Також не просив суд визнати недійсним договір факторингу. Тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими. Суд наголошує, що процесуальним законом закріплено принципи змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, сторони мають обов'язок доказування і подання доказів (ст. ст. 10, 11, 60 Цивільно-процесуального кодексу України). Доказування не може ґрунтуватися на догадках і припущеннях суду чи учасників процесу.
За таких обстави та міркувань позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача у користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 912,56 гривень відповідно до задоволеної частини.
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № № 04553-07/2022 від 10 липня 2022 року в 5000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 коп.) - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 1562,50 гривень (одна тисяча п'ятсот шістдесят дві грн. 50 коп.) - сума заборгованості за відсотками, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 912,56 грн. (дев'ятсот дванадцять грн. 56 коп.).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст виготовлений 11 лютого 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ