Справа № 367/13406/24
Провадження №2/367/2303/2025
Іменем України
11 лютого 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участі секретаря судових засідань Тараненко О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Ірпінь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги, що 01.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено Кредитний договір № 992269180 (далі - Кредитний договір) у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилась з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід?ємною частиною кредитного договору. Після чого, добровільно без примусу чи тиску, Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім?я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Правилами до Кредитного договору передбачено, що Позичальник у Заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов?язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.
За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником чи отриманої Товариством з інших джерел. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора СААV-9449. Зокрема, 01.11.2023 Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту. З наданого Позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановлений законом формі про всі істотні умови, повідомлення. Договір про надання кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.
Зокрема, звертають увагу, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/ або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між Первісним кредитором та Відповідачем не був би укладений.
Відразу після вчинених дій Відповідача, 01.11.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6400,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-8767, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №992269180 від 01.11.2023 становить: 33031,68 грн, яка складається з: 6400,00 грн - заборгованість по кредиту, 26631,68 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Крім того, зазначають наступне.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу N? 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду N?19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому, інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду N? 26 від 31.12.2020
року до Договору факторингу N?28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу N?28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та N? 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме в Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги N?267 від 16.01.2024 до Договору факторингу N? 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 17201,92 грн.
Тобто, право вимоги за кредитним договором N? 992269180 від 01.11.2023 перейшло до TOB «Таліон Плюс» 16.01.2024 відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №267.
31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу N? 31/0724-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 року.
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги N? 1 від 31.07.2024 до Договору факторингу N? 31/0724-01 від 31.07.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 33031,68 грн.
02.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу N? 02/12/24-У, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором
За цим договором Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників.
Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Реєстру Боржників згідно з Додатком, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №992269180 від 01.11.2023 перейшло право вимоги до позивача свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 33031,68 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №992269180 від 01.11.2023 року у розмірі 33031,68 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою суду від 24.12.2024 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Так, в поданому відзиві представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити за недоведеністю та необгрунтованістю.
До суду від представника позивача надходила відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало переказ коштів в загальній сумі 6400,00 грн на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 45dee0e4-a261-4c39-a918-71f2e71dd273 від 01.11.2023 з відміткою Товариства. Звертає увагу суду, що відповідно до алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів, перевірка дійсності платіжної картки та верифікація держателя банківської карти, вказаної Позичальником в Заявці, здійснюється відповідно до міжнародних стандартів верифікації платіжних інструментів. Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Приписами даної правової норми встановлено, що тільки у разі неможливості встановлення належного отримувача коштів, банк має право не зараховувати кошти цьому отримувачу, а повернути кошти платнику. Таким чином, при перерахуванні коштів Банк повторно провів встановлення особи для зарахування коштів. Звертає увагу суду, що жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином Позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів Відповідачу. Також у матеріалах справи представлено виписку з особового рахунку боржника, яка є належним та допустимим доказом. Дана виписка містить всі необхідні реквізити, включаючи підпис та печатку уповноваженої особи та печатку, що підтверджує її автентичність та відповідність вимогам чинного законодавства. Виписка детально відображає структуру заборгованості, а саме: прострочене тіло кредиту, прострочені відсотки та загальну суму заборгованості. Період заборгованості, вказаний у виписці, охоплює проміжок часу від моменту набуття Позивачем права вимоги до дати формування позовної заяви. Наголошує, що сума заборгованості, зазначена у виписці, не є результатом нарахувань, здійснених Позивачем. Натомість, вона відображає фактичний обсяг боргових зобов'язань, які були нараховані попередніми кредиторами та за якими Позивач набув право вимоги в порядку, передбаченому статтею 1077 Цивільного кодексу України. Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань відсотків, що свідчить про його сумлінне ставлення до своїх прав та обов'язків як нового кредитора. Вказує про те, що Позивачем доведено факт виконання зобов'язання первинного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок Відповідача суми в розмірі 6400,00 грн. В свою чергу, Відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги Позивача не надано. Щодо переходу прав за Кредитним договором до Позивача, зазначає про те, що Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. При цьому звертає увагу суду, що вказані умови Договору факторингу не є підставою для переходу права вимоги за ним. Право вимоги за вказаним Договором факторингу відступалось після підпису відповідних Реєстрів прав вимоги.
Таким чином, Позивач є належним Кредитором та отримав дійсне право вимоги за Кредитним договором № 992269180 від 01.11.2023. Дані обставини та докази спростовують висновки Відповідача про те, що Позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 16.01.2024, тобто після укладення Кредитного договору 01.11.2023 та виникнення заборгованості у грудні 2023 року, які Позивач набув у грудні 2024 року. А сам лише факт укладення Договору факторингу між Первісним кредитором та ТОВ “Таліон Плюс» в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Хоча факт переходу права вимоги є беззаперечним, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на вимогу Позивача надало додаткові документи, а саме довідку про перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Крім цього, до матеріалів справи долучено наступні документи: Договори факторингу, витяги з Реєстру Боржників і прав вимоги, належним чином засвідчені печатками та підписами всіх сторін. Вищезазначені документи відповідають вимогам чинного законодавства та є належними доказами. Договори факторингу, які у встановленому порядку недійсними не визнані та в яких визначені розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги, є підтвердженням суми заборгованості. Таким чином, посилання Відповідача, на недоведеність переходу права вимоги у зв'язку з тим, що Позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу, є нікчемними. Зазначає про те, що оскільки, факт передачі документації встановлено, можна дійти висновку, що оплата факторингу здійснена у відповідності до умов розділу 3 Договору. З огляду на вищезазначене, у випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні, а отже робить висновки Відповідача необґрунтованими та такими що суперечать дійсності. Щодо повідомлення про відступлення прав вимоги, зазначає про те, що при умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити повністю.
Інших заяв чи клопотань до суду від сторін не надходило.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В ч.1 статті 5 ЦПК України, зазначено про те, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов?язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.
Так, позивач зазначає, що 01 листопада 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 992269180 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора СААV9449, на виконання якого ОСОБА_1 була зарахована сума 6400,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжною інструкцією.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ “ЮНІТ КАПІТАЛ» посилається на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів, кінцевим з яких є позивач ТОВ “ЮНІТ КАПІТАЛ», на підставі договорів факторингу, а саме: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу №28/1118-01, який укладено 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до умов якого останній набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги за плату. За додатковою угодою до договору № 32 від 31.12.2023 року, якою продовжили строк дії договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018 року до 31 грудня 2024 року. Реєстром прав вимоги № 267 від 16.01.2024 року до договору № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 17 201,92 грн. Довідкою від 07.08.2024 року, якою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджує, що 16.01.2024 року було здійснено відступлення права вимоги, зазначених у реєстрах прав вимог за кредитним договором № 992269180 від 01.11.2023 року, укладеним з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Таліон Плюс». Від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 31/0724-01, який укладено 31.08.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», відповідно до умов якого останній набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги за плату. Витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 31.07.2024 до договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 , яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 33031,68 грн. Від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу № 02/12/24-У, який укладено 02.12.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ “ЮНІТ КАПІТАЛ», відповідно до умов якого останній за плату набув право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому щодо третіх сторін - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, проценти за користування позикою та прострочені проценти. Відповідно до реєстру Боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024 року, який підтверджує, що від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33031,68 грн та актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 02/12/24-У від 02.12.2024 року.
Таким чином, правовідносини за кредитним договором між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виникли 01 листопада 2023 року. А договір факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28.11.2018 року, тобто на п'ять років раніше за кредитний договір. Звертає на себе увагу та обставина, що позивач долучає до договору факторингу додаткові угоди, якими вносилися зміни щодо продовження строку дії/виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, а не перелік нових кредитних договорів, які передаються новому кредитору. За додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року від 31.12.2020 року здійснено передачу невизначених вимог, жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо відповідача ОСОБА_1 на момент укладення ні договору факторингу, ні додаткової угоди не вказано. Доказом передачі права вимоги за кредитним договором № 992269180 від 01.11.2023 року позивач вважає витяг з реєстру прав вимоги № 267 від 16 січня 2024 року, згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» набув право грошової вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 17 201,92 грн.
З реєстру вбачається, що інформація про ОСОБА_1 як боржника, була надана ТОВ «Таліон Плюс» через шість років після укладення договору відступлення права вимоги. Тобто, на дату укладання самого договору факторингу, у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до відповідача.
За змістом ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних з грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20).
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77- 5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Враховуючи, що предмет договору не індивідуалізовано, сторонами не погоджені умови щодо обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, а також щодо обсягу вимог, які можуть перейти в майбутньому.
Відтак, на момент укладання договору факторингу 28.11.2018 року у ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" не існувало права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки на той час він не був ні споживачем кредитних послуг, ні боржником, а кредитний договір, права за яким були предметом відступлення, не існував і жодна із сторін не могла спрогнозувати, що через п'ять років він буде укладений.
Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Умовами договорів факторингу, копії яких долучив позивач, передбачено, що відступлення права вимоги здійснюється за плату. Разом з цим, позивач не надав до суду докази, які підтверджують проведення оплати за договорами факторингу від 28 листопада 2018 року, від 31 серпня 2024 року, від 02 грудня 2024 року.
Відсутні докази того, що відповідача належним чином було повідомлено про зміну сторони кредитодавця за кожним із договорів факторингу. Позивач не підтвердив (зокрема, не надав копію цінного листа з описом вкладення), що він звертався до відповідача з повідомленням, в якому була визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж та надані банківські реквізити.
Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/5647/18.
Разом з тим, документ під назвою «Виписка з особового рахунку за кредитним договором № 992269180» фактично таким не являється, оскільки складений не банком, а самим ТОВ «Юніт Капітал», не має обов'язкових реквізитів, які передбачені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженим постановою НБУ України від 04.07.2018 року №75. Не містить інформації щодо періоду виникнення заборгованості, а лише узагальнені суми тіла кредиту та відсотків, без зазначення відсоткової ставки, за якою було нараховано відсотки. Будь-яких інших первинних документів на підтвердження здійснення між сторонами господарських операцій, зокрема перерахунку фінансовими установами кредитних коштів та використання цих коштів відповідачем, позивач не надав.
Встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити за недоведеністю та необгрунтованістю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі відмови в задоволенні позову покладається на позивача.
На підставі ст. ст. 526, 530, 549, 553, 554, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4,12,81,263-268 ЦПК України суд,-
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Л.В. Мерзлий