Справа № 361/1121/25
Провадження № 2-з/361/8/25
05.02.25
05 лютого 2025 року суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Писанець Н.В., заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,
встановив:
До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України, до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Судом встановлено, що заявником не сплачено судовий збір посилаючись на те, що згідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до загальних положень Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями роботи надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Предметом спору у позовній заяві яку представником заявника подано до суду одночасно із вказаною заявою про забезпечення позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Таким чином на спірні правовідносини щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів", тому при зверненні позивачки до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, судовий збір підлягає сплаті на загальних підставах.
Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи, що до заяви про забезпечення позову не долучені докази сплати судового збору, тобто не виконані вимоги ч. 6 ст.151 ЦПК України, вона підлягає поверненню.
Керуючись ст. 183 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н.В.Писанець