Справа № 357/8695/23
Провадження № 2-зз/357/8/25
11 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання, про скасування заходів забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інна Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним,
03.02.2025 представник відповідача, адвокат Ільницька Інна Володимирівна, звернулася до суду із заявою, про скасування заходів забезпечення позову, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», в якій просила скасувати заходи забезпечення позову шляхом скасування арешту з нерухомого майна, а саме: житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615473332020) та зобов'язати відповідний орган (державного реєстратора) внести зміни до реєстру речових прав на нерухоме майно та вилучити відомості про арешт.
Заяву обґрунтовує тим, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа №357/8695/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інна Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним. В якості забезпечення позову, 24.07.2023 по даній справі було постановлено ухвалу, про накладення арешту на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615473332020), власником якого є ОСОБА_2 (відповідач). 30.08.2024 постановою Верховного Суду у справі №357/8695/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 (позивач) залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2024, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2024 та постанову Київського апеляційного суду від 28.05.2024 залишено без змін. Це рішення є остаточним та оскарженню не підлягає. Таким чином, відпали підстави для збереження арешту, оскільки правові наслідки, для забезпечення яких він накладався, втратили актуальність.
Враховуючи обмежений строк розгляду вищезазначеного клопотання в порядку ч.2 ст.158 ЦПК України та те, що явка сторін судом обов'язковою не визнавалась, їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
При вирішенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1- 4 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Так, 24.07.2023 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (Т. 1 а.с. 53-56), за заявою ОСОБА_1 , було забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інна Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним, шляхом накладення арешту на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615473332020), власником якого є ОСОБА_2 .
23.01.2024 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інна Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним, відмовлено (Т. 1 а.с. 174-185).
02.02.2024 додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву представника відповідача, адвоката Назаренка Романа Анатолійовича, про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інна Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним, задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
28.05.2024 постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2024 та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2024, залишено без змін (Т. 2 а.с. 96-102).
30.08.2024 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2024, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2024 та постанову Київського апеляційного суду від 28.05.2024, залишено без змін (Т. 2 а.с. 212-219).
Тобто, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2024 набрало законної сили 30.08.2024.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову, суд враховує, що позов в межах якого вживались заходи забезпечення було розглянуто по суті та у задоволенні якого було відмовлено, рішення суду набрало законної сили 30.08.2024, а отже необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову відпала.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача, адвоката Ільницької Інни Володимирівни, про скасування заходів забезпечення позову у справі №357/8695/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Юрченко Інна Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним, підлягає до задоволення.
Водночас, вимога представника відповідача, адвоката Ільницької Інни Володимирівни, щодо зобов'язання державного реєстратора внести зміни до реєстру речових прав на нерухоме майно та вилучити відомості про арешт, не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Нормами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» особі гарантовано право на звернення до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру прав.
Крім того, закон передбачає чіткий і послідовний порядок дій державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку звернення особи із заявою про внесення змін.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.
Більше того, згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 06.09.1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 09.06.2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17.12.2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто, суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Таким чином, здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням та нездійсненням певних дій.
Отже, внесення змін до запису про інше речове майно є дискреційними повноваженнями державного реєстратора, а тому суд не може підміняти відповідні функції державного органу та зобов'язувати вчинити дії, які віднесені безпосередньо до компетенції відповідного органу.
Також, у п. 9 ч.2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Керуючись ст. 158, 353, 354 ЦПК України, суд
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати заходи забезпечення позову, обрані ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2023 у справі № 357/8695/23, провадження № 2-з/357/98/23, шляхом зняття арешту з житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615473332020), власником якого є ОСОБА_2 .
У задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала складена 11.02.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко