Справа № 357/13101/24
Провадження № 2/357/1502/25
11 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача, про зупинення провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди,
21.08.2024 представник позивача за довіреністю - Афанасьєв Сергій Володимирович звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, що зареєстрований судом 12.09.2024, у якому просить у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 , в порядку суброгації, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», у якості відшкодування завданої майнової шкоди, кошти у розмірі 48652,83 грн та сплачений судовий збір.
07.10.2024 після отримання відповіді на запит з відділу обліку та моніторингу інформації, судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
16.01.2025 представник відповідача, адвокат Рашкова Валентина Володимирівна, подала до суду клопотання, про зупинення провадження у справі, мотивуючи тим, що ознайомившись з позовною заявою, відповідач вважає за необхідне повідомити суд про те, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває справа №357/6565/22 за позовом ПАТ «УПСК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу стосовно ДТП, що сталась 18.07.2021 у місті Біла Церква, за участю автомобіля марки «ТОЙОТА», під керуванням відповідача та автомобіля марки «Фольцваген» під керуванням ОСОБА_2 . Згідно заяви про виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК УНІКА» - страховика потерпілого зазначено, що ними здійснено страхове відшкодування в розмірі 176052,83 грн, згідно страхового акту ПрАТ «СК «УНІКА», сума страхового відшкодування склала 176052,83 грн, однак в даному акті не вказано, які ж саме відновлювальні роботи були проведені та які статті витрат на відновлювальні роботи включені до даного розрахунку суми страхового відшкодування. Доданий до позову звіт про визначення вартості матеріального збитку не підписаний, тому не зрозуміло ким він складений, тому він не може розцінюватись як належний доказ розрахунку витрат. Акт огляду транспортного засобу підписаний лише ОСОБА_3 та проводився без присутності учасників ДТП, тому не є об'єктивним доказом наявності саме зазначених у ньому пошкоджень. Додані до позовної заяви докази розміру заподіяних збитків не містять чіткого і достовірного відтворення реально завданої шкоди, не зрозуміло чому із заявленої суми страхового відшкодування у розмірі 176052,83 грн позивачем було сплачено 127400 грн, що дає підстави для висновку про завищену суму страхового відшкодування. З іншого боку під час проведення огляду пошкодженого автомобіля та складення звіту, та кошторису щодо виявлених пошкоджень, відповідач не повідомлявся та не був присутнім під час складення даних документів. Не надано жодного рахунку фактури із СТО про проведення відновлювального ремонту, не надано акту виконаних робіт по проведенню заміни складових частин пошкодженого ТЗ, не проведено автотоварознавче експертне дослідження по відновлювальному ремонту пошкоджених транспортних засобів. Тобто, позивачем не визначено розмір заподіяних збитків та не надано суду належних доказів, які могли б дійсно свідчити про завдані збитки, їх розмір та законний порядок відшкодування. У зв'язку з тим, що надані докази про розмір нарахованого страхового відшкодування необґрунтований, відповідачем було заявлено клопотання про призначення експертизи. Ухвалою суду у справі №357/6565/22 за позовом ПАТ «УПСК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Наразі справа знаходиться в експертній установі. Зважаючи на те, що проведена у згаданій справі експертиза матиме значення для вирішення даної справи, оскільки ці дві справи взаємопов'язані, стосуються одного страхового випадку і розмір завданих збитків буде встановлено на підставі проведеної експертизи, відповідач вважає за необхідне та просить суд зупинити провадження по даній справі до отримання висновку судової автотоварознавчої експертизи у справі №357/6565/22.
Представник позивача за довіреністю - Афанасьєв Сергій Володимирович у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 10.02.2025 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить їх задовольнити.
Представник відповідача, адвокат Рашкова Валентина Володимирівна, у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, 16.01.2025 подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи провести без участі відповідача та його представника, клопотання про зупинення провадження підтримує та просить його задовольнити.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оглянувши матеріали справи, при вирішення клопотання виходить з наступного.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Так, п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Отже, єдиною підставою для зупинення провадження у справі до вирішення іншої судової справи є саме неможливість її розгляду без встановлення певних обставин в іншому провадженні.
При вирішенні клопотання відповідача суд також бере до уваги, що визначаючи наявність підстав, передбачених ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції» від 27 червня 2000 року).
Відповідач, заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі, всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України, не довів неможливість у даній справі на підставі наявних доказів встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тобто не довів об'єктивну неможливість розгляду даної справи. Крім того, відповідач просить зупинити провадження у справі до отримання висновку судової автотоварознавчої експертизи у справі №357/6565/22, що не передбачено нормами ЦПК, адже за змістом п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пункті 33 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування судом норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначаючи наявність передбачених ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Враховуючи наведене, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з'ясувати: як пов'язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому необхідно врахувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
Водночас, зібрані докази у даній справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, обставини, які розглядаються іншим судом можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі, а зупинення провадження у справі призведе до непропорційного обмеження права позивача на розгляд даної справи протягом розумного строку, тому, підстава для зупинення провадження у даній справі, що передбачена п. 6 ч. 1ст. 251 ЦПК України, відсутня.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди.
Керуючись ст. 251, 263, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання, про зупинення провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, відмовити.
Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала складена 11.02.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко