Справа № 357/1680/25
1-в/357/107/25
11 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання засудженого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року у відповідність до вимог Закону України № 3886 ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
в режимі відеоконференції
представник «БВК №35» ОСОБА_5 ,
засуджений ОСОБА_3
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про приведення вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року у відповідність до вимог Закону України № 3886 ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням та просить привести вирок у відповідність до вимог Закону України № 3886 ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити, вважає, що він може бути звільнений від відбування призначеного покарання.
Прокурор в судовому засіданні вважав за доцільне клопотання засудженого задовльнити частково.
Представник ДУ «Білоцерківська виправна колонія №35» покладався на розсуд суду
Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали особової справи засудженого та надані суду матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.04.2021 року, ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт.
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 27.05.2021 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, частково приєднано ОСОБА_3 до покарання визначеного даним вироком, покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.04.2021 року та призначено остаточне покарання - 4 роки 5 днів позбавлення волі.
Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком 3 місяці; за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 призначено покарання за сукупність кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначено покарання - 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1, ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Обухівського районного суду Київської області від 27.05.2021 року, та остаточно призначено покарання - 4 роки 2 місяці позбавлення волі.
З вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року, убачається що ОСОБА_3 , крім іншого, вчинив таємне викрадення чужого майна 24.03.2021 року на суму 1500 грн.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання покарань.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-IX), який набув чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст. 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) Закон № 3886-IХ, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважались кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені цим законом мають зворотну силу в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та пп 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України.
Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Приписами підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України розмір податкової соціальної пільги визначений у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2021 рік встановлений на рівні 2270 рн.
Тобто, для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2021 році становив 1135 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01 січня 2021 року складали 2270 грн.
Судом встановлено, що за вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2021 року ОСОБА_3 , крім іншого, 25.04.2023 року, повторно вчинив таємне викрадення чужого майна на суму 1500 грн.
Відтак, на день розгляду клопотання це діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_3 наразі не може вважатися кримінальними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення та заволодіння яким останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення та заволодіння якого передбачено саме кримінальну відповідальність.
Враховуючи, що ОСОБА_3 згідно вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України на суму меншу 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення правопорушення, тобто кримінальна караність вчинених ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ усунута, суд дійшов висновку про необхідність звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Водночас, вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року ОСОБА_3 засуджено також і за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Зазначене даним вироком діяння за ч. 3 ст. 185 КК України є кримінально-караними, а тому приймаючи до уваги, що судом було звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, суд вважає необхідним вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року, привести у відповідність, а саме виключити з вказаного вироку, призначення остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
Також, за іншими вироками, за якими засуджено ОСОБА_3 , зокрема за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.04.2021 року, ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України, а саме за таємне викраденя чужого майна 26.11.2020 року на суму 4400 грн. до покарання у виді 100 годин громадських робіт, та вироком Обухівського районного суду Київської області від 27.05.2021 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, частково приєднано ОСОБА_3 до покарання визначеного даним вироком, покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.04.2021 року та призначено остаточне покарання - 4 роки 5 днів позбавлення волі, то вказані діяння є кримінально-караними, як на час їх вчинення так і на час розгляду даного клопотання.
На підставі викладено, суд дійшов висновку, що клопотання засудженого підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 537, 539 КПК України, статтями 5, 74 КК України, суд,
Клопотання засудженого ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Привести вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, з застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, на 4 роки 2 місяці позбавлення волі, у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Звільнити засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку із усуненням караності вчиненого ним діяння, відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Виключити з вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року, посилання на призначення остаточного покарання ОСОБА_3 , на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 18.08.2023 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. Відповідно до ч. 1, ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Обухівського районного суду Київської області від 27.05.2021 року, та остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці.
Роз'яснити засудженому, що при звільненні від покарання або його частини, що їх особа законно відбула на підставі вищевказаного вироку суду до декриміналізації злочину, понесені особою правообмеження не підлягають відшкодуванню чи компенсації.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою в той же строк - з дня отримання копії ухвали.
СуддяОСОБА_6