Справа № 292/19/25
Номер провадження 2-а/292/3/25
11 лютого 2025 року с-ще Пулини
Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Лотуги В.Ф.,
при секретарі судового засідання Ридановій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лісіцького Андрія Валерійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
У січні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лісіцький А.В. звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи його тим, що 28.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №6/172, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Лише 12.12.2024 під час ознайомлення ОСОБА_1 з виконавчим провадженням, останньому стало відомо про наявність оскаржуваної постанови.
З постанови вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не складався, що вважає порушенням норм матеріального та не дотримання процесуального права, які прописані в Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена наказом Міністерства Оборони України від 01.01.2024 №3.
ОСОБА_1 фактично притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбуття 12.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак сам лише факт неприбуття не може бути самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, без відповідних доказів.
Порушенням вимог закону визнається невиконання вимог щодо прибуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, незалежно від отримання або неотримання повістки, при цьому факт неявки має бути зафіксований як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові про притягнення до відповідальності. Проте, обставини щодо неявки позивача на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 12.07.2024 ні протоколом, ні оскаржуваною постановою, не встановлені.
Вважає дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 протиправними, а винесену постанову №6/172 від 28.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності незаконною і необґрунтованою.
Представник позивача просить скасувати постанову №6/172 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 28.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 20.01.2025 поновлено пропущений з поважних причин встановлений законом процесуальний строк звернення до суду позивачу ОСОБА_1 з адміністративним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд її призначений у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали адміністративної справи по постанові № 6/172 від 28.08.2024 щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
На виконання ухвали суду, 03.02.2025 відповідачем через систему "Електронний суд" надано копію матеріалів адміністративної справи по постанові №6/172 від 28.08.2024 щодо ОСОБА_1
04.02.2025 від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву та подано відзив.
Приписами ч.1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Згідно ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З викладеного вбачається, що поновленню підлягає лише строк встановлений законом, а строк визначений судом може бути лише продовжений і відповідно не може бути поновлений.
Згідно ухвали суду від 20.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено 8-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач отримав дану ухвалу 21.01.2025, а тому повинен був подати відзив до 29.01.2025, однак відзив на позовну заяву від відповідача надійшов до суду через систему "Електронний суд" лише 04.02.2025, тобто після закінчення встановленого судом строку. Відповідачем заяви до суду про продовження строку на подання відзиву протягом визначеного судом строку, не подано.
Оскільки відзив на позовну заяву поданий з пропуском встановленого судом строку, а пропущений строк сплив і поновленню не підлягає, тому суд відзив до уваги не приймає.
Від позивача та відповідача будь-яких заяв та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі ст. 5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 28 серпня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову №6/172 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
За змістом постанови №6/172 від 28.08.2024, ОСОБА_1 , як такий, що ухилявся від виконання військового обліку, був розшуканий та доставлений (супроводжений) органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 11.07.2024 вручено повістку про виклик на 12.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У визначений час він не з"явився. Про наявність поважних причин неявки не повідомляв. З моменту вручення повістки і до моменту його розшуку та доставки, ОСОБА_1 самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з"явився. Під час складання постанови ОСОБА_1 не оспорив допущене порушення шляхом надання підтверджуючих документів, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення. Отже, ОСОБА_1 під час особливого періоду, маючи обов'язок з'являтися за викликом до ТЦК та СП, порушуючи вимоги ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст.ст.23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не з"явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк, що не перевищує сім календарних днів. Своїми умисними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
У постанові зазначено, що її копію надіслано ОСОБА_1 поштовим оператором "Укрпошта".
Відповідно до розписки на ім'я ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 12.07.2024, він її одержав особисто 11.07.2024, про що свідчить його підпис.
Згідно розписки, повістку про виклик на розгляд справи на ім"я ОСОБА_1 про з"явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10 год. 10 хв. 28.08.2024, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-14 КУпАП, ОСОБА_1 одержав особисто 23.08.2024.
Відповідно до рапорта начальника відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від 18.07.2024, ОСОБА_1 не з"явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 після сповіщення, у зв'язку з чим необхідно направити матеріали до правоохоронних органів для проведення заходів розшуку та доставки військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18.07.2024 шостий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до ГУНП в Житомирській області щодо доставлення громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , який порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку.
Згідно журналу обліку доставляння військовозобов'язаних, які перебувають в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпочатого 01.01.2024, мається запис під №123, що ОСОБА_1 23.08.2024 о 11 год. 10 хв. доставлено.
Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 №6/3992 від 01.10.2024, ОСОБА_1 повідомлено про те, що в ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами розгляду справи про притягнення його до відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесено постанову №6/172 від 28.08.2024, направлено на його адресу її копію, роз'яснено порядок сплати штрафу та відповідальність за несплату.
З супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_2 №6/4363 від 28.10.2024 до Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області, вбачається, що у зв'язку з несплатою штрафу в строк, установлений КУпАП, надсилають для примусового виконання в частині стягнення штрафу постанову за справою про адміністративне правопорушення від 28.08.2024 №6/172, яку винесено щодо ОСОБА_1 .
Згідно ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ч.5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких зокрема віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи зокрема про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (стаття 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно частин 7, 8 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують зокрема районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спрямовується Міністерством оборони України.
У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до положень інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 №560, "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ст.39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ст.1 Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами ч.2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин 5, 6 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У пункті 23 Порядку визначено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Відповідно до п.24 Порядку, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно пункту 3 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
У позовній заяві представник позивача, як на одну з підстав незаконності прийнятого оскаржуваного рішення зазначає те, що на ОСОБА_1 не був складений протокол про адміністративне правопорушення, який мав би відображати суть правопорушення, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Отже, з огляду на вказану норму закону, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, а тому дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 щодо винесення оскаржуваної постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення, не є протиправними, а відповідають визначеному законом порядку прийняття оскаржуваного рішення.
Також, представник позивача необхідність скасування постанови обґрунтовує тим, що сам лише факт неприбуття ОСОБА_1 до ТЦК та СП не може бути самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП, без відповідних доказів, а також такий факт має підтверджуватись протоколом про адміністративне правопорушення і постановою про притягнення до відповідальності. Проте, обставини щодо неявки позивача на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 12.07.2024 ні протоколом, ні оскаржуваною постановою, не встановлені.
З викладених у позовній заяві тверджень, представник позивача підтверджує неявку ОСОБА_1 по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.10 ст.1 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізація", п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, отже явка особи є обов'язком, а не правом громадянина.
Судом встановлено, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, позивачу 11.07.2024 вручена повістка про виклик до відділу з метою уточнення персональних даних, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, де датою прибуття вказано - 12.07.2024 о 09-00 годині. Про отримання даної повістки позивач 11.07.2024 особисто підписався в розписці, про що свідчить відрізний корінець від врученої повістки.
За таких обставин, виходячи з вищезазначених положень законодавства, позивач був зобов'язаний прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 12.07.2024, проте, у визначений час він не з'явився.
Будь-які дані чи докази, які б свідчили про неможливість прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи не містять і таких доказів позивачем та його представником не надано.
Те, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не з"явився підтверджується розпискою на ім'я ОСОБА_1 від 11.07.2024, рапортом начальника відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.07.2024, зверненням ІНФОРМАЦІЯ_5 до ГУНП в Житомирській області щодо доставлення громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_5 , журналом обліку доставляння військовозобов'язаних, які перебувають в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, факт неприбуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначений в оскаржуваній постанові №6/172 від 28.08.2024, у зв'язку з чим вона і була винесена.
Таким чином, позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме вимоги ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", і тим самим під час особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Як вбачається зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Під час розгляду справи не встановлено порушення прав ОСОБА_1 щодо розгляду справи без його участі, оскільки він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не з'явився і про причини неявки ІНФОРМАЦІЯ_6 , не повідомив.
Вказане підтверджується розпискою про одержання повістки про виклик на розгляд справи на ім'я ОСОБА_1 про з"явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10 год. 10 хв. 28.08.2024, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-14 КУпАП, яку ОСОБА_1 одержав особисто 23.08.2024.
З огляду на викладене, у відповідача згідно ст.268 КУпАП, якою передбачено, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення за ст.210-1 цього Кодексу, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, були всі підстави для розгляду матеріалів щодо ОСОБА_1 без його участі з прийняттям відповідного рішення.
Досліджені письмові докази, на переконання суду, свідчать про те, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 12.07.2024, однак на вказану дату не з"явився та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 в строк, що не перевищує сім календарних днів, а був доставлений працівниками поліції лише 23.08.2024, тим самим позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Після розгляду справи, відповідно до ст.285 КУпАП, ОСОБА_1 . Укрпоштою надіслано копію постанови №6/172 від 28.08.2024.
Враховуючи вищевикладені вимоги закону, а також беручи до уваги зазначені обставини, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов'язаним не з"явився 12.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 в особливий період, тим самим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).
У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність оскарженої постанови, яка винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Доводи представника на які він посилається як на підставу незаконності та необґрунтованості оскаржуваної постанови, свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб"єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 286, 293 КАС України,-
Постанову №6/172 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 28.08.2024 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а позовну заяву, без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , знаходиться в м.Житомирі, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 .
Суддя В.Ф.Лотуга