490/869/25 11.02.2025
нп 1-кс/490/792/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/869/25
11 лютого 2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ УСБУ в Херсонській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Федорівка Іванівського району Херсонської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,
підозрюваної вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.2 ст.111 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за наступних обставин.
Так, згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф), а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме: віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
Відповідно до статті 1 Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року (далі - Резолюція 3314, однією з мов підписання Резолюції): «Применение вооруженной силы государством первым в нарушение Устава является primafacie свидетельством акта агрессии».
Відповідно до статті 3 вищевказаної Резолюції 3314: «Любое из следующих действий, независимо от объявления войны, с учетом и в соответствии с положениями статьи 2, будет квалифицироваться в качестве акта агрессии:
а) вторжение или нападение вооруженных сил государства на территорию другого государства или любая военная оккупация, какой бы временный характер она ни носила, являющаяся результатом такого вторжения или нападения, или любая аннексия с применением силы территории другого государства или части ее;
b) бомбардировка вооруженными силами государства территории другого государства или применение любого оружия государством против территории другого государства;
с) блокада портов или берегов государства вооруженными силами другого государства;
d) нападение вооруженными силами государства на сухопутные, морские или воздушные силы, или морские и воздушные флоты другого государства;
e) применение вооруженных сил одного государства, находящихся на территории другого государства по соглашению с принимающим государством, в нарушение условий, предусмотренных в соглашении, или любое продолжение их пребывания на такой территории по прекращению действия соглашения;
f) действие государства, позволяющего, чтобы его территория, которую оно предоставило в распоряжение другого государства, использовалась этим другим государством для совершения акта агрессии против третьего государства;
g) засылка государством или от имени государства вооруженных банд, групп, иррегулярных сил или наемников, которые осуществляют акты применения вооруженной силы против другого государства, носящие столь серьезный характер, что это равносильно перечисленным выше актам, или его значительное участие в них».
Отже, з урахуванням вищевикладених норм міжнародного гуманітарного права на території України розпочався збройний конфлікт внаслідок акту агресії рф.
З метою протидії збройній агресії рф 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, та станом на цей час триває.
Таким чином, з 24.02.2022 і до цього дня дії рф проти України підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії рф проти України.
Починаючи з 24 лютого 2022 року збройні формування рф вторглися на територію Херсонської області та встановили контроль над нею, у тому числі через створені окупаційні адміністрації.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (зі змінами) Новотроїцька селищна територіальна громада Генічеського району Херсонської області є тимчасово окупованою російськими військами територією.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_6 , будучи достеменно поінформованою про введення 24.02.2022 на всій території України воєнного стану у зв'язку із збройною агресією рф, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та безпеці України, в умовах воєнного стану, діючи умисно, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, проживаючи у тимчасово окупованому с. Подове Генічеського району Херсонської області, у період часу з 08.11.2023 по 29.03.2024 вчинила умисні дії, направлені на передання державі-агресору (рф) та її представникам відомостей стосовно проукраїнськи-налаштованих громадян, зокрема мешканців с. Подове Генічеського району Херсонської області, задля надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
Так, з метою утримання захопленої території представники спеціальних служб рф у взаємодії із збройними силами рф організували підривну діяльність, скеровану на подолання супротиву місцевого населення Херсонської області, зокрема педагогічного складу Подовського ліцею Новотроїцької селищної ради, та припинення підтримки місцевих легітимних органів влади. Для реалізації вказаних незаконних дій вони на добровільній основі залучали до співпраці осіб з числа місцевих мешканців.
При цьому ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Генічеського району Херсонської області, будучи призначеною 13.06.2023 представниками окупаційної адміністрації на посаду так званого «директора ГБОУ Херсонской области «Подовская школа Новотроицкого муниципального округа», з метою завдання шкоди національним інтересам Україні, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на надання допомоги державі-агресору (рф) та її представникам у веденні агресивної війни проти України, передбачаючи, що її дії можуть завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, та інформаційній безпеці України, бажаючи настання таких суспільно небезпечних наслідків, тобто діючи умисно, у період воєнного стану, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08.11.2023, використовуючи власний мобільний термінал та обліковий запис « ОСОБА_7 », в додатку для обміну повідомленнями Інтернет-месенджеру «Telegram», зареєстрований за допомогою абонентського номеру НОМЕР_1 , шляхом спілкування у вищевказаному мобільному додатку «Telegram», вступила у зв'язок із особою з обліковим записом « ОСОБА_8 » - громадянином рф ОСОБА_9 , який є співробітником фсб рф по Херсонскій області, що діє у складі так званого «ВОГ № 4 (временной оперативной группы по Новотроицкому округу)», та отримала від останнього завдання, направлені на збір інформації стосовно окремих проукраїнськи-налаштованих мешканців с. Подове, для подальшого проведення щодо них представниками спецслужб рф фільтраційних заходів.
Зокрема, у період з 08.11.2023 по 29.03.2024, не сприймаючи державну владу в Україні та сповідуючи ідеї проросійської спрямованості, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, ОСОБА_6 , використовуючи власний мобільний термінал із встановленою sim-карткою російського оператора зв'язку з абонентським номером НОМЕР_1 , який прив'язаний до месенджеру «Telegram» під обліковим записом « ОСОБА_7 », у ході спілкування з представником російських окупаційних військ - співробітником фсб рф ОСОБА_9 , шляхом миттєвого обміну повідомленнями через вказаний месенджер, передала останньому інформацію про окремих мешканців с. Подове Генічеського району Херсонської області із зазначенням адрес проживання та відомостей щодо їх проукраїнської позиції, достовірно розуміючи, що вказана інформація збирається для подальшого проведення профілактичних та фільтраційних заходів з метою здійснення психологічного тиску та схиляння на бік російської окупаційної влади, а саме:
*08.11.2023 передала відомості стосовно місцевих мешканців, сім'ї ОСОБА_10 , а - а саме щодо їх проукраїнської позиції та адреси проживання;
*08.12.2023 передала пояснення, виконане на бланку рукописним текстом, із зазначенням відомостей щодо проукраїнської позиції місцевих мешканців ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також їх адрес проживання;
*08.12.2023 (на виконання завдання щодо здійснення фотознімків будинків та написання характеристик) передала фото-файли із зображеннями домоволодінь місцевих мешканців із зазначенням адреси розташування одного з будинків, а також документи з назвою «Характеристика», в яких викладена інформація про громадян ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на надання допомоги державні-агресору та її представникам у веденні агресивної війни проти України, 28 і 29 березня 2024 року ОСОБА_6 , використовуючи власний мобільний термінал з абонентським номером НОМЕР_1 та мобільний додаток «Telegram», у ході спілкування (листування) у вказаному месенджері з особою із обліковим записом «Фугас», який є співробітником фсб рф по Херсонській області ОСОБА_9 , погодилася на сприяння представникам спецслужб рф у проведенні фільтраційних заходів на території с. Подове Генічеського району Херсонської області, шляхом збору інформації відповідно до наданих так званим «Управлением ФСБ по Херсонской области» завдань.
Інформація, передана ОСОБА_6 за вищевикладених обставин, використовувалася представниками спецслужб рф для проведення перевірок відносно окремих мешканців с. Подове Генічеського району Херсонської області, які відмовляються співпрацювати з окупаційною владою, обшуків за адресами їх проживання задля здійснення психологічного тиску, залякування місцевого населення, з метою схиляння та переходу на бік рф, а також для утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території Херсонської області та впровадження на даній територій законів держави-агресора.
Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
Посилаючись на те, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом перетину державного кордону України через неконтрольовані його ділянки, що межують з РФ та тимчасово окупованою територією України, використовуючи безпосереднє знайомство зі свідками по даному провадженню, перебуваючи на волі підозрювана ОСОБА_6 може здійснювати на них вплив, у тому числі і у способи, небезпечні для життя і здоров'я, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань, крім того, перебуваючи на волі, в умовах збройної агресії РФ проти України та ведення бойових дій, підозрювана ОСОБА_6 продовжує займати посаду так званого «директора ГБОУ Херсонской области «Подовская школа Новотроицкого муниципального округа» та підтримувати зв'язок із представниками силових підрозділів рф, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просить про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених, просив про його задоволення.
Захисник підозрюваної у судовому засіданні вирішення клопотання залишив на розсуд суду.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
22.01.2025 р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, про що у загально державному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора розміщено відповідне повідомленняв порядку ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України.
Вказаний факт підтверджений прокурором у судовому засіданні документально.
Підозрювана ОСОБА_6 , будучи викликаною до органу досудового розслідування шляхом публікацій в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора повісток про виклик на 27, 28, 29 січня 2025 року до слідчого не з'явилася, не повідомивши про причини неявки, що в тому числі свідчить про переховування від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У зв'язку з неприбуттям підозрюваної ОСОБА_6 на неодноразові виклики до органу досудового розслідування, переховуванням з метою ухилення від кримінальної відповідальності, постановою слідчого від 30.01.2025 р. ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Матеріалами клопотання підтверджується, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України - лівобережній частині Херсонської області - Новотроїцька селищна територіальна громада Генічеського району.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024230000000010 від 05.01.2024 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, триває.
Згідно до ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов'язаний в тому числі прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
За правилами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених п.п.6,7ст. 176 КПК України.
Ст. 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
В ч. 1 ст. 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У судовому засіданні встановлено, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 особисто вручено не було, оскільки остання перебуває на даний час на непідконтрольній території України.
На виклики слідчого підозрювана не з'явилася, не повідомляючи про причини неявки, що свідчить про її ухилення від кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні прокурором доведено, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні, оскільки органом досудового розслідування вжито всіх можливих заходів для вручення йому повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, підтверджується даними:
- протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 16.03.2024;
- протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участю свідка ОСОБА_13 від 16.03.2024;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 16.03.2024;
- протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участю свідка ОСОБА_14 від 16.03.2024;
- протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 08.04.2024;
- протоколу огляду від 16.01.2025, відповідно до якого оглянуто ресурс мережі Інтернет, зокрема сайт «Федеральная налоговая служба.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Достатність даних для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночним поняттями.
Досліджені у судовому засіданні дані є достатньо вагомими у своїй сукупності для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України.
Матеріали кримінального провадження також містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, підозрювана ОСОБА_6 , яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкцією за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, вчинила злочин проти основ національної безпеки України, може використовувати безпосереднє знайомство зі свідками по даному провадженню - працівниками вказаної державної установи, перебуваючи на території Херсонської області та здійснювати на них вплив, у тому числі і у способи, небезпечні для життя і здоров'я, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань, враховуючи те, що ОСОБА_6 під час здійснення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, перебуваючи на території Херсонської області підтримувала та підтримує стійкий зв'язок із представниками рф, тому існує реальна імовірність продовження вчинення протиправної діяльності на тимчасово непідконтрольній території України, у разі незаконного перетину державного кордону України через неконтрольовані його ділянки, що межують з рф.
Підозрювана ОСОБА_6 неодноразово не з'являлася за викликами до слідчого.
Вказане дає обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваній в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваної, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні найбільш суспільно небезпечного злочину, характеру та способу ймовірно вчиненого кримінального правопорушення проти держави Україна, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованою.
Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до положень ст.ст. 183,193,194 КПК України, згідно з якими при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається та у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч.1 ст. 197 КПК України, підозрюваній ОСОБА_6 , відносно якої необхідно обрати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу, розмір застави слідчим суддею не визначається.
Обставини, визначені ч. 2 ст. 183 КПК України, які б унеможливлювали застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , відсутні.
З урахуванням наведеного, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу та розміру застави.
Після затримання підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1