Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/46/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 118 (97) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
16.01.2025 року м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_7 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023121070000371 від 01.05.2023 року, яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сміла Черкаської області, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, одруженої, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
визнано винуватою та засуджено за ст. 118 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Ухвалено про стягнення з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати на проведення експертиз в сумі 1912 грн.
В строк відбування покарання ОСОБА_9 зараховано строк попереднього ув'язнення з 01 травня 2023 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вбивстві ОСОБА_12 , тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині за таких обставин.
Так, 30.04.2023, близько 21 годин 10 хвилин, ОСОБА_9 та її чоловік ОСОБА_12 , перебували за місцем власного мешкання у квартирі АДРЕСА_3 , де спільно вживали алкогольні напої.
Під час спільного вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 виникла сварка, яка перейшла в бійку, в ході якої ОСОБА_12 почав ображати ОСОБА_13 нецензурною лексикою та наносити руками тілесні ушкодження.
В цей час, у ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з мотивів образи під впливом агресії, виник прямий злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 - ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті чоловіка ОСОБА_12 , схопила ніж та використовуючи його у подальшому в якості знаряддя вбивства, нанесла ОСОБА_12 один цілеспрямований потужний удар ножем у передню поверхню грудної клітини.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 - ОСОБА_9 , використовуючи в якості знаряддя вбивства ніж, який тримала у руках, нанесла ОСОБА_12 ще один цілеспрямований потужний удар ножем по задній поверхні грудної клітини зліва.
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_9 - ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження в вигляді двох колото-різаних ран: проникаючої рани в 2-му міжребер'ї зліва з пошкодженням парієтеальної плеври та 4-го ребра та проникаючої рани в 8-му міжребер'ї зліва з пошкодженням лівої легені, гемоторакс 2500 мл. крові в лівій плевральній порожнині, геморагічний шок. По ступеню тяжкості проникаючі рана в 2-му міжребер'ї зліва з пошкодженням парієтальної плеври та 4-го ребра та проникаюча рана в 8-му міжребер'ї зліва з пошкодженням лівої легені призвели до масивної внутрішньої кровотечі, розвитку постгеморагічного шоку, які у живих осіб відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент їх спричинення.
Смерть ОСОБА_12 настала в результаті проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва в 8-му міжребер'ї з пошкодженням лівої легені, що ускладнилося внутрішньою кровотечею та розвитком постгемарогічного шоку, внаслідок яких ОСОБА_12 о 22. 35 год. помер у КНП «Світловодська районна центральна лікарні».
При таких обставинах, ОСОБА_9 за версією слідства діяла з прямим умислом, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала настання суспільно-небезпечних наслідків та бажала їх настання, вчинила усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, направленого на умисне вбивство ОСОБА_12 .
Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції не погодився з такою версією слідства і на підставі досліджених в судовому засіданні доказів перекваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_9 з ч.1 ст. 115 на ст. 118 КК України, як умисно вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
У апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог КПК України, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, згідно з яким ОСОБА_9 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Свої доводи прокурор обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування зібрано достатньо належних та допустимих доказів, які з достовірністю свідчать про те, що ОСОБА_9 під час сварки з ОСОБА_12 , з метою вбивства, умисно та цілеспрямовано нанесла два тяжких проникаючих ножових поранення ОСОБА_12 в область грудної клітини зліва, в результаті яких ОСОБА_12 помер.
Прокурор вважає, що знаряддя злочину, спосіб, кількість, характер та локалізація спричинених ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, свідчать про те, що ОСОБА_12 діяла з прямим умислом, вчинила усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, направленого на умисне вбивство ОСОБА_12 .
Однак суд, на думку прокурора неправильно встановив фактичні обставини цієї справи, безпідставно та необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_12 з ч.1 ст.115 на ст. 118 КК України і свої висновки належним чином не мотивував.
Зокрема прокурор зазначає про те, що висновки суду про те, що ОСОБА_9 позбавила життя ОСОБА_12 в результаті перевищення меж необхідної оборони суперечать показанням самої обвинуваченої ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_7 та свідків, а також висновкам експертів про характер тілесних ушкоджень, механізм їх утворення та причину смерті ОСОБА_12 , які у сукупності, при належній та об'єктивній оцінці спростовують версію обвинуваченої про вбивство з необережності та висновки суду про те, що саме неправомірне посягання потерпілого ОСОБА_12 , реальна загроза життю та здоров'ю ОСОБА_9 і стало мотивом вчинення нею злочину, що обраний ОСОБА_9 спосіб захисту не відповідав ступеню небезпечності посягання та конкретній обстановці.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на думку прокурора полягає у тому, що суд першої інстанції у резолютивні частині вироку неправильно вказав, про те, що строк відбування покарання ОСОБА_9 слід рахувати з дня її затримання, а саме з 01 травня 2023 року, при тому, що за загальними та спеціальним правилами, строк відбування покарання обчислюється з дня проголошення вироку.
Не вказав суд у резолютивній частині оскаржуваного вироку і про спеціальну норму кримінального закону (ч.5 ст. 72 КК) для застосування правил зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання.
Прокурор стверджує, що неправильна кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_9 за ст. 118 КК України, порушення судом норм матеріального та процесуального права призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого вироку.
У апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 також просить скасувати вирок суду першої інстанції, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, ухвалити новий вирок, згідно з яким ОСОБА_9 визнати виною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначити обвинуваченій відповідне покарання.
Вважає, що суд безпідставно та необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_9 ч.1 ст.115 КК України на ст. 118 КК України, не врахував те, що своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинила усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, направленого на умисне вбивство ОСОБА_12 .
Виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого ОСОБА_9 злочину, зокрема враховуючи спосіб, кількість, характер, знаряддя злочину, ступінь тяжкості спричинених ОСОБА_12 тілесних ушкоджень та їх локалізація, в діях ОСОБА_9 вбачається прямий умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_12 .
Проте, суд в оскаржуваному вироку зазначив, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй злочину не знайшла свого об'єктивного підтвердження, при тому, що жодного доказу який би свідчив про те, що під час нанесення ножових поранень ОСОБА_12 обвинувачена ОСОБА_9 якимось чином оборонялась від неправомірних дій ОСОБА_12 матеріали справи не містять.
Крім того потерпілий вказує, що суд залишив поза увагою і той факт, що в першій половині дня 30.04.2023 року, тобто в день вбивства ОСОБА_12 , обвинувачена вже посягала на його життя шляхом нанесення ножового поранення, яке виявилось не смертельним, після надання медичної допомоги ОСОБА_12 повернувся додому.
Однак, ОСОБА_9 після цього випадку знову нанесла ОСОБА_12 ножові поранення, від яких він помер, що вказує на те, що обвинувачена діяла з прямим умислом, з метою вбивства ОСОБА_12 .
Судом не встановлено і у вироку не наведено жодного доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_12 вчиняв насильницькі дії відносно обвинуваченої, що в свою чергу підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (сусідів Балюкових) які пояснили, що в день вбивства (30.04.2023 року) сварок чи криків з квартири вони не чули.
Потерпілий ОСОБА_7 у апеляційній скарзі стверджує, що з урахуванням стійкої неприязні обвинуваченої ОСОБА_9 до ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вона своїми умисними діями позбавила життя його батька.
Заслухавши доповідача, в дебатах думку прокурора та представника потерпілої ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 , які підтримали апеляційні скарги, обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника - адвоката ОСОБА_10 , які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає за таких підстав.
Переглядаючи вирок в межах доводів апеляційних скарг прокурора ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_7 щодо скасування вироку суду першої інстанції, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам цієї справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів апеляційного вважає їх безпідставними, оскільки сторона обвинувачення не довела наявність правових і фактичних підстав для цього.
Так, відповідно до ст. 370 КПК України, як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Крім того, згідно положень ст. 7, 17 та 22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.
При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, ухвалюючи обвинувальний вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст.ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм належну, логічну оцінку щодо об'єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог ст. ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
За змістом п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченого кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своїм правовим змістом кваліфікація діяння завжди обумовлена необхідністю доказування за допомогою кримінальних процесуальних і криміналістичних засобів двох обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу.
Правильна кваліфікація забезпечує реалізацію конституційного принципу законності у кримінальному судочинстві (ст. 129 Конституції України), гарантує охорону й здійснення прав і свобод людини і громадянина, виступає необхідною умовою призначення справедливого покарання.
При цьому, суд повинен керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України».
Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак, не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину і виключають можливу відсутність умислу або інший його характер.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.
Стаття 115 КК України, яка інкримінована ОСОБА_9 з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаними діянням та наслідком.
З суб'єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі.
Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, на відміну від умисного вбивства, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 цього Кодексу, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Закріплене у ст. 36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).
За змістом положень ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає в того, хто захищається, невідкладну необхідність у заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Втім стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди.
Під час з'ясування наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
Як вбачається з вироку суд встановив, що ОСОБА_9 30.04.2023 року, близько 21.10 год. прийшла до приміщення квартири АДРЕСА_3 , в якій спільно проживала разом з чоловіком ОСОБА_12 та малолітнім сином ОСОБА_18 , з метою забрати особисті документи
У квартирі в цей час у стані алкогольного сп'яніння знаходився ОСОБА_12 , який відкривши вхідні двері затягнув ОСОБА_9 за одяг в коридор та без будь-яких пояснень, почав наносити їй удари кулаками рук по голові та тулубу.
Вирвавшись від ОСОБА_12 , ОСОБА_9 забігла на балкон, де ОСОБА_12 продовжив наносити удари в різні частини тіла кулаками рук, а в подальшому табуретом по спині, який знаходився на балконі, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: синців верхніх кінцівок, нижніх кінцівок, спини, садна лівої кістки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Після цього, ОСОБА_9 забігла в приміщення кімнати, де зі столу схватила ножа та тримала в правій руці, прохаючи ОСОБА_12 , який зайшов до кімнати, припинити побиття.
У подальшому, не реагуючи на прохання ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , схватив її за волосся, та нахиливши її вперед, почав тягнути в бік балкону, при цьому висловлював погрози викинути її з балкону.
ОСОБА_9 , яка зазнала суспільно небезпечного посягання на її охоронювані законом права та інтереси, оскільки її здоров'ю було заподіяно шкоду протиправними діями ОСОБА_12 , обороняючись від нападу останнього, діючи з мотивів захисту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, перебуваючи в нахиленому положенні, наявним у неї в правій руці ножем, нанесла декілька ударів в область грудної клітини ОСОБА_12 .
В результаті умисних дій ОСОБА_9 , ОСОБА_12 було спричинені тілесні ушкодження в вигляді двох колото-різаних ран: проникаючої рани в 2-му міжребер'ї зліва з пошкодженням парієтальної плеври та 4-го ребра та проникаючої рани в 8-му міжребер'ї зліва з пошкодженням лівої легені, гемоторакс 2500 мл. крові в лівій плевральній порожнині, геморагічний шок. По ступеню тяжкості проникаюча рана в 2-му міжребер'ї зліва з пошкодженням парієтальної плеври та 4-го ребра та проникаюча рана в 8-му міжребер'ї зліва з пошкодженням лівої легені, що призвела до масивної внутрішньої кровотечі, розвитку постгеморагічного шоку у живих осіб відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент їх спричинення.
Смерть ОСОБА_12 настала в результаті проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва в 8-му міжребер'ї з пошкодженням лівої легені, що ускладнилося внутрішньою кровотечею та розвитком постгемарогічного шоку, внаслідок яких ОСОБА_12 помер у КНП «Світловодська районна центральна лікарні» о 22 годині 35 хвилин.
Досліджуючи мотив злочинних дій та даючи юридичну оцінку діям обвинуваченої ОСОБА_9 за ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку зазначив про те, що судом доведено, а стороною обвинувачення не спростовано факт того, що ОСОБА_12 неодноразово спричиняв ОСОБА_9 тілесні ушкодження, а 30 квітня 2023 року перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_12 наносив численні удари кулаками рук в різні частини тіла ОСОБА_9 , що підтверджується наявністю у останньої легких тілесних ушкоджень, які відповідають часу та обставинам їх спричинення. Під час заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, ОСОБА_12 погрожував викинути її з балкона та вчинив дії, направлені на реалізацію своїх погроз, схвативши ОСОБА_9 за волосся та почав тягнути в бік балкона, при цьому продовжував наносити удари кулаком по голові. Такі ушкодження хоча і не призвели до настання тяжких наслідків для здоров'я обвинуваченої ОСОБА_9 , однак спричинило їй інтенсивний біль і страх за своє здоров'я.
При таких обставинах, ОСОБА_9 , яка зазнала суспільно небезпечного посягання з сторони ОСОБА_12 на її охоронювані законом права та інтереси, в результаті якого її здоров'ю було заподіяно шкоду, знаходилась у стані необхідної оборони, що і стало мотивом вчинення ОСОБА_9 злочину.
При цьому, обраний ОСОБА_9 у короткий проміжок часу спосіб захисту і заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя ОСОБА_12 , за даних конкретних обставин, за висновком суду не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а отже, ОСОБА_9 вийшла за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищила межі необхідної оборони.
На обгрунтування таких висновків, суд послався на ряд досліджених в судовому засіданні доказів, у тому числі: протоколи огляду місця події від 30.04.2023 року з відеозаписом, слідчих експериментів за участю ОСОБА_9 від 04.05.2023 року та 11.08.2023 року, висновки експертів, показання обвинуваченої ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , а їх сукупність такою, що доводить винуватість ОСОБА_9 , у тому що вона захищаючись від протиправних дій, умисно позбавила свого чоловіка ОСОБА_12 життя при перевищенні меж необхідної оборони.
На переконання суду, наведені в обвинувальному акті мотиви вбивства ОСОБА_9 - ОСОБА_12 не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час розгляду справи.
Підсумовуючи свої висновки, суд зазначив про те, що вказані дії ОСОБА_9 у їх сукупності та взаємозв'язку повністю охоплюються диспозицією ст.118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
Зокрема суд зазначив про те, що вина ОСОБА_9 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, у тому числі:
- рапортом пом. чергового СРПП ВП № 1 про отримання повідомлення о 16.41 год. 30.04.2023 від лікаря ЕМД Мусіяки, що за адресою: АДРЕСА_2 , дружина нанесла чоловікові ножове поранення (т. 1 а.с. 134)
- протоколом огляду місця події від 30.04.2023, проведеного в період часу з 17.07 год. по 18.00 год., в приміщенні квартири АДРЕСА_3 . За результатами огляду виявлено та вилучено предмет зовні схожий на ніж та чоловічу куртку зі слідами РБК (т. 2 а.с. 136, 137-141)
- рапортом пом. чергового СРПП ВП № 1 про отримання повідомлення з номеру телефону НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 прийшла сусідка з ножем у руці та повідомила, що вбила чоловіка (т. 1 а.с. 142)
- протоколом огляду місця події від 30.04.2023 року з відеозаписом, проведеного в період часу з 22.05 год. по 00.18 год., в приміщенні квартири АДРЕСА_3 . В ході проведення огляду виявлено та вилучено: виріз тканини зі слідами речовини бурого кольору, предмет зовні схожий на ніж з рукояткою чорного кольору, недопалок без написів, слід пальця руки, вилучений з внутрішньої сторони дверної арки приміщення кухні, слід пальця руки, вилучений з внутрішньої сторони дверної арки (т. 1 а.с. 143-145, 146-157, 158)
- висновком експерта № 68, складеного за результатами проведеної судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_12 , проведеної в період часу з 01.05.2023 по 11.07.2023року, згідно з яким у гр.. ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження: а) рани: № 3 - лівого плечового суглобу (1), №№2, 4 лівої пахвової ділянки (2); б) рани проникаючі: № 1 - в П міжребер'ї зліва з пошкодженням парієнтальної плеври та 4 ребра (1), № 5 - в 8 міжребер'ї зліва з пошкодженням лівої легені, гемоторакс 2500 мл. крові в лівій плевральній порожнині, геморагічний шок. Всі рани, з урахуванням їх характеру - веретеноподібна форма, неосаднені краї, рівні стінки, закруглений та загострений кінці рани, наявність раньового каналу ран №№ 1, 5 виникли від дії гострого предмету, з колючо-ріжучими властивостями, якими міг бути ніж. Проникаюча рана № 5 грудної клітини зліва утворилася в термін близько біля десятків хвилин до моменту настання смерті. Всі інші рани могли виникнути в термін близько біля однієї доби до моменту настання смерті. По ступеню тяжкості проникаючі рани №№ 1, 5, у живих осіб відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент їх спричинення. Всі інші тілесні ушкодження по ступеню тяжкості у живих осіб відносяться до категорії легких. Виходячи з характеру рани № 5: неосаднени краї, загостреного і П-подібного кінців, наявності раньового каналу, переважання раньового каналу над довжиною рани, вважаю, що рана являється колото-різаною і характерна для одноразової травмувальної дії плоского одного строго колюче-ріжучого предмету клинкового типу з найбільшою шириною зануреної частини клинка орієнтовно 20-21 мм та довжиною біля 100 мм на рівні занурення. Смерть ОСОБА_12 наступила від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва в 8 міжребер'ї з пошкодженням лівої легені, що ускладнилося внутрішньою кровотечею та розвитком постгеморагічного шоку. Смерть наступила через термін часу, що обчислюється десятками хвилин, після нанесення ножового поранення в ділянку грудної клітини зліва в 8 міжребер'ї. Положення потерпілого в момент спричинення тілесних ушкоджень могло бути різноманітним і могло змінюватися в процесу нанесення ушкоджень. При судово-медико-токсикологічній експертизі № 1480 від 16.05.2023, у зразку крові трупу ОСОБА_12 виявлений етанол в кількості 3, 88 г/дм, що може відповідати важкому ступеню алкогольного сп'яніння у живих осіб (т. 1 а.с. 171-173)
- висновком експерта № 83, складеного за результатами проведеної судово-медичної експертизи клаптя шкіри трупу ОСОБА_12 , проведеної в період часу з 16.06.2023 по 21.06.2023. Згідно висновку, на даному для проведення судово-медичної експертизи клапті шкіри з поверхні грудної клітини зліва трупа ОСОБА_12 виявлене ушкодження у вигляді рани. Вона за характером є колото-різаним ушкодженням. Колото-різане ушкодження є результатом одноразової дії плоского одного строго колюче-ріжучого предмета клинкового типу з обухом помірної ширини та з найбільшою шириною зануреної частини клинка орієнтовно 20-21 мм (т. 1 а.с. 174-178, 179-181)
- висновком експерта № 329, складеного 03.05.2023 за результатами судово-медичної експертизи зарзка крові трупа ОСОБА_12 , відповідно до якого кров трупа ОСОБА_12 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0 (т. 1 а.с. 182-183)
- картками виїздів на виклик працівників КНП «ЦЕМД та МК у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» до квартири АДРЕСА_3 . (т. 1 а.с. 200-203)
- інформацією начальника ВП № 1 (м.Світловодськ) про те, що ОСОБА_9 04.04.2023 року зверталась до поліції із заявою про вчинення ОСОБА_12 фізичного та психологічного насильства. Під час виїзду на місце зі слів ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_12 наніс їй тілесні ушкодження у виді саден та синців (т. 1 а.с. 207)
- постановами від 04.04.2023 року про притягнення ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 182, ч.1 ст. 178 КУпАП. (т.1 а.с. 212-215)
- висновком експерта № 1553, складений за результатами проведеної судово-медичної токсикологічної експертизи, проведеної в період часу з 09.05.2023 по 02.06.2023, згідно з яким в крові та сечі гр. ОСОБА_9 метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропілів, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий та аліловий спирти, барбітурати, наркотичні алкалоїди опія, морфін і кодеїн, їх синтетичні аналоги, похідні піразолона, фенотіазина, бензодіазеніна, ефедрин - не виявлено (т. 1 а.с. 246-247)
- висновком експерта № 338 від 17.05.2023, складений за результатами судово-медичної імунологічної експертизи, відповідно до якого кров підозрюваної ОСОБА_9 належить до групи 0ав за ізосерологічною системою АВ0 (т. 2 а.с. 2-3)
- висновком експерта № 339, складений за результатами судово-медичної імунологічної експертизи, проведеної в період з 23.05.2023 по 31.05.2023, згідно якого на фрагменті килимового покриття знайдено кров людини, яка може належати одному потерпілому ОСОБА_12 , підозрюваній ОСОБА_9 ця кров належати не може, при цьому, в межах проведених досліджень, у вище вказаному об'єкті, домішка її крові не виключається (т. 2 а.с. 5-7)
- висновком експерта № 93, складений за результатами судово-медичної цитологічної експертизи, проведеної в період з 10.05.2023 по 24.05.2023, відповідно до якого при судово-медичній експертизі змивів з руків'я та з клинка кухонного ножа з сірим руків'ям, знайдена кров людини, статеву належність крові встановити не вдалося. Можливо зробити висновок про походження крові від трупа ОСОБА_12 , також не виключається домішок крові від підозрюваної ОСОБА_9 , якщо у неї були пошкодження у вигляді зовнішньої кровотечі (т. 2 а.с. 9-11)
- висновком експерта № 94, складений за результатами судово-медичної цитологічної експертизи, проведеної в період з 10.05.2023 по 24.05.2023, відповідно до якого при судово-медичній експертизі змивів з клинка кухонного ножа з чорним руків'ям, знайдена кров людини, статеву належність крові встановити не вдалося. Можливо зробити висновок про походження крові від трупа ОСОБА_12 , також не виключається домішок крові від підозрюваної ОСОБА_9 , якщо у неї були пошкодження у вигляді зовнішньої кровотечі (т. 2 а.с. 14-16)
- висновком експерта № 340, складений за результатами судово-медичної імунологічної експертизи, проведеної в період з 23.05.2023 по 31.05.2023, відповідно до якого на кофті потерпілого ОСОБА_12 знайдено кров людини, яка може належати потерпілому ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 19-21)
- висновком експерта № 341, складений за результатами судово-медичної імунологічної експертизи, проведеної в період з 31.05.2023 по 06.06.2023, відповідно до якого на чоловічих спортивних штанях, чоловічих кросівках, вилучених при огляді трупа ОСОБА_12 знайдено кров людини, яка може належати потерпілому ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 24-26)
- висновком експерта № 85, складений за результатами судово-медичної криміналістичної експертизи, проведеної в період з 20.06.2023 по 23.06.2023, відповідно до якого на клапті шкіри трупа ОСОБА_12 виявлене ушкодження у вигляді рани, яка за характером є колото-різаною та утворилася внаслідок травму вальної дії під кутом зі сторони лівої щоки клинка плоского одного строго колюче-ріжучого предмета клинкового типу. Клинок предмета мав обух помірної товщини та найбільшу ширину зануреної частини орієнтовно 20-21 мм. З двох наданих для проведення експертизи передбачуваних предметів, найбільш ймовірним предметом, який міг спричинити рану на наданому клапті шкіри, є клинок кухонного ножа №2 (т. 2 а.с. 28-36, 37-42)
- висновком експерта № 111, складений за результатами судово-медичної експертизи підозрюваної ОСОБА_9 , проведеної в період з 01.05.2023 по 02.05.2023, відповідно до якого при огляді підозрюваної 01.05.2023 року виявлені тілесні ушкодження: синці верхніх кінцівок (4), нижніх кінцівок (18), спини 91), садна кисті (5). Дані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих предметів, індивідуальні ознаки яких не відобразилися, якими могли бути руки, ноги людини та інші тупі предмети. Механізм утворення тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, викладеному потерпілою, могли виникнути в час, викладених потерпілою. По ступеню тяжкості тілесні ушкодження, як в своїй сукупності так і кожне окремо, відносяться до категорії легких. Синець лівої кисті (зап'ястку) міг утворитися в ході боротьби та самооборони (т. 2 а.с. 68-69)
- протоколом слідчого експерименту, проведеного 04.05.2023 року за участю підозрюваної ОСОБА_9 з відеозаписом, згідно з яким зі слів ОСОБА_9 встановлено, що 30.04.2023 зранку ОСОБА_12 змусив її здати мобільний телефон в ломбард з метою отримання грошових коштів для придбання алкоголю. Купивши дві пляшки вина, вона повернулась додому, де чоловік висловлював претензії щодо кількості алкоголю, після чого наніс декілька ударів кулаком по голові. Від ударів вона присіла на стілець та зі столу схватила ножа, яким два-три рази нанесла по спині ОСОБА_9 удари. Відразу побігла до сусідки, від якої викликала швидку. По приїзду швидкої ОСОБА_9 забрали в лікарню, а її в поліцію. З поліції вона пішла додому, ОСОБА_12 не відчиняв двері тривалий час. Потім відкрив двері і за одяг затягнув її в квартиру, де в приміщенні коридору почав бити кулаком по голові, вона схватила ніж, тримала його перед собою, але ОСОБА_12 різко пішов на неї. Побачивши кров, вона кинула ніж і побігла до сусідки викликати швидку. Можливості втекти від ОСОБА_12 з квартири у неї не було, оскільки вхідні двері захлопнулися, тому, враховуючи погрози ОСОБА_12 її вбити, вона злякалася за своє життя (т. 2 а.с. 83)
- висновком експерта № 68 «а», складений за результатами судово-медичної експертизи, проведеної в період з 12.07.2023 по 13.07.2023, відповідно до якого, виявлена у ОСОБА_12 рана № 1 - в ділянці 2-го міжребір'я зліва, могла утворитися за обставин, викладених ОСОБА_9 при проведенні слідчого експерименту, всі інші тілесні ушкодження - ні (т. 2 а.с. 80-83)
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.08.2023 за участю обвинуваченої ОСОБА_9 з відеозаписом, згідно з яким встановлено, що 30.04.2023 в вечірній час, ОСОБА_9 прийшла до квартири, ОСОБА_12 відчинив двері і, нічого не пояснюючи, відразу затягнув її в коридор, де почав наносити кулаком удари по голові, вирвавшись вона побігла на балкон, але не встигла зачинити двері, тому ОСОБА_12 забіг туди. На балконі ОСОБА_12 бив кулаками та по спині наніс удар дерев'яною табуреткою, яка стояла там. Оскільки вхідні двері захлопнулися, вона не могла вийти з квартири, тому забігла до кімнати, де зі столу схватила ніж. Тримаючи ножа в руці, просила ОСОБА_12 припинити побиття, але він схопив її лівою рукою за волосся, а правою продовжував бити по голові і почав тягнути, при цьому погрожував вбити, а саме, що викине її з балкона. Знаходячись в нахиленому положенні, оскільки ОСОБА_12 тримав її за волосся, з метою припинити побиття та побоюючись за своє життя, вона декілька разів вдарила його ножем, який тримала в правій руці, по лівій руці ОСОБА_12 . Він її відпустив та сів на диван, вона побачила кров на футболці і побігла до сусідки, які повідомила про події і просила викликати швидку та поліцію (т. 1 а.с. 70)
- висновком експерта № 68 «б», складений за результатами судово-медичної експертизи, проведеної в період з 12.07.2023 по 04.11.2023, відповідно до якого, з урахуванням даних протоколу проведення слідчого експерименту від 11.08.2023 року за участю підозрюваної ОСОБА_9 , експерт вважає, що виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження, а саме - рана № 1 в ділянці 2-го міжребір'я зліва та рана № 5 - у 8-му міжребір'ї зліва могли утворитися за обставин, викладених ОСОБА_9 при проведенні слідчого експерименту за її участі (т. 1 а.с. 121)
- копією журналу про надання медичної допомоги ІТТ ВП № 1 (м. Світловодськ), 01.05.2023 о 17 год. 27 хв. ОСОБА_9 викликалась медична допомога через скарги на постійну блювоту, тремтіння рук. Під час обстеження виявлено гіпертонічний криз, АД 180/120. Ужиті заходи: повід. ВП № 1 вх. № 1262 від 02.05.2023, доставлялася до Світловодської ЦРЛ (т. 2 а.с. 170-171)
Крім того, суд на обґрунтування своїх висновків про умисне вбивство ОСОБА_9 свого чоловіка ОСОБА_12 при перевищенні меж необхідної оборони, послався на показання самої ОСОБА_9 , яка у деталях розповіла суду про те, що з ОСОБА_12 проживала з 2021 року, у 2022 році уклали шлюб у якому 20.09.2022 народився син ОСОБА_18 . Разом з чоловіком проживали у м. Житомирі, де він працював. Після народження сина ОСОБА_12 почав її бити, у зв'язку з чим, після чергового побиття вона переїхала з дитиною до матері у м. Сміла. 14 лютого 2023 року ОСОБА_12 приїхав до неї в м. Смілу та вмовив повернутися до неї, обіцяв більше не бити, на що вона погодилася і поїхала з ним в м. Світловодськ, де почали проживати в квартирі АДРЕСА_3 . Разом з тим, чоловік вживав алкогольні напої, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння ставав агресивним та почав знову її бити. Вона зверталася до поліції із заявою про побиття, одну з яких, на прохання ОСОБА_12 , забрала. Постійного заробітку ОСОБА_12 не мав, тому вони жили за рахунок родичів та отриманих від держави коштів на дитину. 30 квітня 2023 року зранку ОСОБА_12 почав сваритися через відсутність грошей на придбання алкоголю та змусив закласти її в ломбарді мобільний телефон. На отримані кошти вона купила алкоголь та принесла додому, ОСОБА_12 почав сваритися, під час сварки наніс декілька ударів кулаком по голові, вона намагалась уникнути побиття та забігла до ванної кімнати, де ОСОБА_12 знову наніс їй декілька ударів кулаками в різні частини тіла. Вибігши до кімнати, на столі схватила ножа та демонструючи перед собою, просила ОСОБА_12 зупинитися. В цей момент він нахилився щось взяти з підлоги, як вона зрозуміла, для нанесення ударів по ній, тому вона ножем вдарила на розмах його по спині з метою припинити протиправні дії. Від отриманого удару ОСОБА_12 заспокоївся. Вона взяла дитину і побігла до сусідки, звідки викликала швидку та поліцію. ОСОБА_12 забрали швидкою до лікарні, а її до відділу поліції. У зв'язку з вказаними подіями вона вирішила забрати дитину та поїхати до матері, але їй треба було забрати в квартирі документи. Тому, після поліції вона пішла до квартири, ОСОБА_12 тривалий час не відчиняв двері. Після відчинення дверей він за одежу затягнув її в квартиру, де в коридорі відразу почав бити кулаками в різні частини тіла, вирвавшись вона забігла на балкон, намагалась зачинити двері, але не встигла. На балконі ОСОБА_12 продовжив її бити кулаками, а потім дерев'яним табуретом. В якийсь момент вона змогла вибігти з балкона та забігла в приміщення кімнати, де на столі схопила ніж та тримала його перед собою. ОСОБА_12 , зайшовши до кімнати відразу схопив її за волосся лівою рукою та нахилив, а правою наносив удари по голові та почав тягнути, при цьому погрожував вбити і казав, що викине з балкону. Намагаючись вирватись від нього, вона ножем нанесла декілька ударів по руці, якою він тримав її за волосся. Враховуючи, що вона перебувала в нахиленому положення, не бачила куди саме наносить удари. ОСОБА_12 відразу її відпусти та сів на диван. Вона побачила на футболці кров, тому побігла до сусідки від якої викликала поліцію та швидку. Разом з поліцейськими зайшла до приміщення квартири, ОСОБА_12 лежав на дивані. Після чого, приїхала швидка та забрала ОСОБА_12 до лікарні, а її забрали до поліції. Умислу на вбивство ОСОБА_12 вона не мала, лише хотіла щоб він перестав її бити і відпустив. Зауважила, що під час слідчого експерименту, проведеного 04.05.2023 року у неї був тиск 180\120, після подій 30.04.2023 року перебувала в шоковому стані, тому вона чітко не пам'ятала обставини вбивства чоловіка. У подальшому все пригадала і надала показання під час повторного слідчого експерименту 11.08.2023 року.
Послався суд і на показання потерпілого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні підтвердив, що його батько ОСОБА_12 постійно сварився з ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння батько поводив себе агресивно. 30.04.2023 в обідній час він заходив до них в гості, вони були напідпитку. Обвинувачена поскаржилась, що батько її б'є, на що він попередив ОСОБА_12 про неприпустимість таких дій і повідомив, що, у разі продовження таких дій, завдасть йому тілесних ушкоджень.
Врахував суд і показання свідка ОСОБА_20 про те, що її донька працювала у Литві, де познайомилася з ОСОБА_12 , з яким у 2021 році приїхали в Україну та проживали в м. Житомирі, де працювали. У 2022 році уклали шлюб в якому народився онук Нікіта. ОСОБА_12 неодноразово бив доньку, одного разу так сильно побив, що вона не могла доглядати за сином, тому її старша донька від першого шлюбу поїхала до м. Житомир, де допомагала. Через деякий час, ОСОБА_12 знову побив доньку, у зв'язку з чим, вона разом з дитиною приїхали до неї жити. У лютому 2023 року приїхав ОСОБА_12 та вмовив доньку повернутися до нього. У телефонних розмовах донька скаржилась на побиття ОСОБА_12 та відібрання грошових коштів, на що вона просила її повернутися до неї в м. Смілу. Їй також телефонувала сусідка доньки ОСОБА_21 і казала, щоб вона забрала доньку, оскільки чоловік її може вбити. Також, відомо, що донька зверталася до поліції з заявами про побиття, але побої не мала можливості зняти, оскільки не було на кого залишити дитину. Доньку може охарактеризувати лише як доброзичливу та позитивну людину, при цьому ОСОБА_12 в стані алкогольного сп'яніння ставав не адекватним та агресивним.
Також суд, дав оцінку показанням свідка ОСОБА_22 , який пояснив, що працює лікарем ШМД, 30.04.2023 року приїхав на виклик для надання медичної допомоги чоловікові у якого малось ножове поранення в області лівої лопатки. Поранення було не глибоке, крововтрата не значна. На місці надано було першу медичну допомогу та доставлено до хірургічного відділення.
Свідок ОСОБА_23 пояснив суду, що він 30.04.2023 перебував на чергуванні в складі СОГ ВП № 1 (м. Світловодськ) В денний час отримав повідомлення від лікаря ШМД про факт спричинення ножового поранення гр.. ОСОБА_12 , прибувши до приймального відділення, від лікаря дізнався, що поранення у ОСОБА_12 в області плеча. ОСОБА_12 відмовився від спілкування та написання заяви до поліції. Під час надання ОСОБА_12 медичної допомоги, останній висловлювався нецензурними словами, мав ознаки алкогольного сп'яніння, після чого пішов в невідомому напрямку.
З показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що вона проживала по сусідству з ОСОБА_24 та ОСОБА_12 , з ОСОБА_12 знайома було близько 35 років. ОСОБА_9 приходила до неї з проханням про допомогу, оскільки ОСОБА_12 її ображав та бив. Часто бачила їх обох в стані алкогольного сп'яніння. 30.04.2023 вдень ОСОБА_9 заходила з проханням дати їй в борг грошей для поповнення рахунку на телефоні. Близько 17.00 год. прийшла з дитиною та попросила за нею доглянути, оскільки вона вбила чоловіка та попросила викликати поліцію. По приїзду поліції та швидкої вона бачила, як ОСОБА_12 пішов до карети ШМД. На прохання ОСОБА_9 вона забрала дитину до себе, де він перебував до наступного дня. Вона чула як ОСОБА_12 повернувся з лікарні. Через деякий час, можливо хвилин через 30, прийшла ОСОБА_9 , пройшло не багато часу, ОСОБА_25 прибігла до неї з ножем у руках і сказала, що вбила чоловіка, просила викликати швидку та повідомити в поліцію.
При таких встановлених в процесі судового розгляду обставин цієї справи, суд підсумовуючи свої висновки вказав, про те, що оцінивши наявні у справі докази з токи зору їх належності та допустимості, як кожен окремо, так і в їх сукупності між собою, відмічає відсутність в них протиріч і констатує їх повну узгодженість та достатність для встановлення винуватості обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України.
Крім того, суд зазначив про те, що доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_9 умисно нанесла своєму чоловіку ОСОБА_12 два цілеспрямованих ножових поранення з метою його вбивства, а не в процесі самозахисту, не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про винуватість обвинуваченої ОСОБА_9 в умисному вбивстві ОСОБА_12 при перевищенні меж необхідної оборони, вважає їх правильними, такими, що відповідають фактичним обставинам цієї справи і ґрунтуються на зібраних у справі й детально досліджених в судовому засіданні доказах, в їх сукупності та взаємозв'язку.
Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового засідання не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку (ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 , як і на правильність кваліфікації її дій за ст. 118 КК України.
Порушень порядку збирання (формування) й оцінки доказів в аспекті ст. 94 КПК судом допущено не було, вирок суду першої інстанції достатньо умотивований та відповідає вимогам ст. 374 КПК.
На спростування доводів апеляційної скарги прокурора ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_7 про неправильну кваліфікацію, необ'єктивність та поверховість суду у дослідженні доказів, передчасність та необгрунтованість висновків, а також не вмотивованість судового рішення, колегія суддів апеляційного суду відмічає.
В даному випадку, кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_9 за ч.1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, прокурор у своїй апеляційній скарзі аргументує тим, що ОСОБА_9 мала прямий умисел та мотив для вбивства свого чоловіка, що підтверджується знаряддям злочину - ніж, локалізацією двох ножових поранень в області грудної клітини, ступенем тяжкості заподіяних ОСОБА_12 тілесних ушкоджень та причиною його смерті.
При цьому, прокурор стверджує, що життю та здоров'ю ОСОБА_9 ніщо не загрожувало, оскільки порушення обстановки в квартирі, характерної для боротьби, під час огляду місця події не виявлено, а легкі тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_9 у виді саден та синців на верхніх, нижніх кінцівках, а також спині, на думку прокурора не свідчать про те, що ОСОБА_9 знаходилась у стані необхідної оборони, показання ОСОБА_9 про вбивство з необережності або при перевищенні меж необхідної оборони, суперечать показанням потерпілого, свідків та дослідженим в судовому засіданні доказам.
З такими доводами прокурора, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.
Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
Згідно з матеріалами даного кримінального провадження, одним з ключових доказів є висновок судово-медичного експерта № 68 про те, що у ОСОБА_12 виявлені наступні тілесні ушкодження: а) рани: № 3 - лівого плечового суглобу (1), №№2, 4 лівої пахвової ділянки (2); б) рани проникаючі: № 1 - в ІІ міжребер'ї зліва з пошкодженням парієнтальної плеври та 4 ребра (1), № 5 - в 8 міжребер'ї зліва з пошкодженням лівої легені, які з урахуванням їх характеру - веретеноподібна форма, неосаднені краї, рівні стінки, закруглений та загострений кінці рани, наявність раньового каналу ран №№ 1, 5 виникли від дії гострого предмету, з колючо-ріжучими властивостями, якими міг бути ніж. Проникаюча рана № 5 грудної клітини зліва утворилася в термін близько біля десятків хвилин до моменту настання смерті. Всі інші рани могли виникнути в термін близько біля однієї доби до моменту настання смерті. По ступеню тяжкості проникаючі рани №№ 1, 5, у живих осіб відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент їх спричинення. Всі інші тілесні ушкодження по ступеню тяжкості у живих осіб відносяться до категорії легких ( т.1 а.п. 171-173).
Крім того, згідно висновку експерта № 111, у підозрюваної ОСОБА_9 при її огляді 01.05.2023 року виявлені тілесні ушкодження: синці верхніх кінцівок (4), нижніх кінцівок (18), спини (91), садна кисті (5). Дані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих предметів, індивідуальні ознаки яких не відобразилися, якими могли бути руки, ноги людини та інші тупі предмети. Механізм утворення тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, викладеному потерпілою, могли виникнути в час, викладених потерпілою. По ступеню тяжкості тілесні ушкодження, як в своїй сукупності так і кожне окремо, відносяться до категорії легких. Синець лівої кисті (зап'ястку) міг утворитися в ході боротьби та самооборони (т. 2 а.с. 68-69).
Під час проведення двох слідчих експериментів 04.05.2023 року та 11.08.2023 року, результати яких зафіксовані на відео ОСОБА_9 уточнила, розказала і показала, як і при яких обставинах вона ножем вдарила ОСОБА_12 по лівій руці, після чого він її відпустив та сів на диван, вона побачивши на футболці кров побігла до сусідки, повідомила про подію і просила викликати швидку та поліцію.
Тобто, вказаним висновком підтверджується показання обвинуваченої ОСОБА_9 про те, що під час побиття її ОСОБА_12 спочатку в коридорі, потім на балконі та в кімнаті, вона схопила зі столу ніж і тримала його перед собою, ОСОБА_12 в кімнаті лівою рукою схопив її за волосся, а правою наносив удари по голові, тягнув до балкону погрожуючи вбити та скинути з балкону, а тому вона з метою припинення побиття та побоюючись за своє життя, перебуваючи у нахиленому положенні, декілька разів вдарила його ножем, який тримала у праві руці, по лівій руці ОСОБА_12 куди саме наносить удари не бачила.
Такі показання обвинуваченої ОСОБА_9 у свою чергу підтверджуються висновками експерта № 68 (а) і (б ) про те, що виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження, а саме - рана № 1 в ділянці 2-го міжребір'я зліва та рана № 5 - у 8-му міжребір'ї зліва, могли утворитися за обставин, викладених ОСОБА_9 при проведенні слідчого експерименту (т. 1 а.с. 121 та т. 2 а.с. 80-83)
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_9 , яка зазнала суспільно небезпечного посягання з сторони ОСОБА_12 на її охоронювані законом права та інтереси, в результаті якого її здоров'ю було заподіяно шкоду, знаходилась у стані необхідної оборони, що і стало мотивом вчинення ОСОБА_9 злочину, грунтуються на об'єктивних даних є правильними і такими, що відповідають фактичним обставинам цієї справи.
ОСОБА_12 неодноразово спричиняв ОСОБА_9 тілесні ушкодження, а 30 квітня 2023 року перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_12 наносив численні удари кулаками рук в різні частини тіла ОСОБА_9 , що підтверджується наявністю у останньої легких тілесних ушкоджень, які відповідають часу та обставинам їх спричинення.
Під час заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, ОСОБА_12 погрожував викинути ОСОБА_9 з балкона та вчинив дії, направлені на реалізацію своїх погроз, схвативши ОСОБА_9 за волосся та почав тягнути в бік балкона, при цьому продовжував наносити удари кулаком по голові.
Такі ушкодження хоча і не призвели до настання тяжких наслідків для здоров'я обвинуваченої ОСОБА_9 , однак спричинило їй інтенсивний біль і страх за своє здоров'я.
При цьому, обраний ОСОБА_9 у короткий проміжок часу спосіб захисту і заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя ОСОБА_12 , за даних конкретних обставин, не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а отже, ОСОБА_9 вийшла за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищила межі необхідної оборони.
Більш того, колегія суддів апеляційного суду з об'єктивністю констатує, що показання обвинуваченої ОСОБА_9 про хід та розвиток подій в квартирі, а також заподіяння смерті ОСОБА_12 при перевищенні меж необхідної оборони, з урахуванням наявності у ОСОБА_12 двох ножових поранень лівого плечового суглобу та лівої пахвової ділянки свідчать про те, що ОСОБА_9 при бажанні, за допомогою ножа могла одразу ж нанести один або декілька цілеспрямованих ударів у життєво важливі органи, тим самим довести, як вказує прокурор свій прямий умисел до кінця.
Саме хаотичність ножових поранень руки, пахвової ділянки та грудної клітини свідчать про те, що ОСОБА_9 , яка знаходилась у реальній небезпеці, в процесі самозахисту нанесла ОСОБА_12 ножові поранення, одне з яких (поранення грудної клітини зліва в 8 міжребер'ї з пошкодженням лівої легені, що ускладнилося внутрішньою кровотечею та розвитком постгеморагічного шоку) і виявилось смертельним.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 92 КПК на сторону обвинувачення покладається обов'язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов'язок доказування належності та допустимості поданих доказів.
При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК, що передбачають: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувачена ОСОБА_9 , під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанціях свою вину у вбивстві ОСОБА_12 при перевищенні меж необхідної оборони визнала повністю.
Більш того, колегія суддів апеляційного суду з об'єктивністю констатує, що показання обвинуваченої ОСОБА_9 , які зафіксовані у процесуальних документах, які у свою чергу підтверджується показаннями свідків про систематичне застосування ОСОБА_12 фізичного та психологічного насильства, у тому числі в день пригоди та висновками експертів, а також висновки суду першої інстанції про умисне вбивство ОСОБА_12 , при перевищенні ОСОБА_9 меж необхідної оборони, залишись нічим не спростовані, не навів прокурор аргументованих доводів і в своїй апеляційні скарзі.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла однозначного висновку про те, що діям обвинуваченої ОСОБА_9 дана правильна юридична оцінка, а її дії обгрунтовано кваліфіковані судом за ст. 118 КК України, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора в цій частині, а також апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_7 , колегія суддів апеляційного не вбачає.
Разом із тим, колегія суддів визнає слушними доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо неправильного застосування судом першої інстанції при ухваленні вироку закону України про кримінальну відповідальність, виходячи з наступного.
Так, за змістом положень п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається, у тому числі рішення про початок строку відбування покарання та залік досудового тримання під вартою.
В даному випадку, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 травня 20023 року підозрюваний ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 01 травня 2023 року.
Так, відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України, з урахуванням положень ст.72 КК України, у разі визнання особи винуватою суд у резолютивній частині вироку зазначає рішення щодо заліку досудового тримання під вартою.
При цьому, суд у вироку вказав про зарахування ОСОБА_9 в строк покарання період попереднього ув'язнення з 01 травня 2023 року по день набрання вироку законної сили, з розрахунку один попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Також, суд у резолютивній частині вироку суд повинен був вказати спеціальну норму кримінального закону, яка визначає зарахування строку попереднього ув'язнення, а саме ч.5 ст.72 КК України.
Однак суд цього не зробив, допустив помилку, неправильно вказав про те, що строк відбування покарання рахується з моменту затримання ОСОБА_9 , а саме з 01 травня 2023 року, при тому, що строк відбування покарання має обраховуватися з дня проголошення вироку.
Отже, судом першої інстанції неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність та порушені вимоги кримінального процесуального закону (ч. 4 ст. 374 КПК України), що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного прокурором вироку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині початку строку відбування покарання та заліку досудового тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_9 , слід змінити.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419, 420, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023121070000371 від 01.05.2023 року стосовно ОСОБА_9 за ст. 118 КК України - змінити.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 11 квітня 2024 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_9 у строк відбування покарання, призначеного за даним вироком, строк попереднього ув'язнення починаючи з 01.05.2023 року по 10.04.2024 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2024 року в кримінальному проваджені № 12023121070000371 від 01.05.2023 року стосовно ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4