10.02.2025
Справа №489/857/25
Провадження №2-з/489/7/25
про забезпечення позову
10 лютого 2025 м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики
встановив.
ОСОБА_1 , через свою представницю - адвокатку Буряченко Т.М., звернувся до суду з заявою про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Renault Megane, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1461 см.куб, який належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Посилаючись на те, що 27.01.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики, відповідно до якого, останній отримав борг у розмірі 40000,00 євро, що еквівалентно 1074000,00 грн., строком до 27.01.2025. Станом на теперішній час, ОСОБА_2 позику не повернув. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 03.02.2025 за ОСОБА_2 зареєстровано вищевказаний транспортний засіб. Вважає, що обраний заявником захід забезпечення майбутнього позову у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору та є спів мірним із майбутніми позовними вимогами. Накладення арешту на вказане майно, гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову. Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортний засіб може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень ч.1 ст.153 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленим цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Предметом позову, у разі його подання, є стягнення заборгованості за договором позики від 27.01.2020 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 229.
27 січня 2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 , з 27 січня 2020 до 27 січня 2025, а ОСОБА_2 прийняв у власність строком до 27 січня 2023 грошові кошти у розмірі 1074000,00 грн., що еквівалентно 40 000 євро.
Вказаний Договір позики посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., зареєстровано в реєстрі за № 229.
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 04.02.2025 за вих № 31/30/08/116-аз-124-2025, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 03 лютого 2025 за ОСОБА_2 зареєстрований транспортний засіб Renault Megane, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1461 см.куб, дата реєстрації за особою: 08.06.2023.
З огляду на приписи ст. 150 ЦПК України, предмет майбутнього позову та його підстави, суд вважає, що заходи забезпечення позову заявлені позивачем є співмірними з заявленими вимогами, обґрунтованими та позивачем доведено необхідність їх застосування.
Суд вважає, що заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, позивачем викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі незабезпечення позову, а зазначені позивачем підстави та вид забезпечення позову є взаємопов'язаними з пред'явленими вимогами, а обраний позивачем вид забезпечення позову не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача, а відтак заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб марки Renault Megane, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1461 см.куб, який належить на праві власності ОСОБА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Повний текст судового рішення складено «10» лютого 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева