Справа №478/110/25 пров. №1-в/478/44/2025
10 лютого 2025 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду с-ще Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX,
ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо ОСОБА_4 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Подання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений: 1) 02.08.2021 року вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва за ч.3 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці; 2) 24.12.2021 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці; 3) 16.08.2022 року вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці; 4) 29.03.2023 року вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці.
Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироку відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні подання.
Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 ч.2 ст.539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст.72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.08.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці. Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили. Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 20 квітня 2021 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 02.09.2021 року.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.12.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці. Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання - з 20.04.2021 року.
Вирок набрав законної сили 31.01.2022 року.
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.08.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці. Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання чинності цим вироком. Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_4 частково відбуте ним покарання за попередніми вироками- період з 20 квітня 2021 року до моменту набрання чинності цим вироком - з розрахунку один день відбутого покарання за 1 день позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 20.09.2022 року.
Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.03.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці. Строк покарання рахувати за попереднім вироком.
Вирок набрав законної сили 09.05.2023 року.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15 грудня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1135 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2270 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2270 грн, вчинене у 2021 році.
Відповідно до вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.12.2021 року ОСОБА_4 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, 17.02.2021 року заподіявши потерпілій майнову шкоду в розмірі 3395 грн, що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та дії ОСОБА_4 утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, як на день ухвалення вироку, так і на день розгляду цього подання.
Згідно вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.08.2022 року ОСОБА_4 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно: 04.03.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 2500 грн; 04.03.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 966 грн 67 коп.
Відповідно до вироку Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.03.2023 року ОСОБА_4 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно: 25.02.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 4430 грн 75 коп.; 25.02.2021 року заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 4648 грн 75 коп., що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та дії ОСОБА_4 утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, як на день ухвалення вироку, так і на день розгляду цього подання.
Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)
Відповідно до положення абз.2 п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення покарання» за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
За таких обставин, враховуючи, що суд саме звільняє засудженого від відбування покарання відповідно до ч.2 ст.74 КК України і не має повноважень змінювати вирок на стадії його виконання, у суду відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.08.2022 року, окремо за епізодом крадіжки 04.03.2021 року на суму 966 грн 67 коп., так як покарання судом призначалось не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.185 КК України, і вчинена ОСОБА_4 крадіжка за епізодом від 04.03.2021 року на суму 2500 грн на день розгляду подання відповідає цій правовій кваліфікації, тому суд не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання або пом'якшення покарання, призначеного вироком суду, на підставі ст.74 КК України.
Крім того, слід зазначити, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.12.2021 року та за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.03.2023 року, оскільки вчинені ним діяння утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, як на день ухвалення вироків, так і на день розгляду цього подання.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання.
Керуючись ст. ст. 537-539 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1