Справа № 645/4318/24
Провадження № 2/645/250/25
06 лютого 2025 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є.,
за участю секретаря судових засідань - Ятлової Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову та витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Харківська міська рада про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та стягнення моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить суд стягнути з відповідача який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивача: майнову шкоду нанесену залиттям квартири за попереднім розрахунком та вартості придбаних будівельних матеріалів на відновлювальні роботи на суму 28 000,00 грн; моральну шкоду нанесену залиттям квартири на суму 50000,00 грн; судові витрати, які, у попередньому розрахунку, складають 10 000,00 грн.
14.01.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме з Харківської міської ради, кому на підставі приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 з якого часу та по який рік; надіслати запит до Демографічного реєстру Харківської міської ради, щодо реєстрації місця проживання особи - власника квартири АДРЕСА_2 .
16.01.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити агентству нерухомості вчинення дій по відчуженню зазначеного нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності. Крім того просив витребувати у агентства нерухомості усі дані про квартиру і хто є продавцем цієї квартири. В обґрунтування своєї заяви зазначив, що звернувся до суду із зазначеним вище позовом. Як стало відомо позивачу, відповідач ОСОБА_2 , з вини якої нанесено матеріальну та моральну шкоду позивачу шляхом систематичного залиття належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_3 , активно проводить дії з відчуження належної їй квартири АДРЕСА_4 , звідки відбувається залиття, що в свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання рішення. Квартира виставлена на продаж, що підтверджується скріншотами з сайту dom.ria.com/uk/realt.
Розглянувши заяву про забезпечення позову і не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з'ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, щодо якого інша сторона просить вжити заходи забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача: майнової шкоди нанесеної залиттям квартири за попереднім розрахунком та вартості придбаних будівельних матеріалів на відновлювальні роботи на суму 28 000,00 грн; моральної шкоди нанесеної залиттям квартири на суму 50000,00 грн; судові витрати, які, у попередньому розрахунку, складають 10 000,00 грн.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, підставами для її подачі, є вчинення відповідачем дій щодо відчуження належного їй майна, що, на думку позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав, зокрема, в подальшому, у разі задоволення позовних вимог судом, задовольнити майнові права позивача за рахунок належного відповідачу майна.
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).
Позивачем, в порушення вимог ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, не надано суду доказів належності квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_2 .
Крім того, заявником не наведено обґрунтувань того, яким чином незабезпечення позову може реально утруднити або унеможливити виконання рішення про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Враховуючи зазначене, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовити.
Стосовно заяви про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з ч.6-9 ст.84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі судового розгляду" зазначено, що якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у надання додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов'язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.11.2024 судом вже було розглянуто клопотання про витребування доказів та було витребувано з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 4, dr_info@city.kharkiv.ua) інформацію щодо власника квартири АДРЕСА_2 за період з 15.10.2020 по теперішній час.
Згідно відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 24.12.2025 КП «БТІ» відключено від електронного реєстру, тому такі данні вони надати не мають можливості. Суд позбавлений можливості звернутися до Державного реєстру прав, оскільки позивач не надано повної інформації стосовно майна або його власника.
В частині клопотання позивача направленнязапиту до Демографічного реєстру Харківської міської ради, щодо реєстрації місця проживання особи - власника квартири АДРЕСА_2 , суд також відмовляє, оскільки 09.01.2025 судом вже направлявся запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області та до Департаменту реєстрації Харківської міської ради. Відомості про отримання запитів державними установами відсутні.
В частині клопотання про витребування у агентства нерухомості усіх даних про квартиру і хто є продавцем цієї квартири, суд також відмовляє, оскільки позивач не надано повної інформації стосовно агентства нерухомості.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову та витребування доказів - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 11.02.2025 року.
Суддя Е.Є. Сілантьєва