Справа № 645/7290/24
Провадження № 3/645/119/25
11 лютого 2025 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Шарко О.П., розглянувши справу, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
До Фрунзенського районного суду м.Харкова надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 № 180879 від 24 листопада 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , 24 листопада 2024 року, о 02 год. 03 хв., керувала автомобілем «Infiniti FX 35», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку 159 по вул. Немишлянській, у м.Харкові, огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 7510», результат позитивний склав 1,37 проміле. Своїми діямиОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9А ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У ході судового розгляду ОСОБА_1 не погодилася з оцінкою її дій працівниками поліції, зазначила, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, в зазначений в протоколі день та час вона дійсно керувала автомобілем «Infiniti FX 35», державний номерний знак НОМЕР_1 , оскілки їй терміново потрібно було теміново відвезти знайомого її сім'ї - ОСОБА_2 , який є військовим. В районі будинку 159 по вул. Немишлянській, у м.Харкові її автомобіль зупинили співробітники поліції за порушення комендантської години, повідомили, що у неї наявні ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Оскільки алкогольні напої вона не вживала, то одразу погодилася та продула прилад, однак, після продуття працівники поліції прилад її не показали, однак, повідомили, що вона знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, з чим вона не погодилася, однак їй не було запропоновано пройти відповідний огляд в медичному закладі, не роз'яснено порядок проходження такого огляду і не роз'яснено наслідки відмови від його проходження, а натомість складено протокол за ч. 1ст. 130 КУпАП України.Відомості про відмову від доставки до закладу охорони здоров'я в матеріалах справи відсутні.Оскільки огляд на стан сп'яніння було проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП , він вважається недійсним відповідно до частини 5 цієї статті. За таких обставин вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1ст. 130 КпАП України, є недоведеною, а в його діях відсутній склад відповідного правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КпАП України.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 пояснив суду, що 24 листопада 2024 року, в нічний час його знайома ОСОБА_1 , на автомобілі «Infiniti FX 35», за його проханням підвозила його додому, алкогольні напої ОСОБА_1 не вживала, на відміну від нього, однак, співробітники поліції після зупинки автомобіля, повідомили, о вона знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, що не відповідає дійсності.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/ 97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17 жовтня 2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( РИМ, 4. XI. 1950 ) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В ст. 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.
Також необхідно наголосити, що положеннями ст. 268 КУпАП передбачений вичерпний перелік справ про адміністративне правопорушення де присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Правопорушення передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП до цього переліку не входить
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що справа підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, а також іншими документами.
У якості доказу про порушенням водієм ОСОБА_1 п.2.9А ПДР України суду надано результат тесту газоаналізатора «Drager Alkotest 7510» , прилад ARLM -0273, тест №601, з якого вбачається результат перевірки - 0,00%.
Відомості про відмову ОСОБА_1 від доставки до закладу охорони здоров'я в матеріалах справи відсутні.
Оскільки огляд на стан сп'яніння було проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП , він вважається недійсним відповідно до частини 5 цієї статті.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відсутні достовірні дані, на підставі яких суд має можливість встановити факти та обставини, що вказували б на наявність в діях ОСОБА_1 , ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.
Згідно з ч.3статті 62 Конституції України,обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно вимогст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП України, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати ані фактичні обставини, ані кваліфікацію, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд законодавчо позбавлений права збирати докази вини (брати на себе функції обвинувачення). Це підтверджено не тільки міжнародним правом, але і національною судовою практикою. Принцип диспозитивності є одним із засадничих в українському та міжнародному судочинстві.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Направлений на розгляд суду адміністративний матеріал не містить відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення або і самої події.
У питанні дотримання прав та процесуальних гарантій учасників судового процесу слід передусім неухильно дотримуватись прецедентної практики Європейського суду з прав людини, висловленої у чисельних рішеннях Суду (справи «Озтюрк проти Німеччини», «Енгель та інші проти Нідерландів», «Гурепка проти України» та інші), згідно з якою справи про адміністративні правопорушення, при наявності певних умов, повинні розглядатись за процедурою та з дотриманням процесуальних гарантій передбачених національним законодавством для кримінальних проваджень. Головним чинником при розгляді обвинувачення (адміністративного чи кримінального) є конкретність висунутого обвинувачення, що дозволяє дотриматись загальних засад - таких, як верховенство права, законність, забезпечення права на захист.
Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі наведені факти у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Малофєєв проти Росії» та «Карелін проти Росії» сформулював позицію, за якою у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Ураховуючи наведений судом аналіз положень закону та наданих доказів, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а отже з цих підстав провадження у справі слід закрити на підставі ст. 247 КУпАП.
Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 27, 34, 35, 248, 252, 268, 283, 284, ст. 130 ч.1 КУпАП, суд -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного сусду протягом 10 днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2025 року
Фрунзенського районного суду
М.Харків Шарко О.П.