Справа № 473/5740/24
іменем України
"11" лютого 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2020 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
На підставі судового рішення позивачка отримала виконавчий документ, який подала на примусове виконання до Староміського відділу ДВС у м. Вінниці.
В подальшому виконавче провадження з виконання судового рішення було передано на примусове виконання до Першого відділу ДВС у м. Вінниці.
Проте відповідач судове рішення без наявності для цього поважних причин не виконує, аліменти не сплачує, внаслідок чого станом на 01 жовтня 2024 року утворилася заборгованість з виплати аліментів у розмірі 52 172,19 грн.
Тому, з урахуванням положень ст. 196 СК України, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, а саме за період з 01 січня 2022 року до 04 жовтня 2024 року у загальному розмірі 49 545,43 грн.
Позивачка ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, проте остання надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивачки не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 (після одруження - ОСОБА_7 ) стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
На підставі судового рішення позивачка отримала виконавчий документ, який подала на примусове виконання до Староміського відділу ДВС у м. Вінниці.
В подальшому виконавче провадження з виконання судового рішення було передано на примусове виконання до Першого відділу ДВС у м. Вінниці.
Проте відповідач судове рішення не виконує, аліменти не сплачує, внаслідок чого станом на 30 вересня 2024 року утворилася заборгованість з виплати аліментів у розмірі 52 172,19 грн, що підтверджується відповіддю Першого відділу ДВС у м. Вінниці від 04 жовтня 2024 року за вих. №151737.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України).
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ст. 195 СК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України).
При цьому, Верховний Суд в своїй постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 522/26181/15-ц зазначив, що відповідно до частини першої статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже пеня є дієвим стимулом належного виконання обов'язку.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що відповідач допустив прострочення щодо сплати аліментів, а тому позивач має право на стягнення пені відповідно до частини першої статті 196 СК України.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на відсутність його вини у виникненні заборгованості з аліментів є необґрунтованими, оскільки останній знав, що рішенням суду з нього стягнуто аліменти на дітей, однак доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти, у зв'язку з чим заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, відповідачем не надано.
При цьому судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відсутність гарантій виконання судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є порушенням права на справедливий, відкритий і швидкий судовий розгляд справи.
Також у пункті 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на дітей, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, що суд апеляційної інстанції й врахував.
Крім того, обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько дитини несе не лише з рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
Крім цього, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був обізнаний з наявністю судового рішення та своїм обов'язком щодо сплати на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки, однак доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти суду не надав.
При цьому, відповідачем не доведено те, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, проте зобов'язання не було виконано з незалежних від нього причин.
За встановленого, ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за період несплати аліментів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Крім того, при обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів слід приймати до уваги викладену Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 правову позицію щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.
Так, Верховний Суд зазначив, що «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».
Щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 зазначив, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. В СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов'язанням, тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України. Зокрема, при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць.
Таким чином, розмір неустойки (пені) за період з 01 січня 2022 року до 04 жовтня 2024 року (з урахуванням часткової сплати заборгованості за аліментами) становить:
-в частині заборгованості, що виникла станом на червень 2022 року (719,54 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 липня 2022 року по 01 серпня 2022 року)) = 223,06 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на липень 2022 року (2 544,78 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 серпня 2022 року по 01 вересня 2022 року)) = 788,88 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на серпень 2022 року (4 370,03 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 30 днів прострочення (за період з 01 вересня 2022 року по 01 жовтня 2022 року)) = 1 311,01 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на вересень 2022 року (6 195,27 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 жовтня 2022 року по 01 листопада 2022 року)) = 1 920,53 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на жовтень 2022 року (8 018,21 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 30 днів прострочення (за період з 01 листопада 2022 року по 01 грудня 2022 року)) = 2 405,46 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на листопад 2022 року (5 462,20 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 грудня 2022 року по 01 січня 2023 року)) = 1 693,28 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на грудень 2022 року (6 323,76 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 січня 2023 року по 01 лютого 2023 року)) = 1 960,37 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на січень 2023 року (2 519,58 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 28 днів прострочення (за період з 01 лютого 2023 року по 01 березня 2023 року)) = 705,48 грн;
-лютий 2023 року - заборгованість відсутня;
-в частині заборгованості, що виникла станом на березень 2023 року (5 545,29 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 30 днів прострочення (за період з 01 квітня 2023 року по 01 травня 2023 року)) = 1 663,59 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на квітень 2023 року (6 961,79 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 травня 2023 року по 01 червня 2023 року)) = 2 158,15 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на травень 2023 року (5 547,29 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 30 днів прострочення (за період з 01 червня 2023 року по 01 липня 2023 року)) = 1 664,19 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на червень 2023 року (6 288,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 липня 2023 року по 01 серпня 2023 року)) = 1 949,34 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на липень 2023 року (9 864,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 серпня 2023 року по 01 вересня 2023 року)) = 3 057,90 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на серпень 2023 року (10 607,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 30 днів прострочення (за період з 01 вересня 2023 року по 01 жовтня 2023 року)) = 3 182,16 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на вересень 2023 року (14 183,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 жовтня 2023 року по 01 листопада 2023 року)) = 4 396,79 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на жовтень 2023 року (17 759,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 30 днів прострочення (за період з 01 листопада 2023 року по 01 грудня 2023 року)) = 5 327,76 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на листопад 2023 року (19 918,69 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 грудня 2023 року по 01 січня 2024 року)) = 6 174,79 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на грудень 2023 року (23 494,69 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 січня 2024 року по 01 лютого 2024 року)) = 7 283,35 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на січень 2024 року (25 654,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 29 днів прострочення (за період з 01 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року)) = 7 439,72 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на лютий 2024 року (27 813,69 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 березня 2024 року по 01 квітня 2024 року)) = 8 622,24 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на березень 2024 року (28 556,69 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 30 днів прострочення (за період з 01 квітня 2024 року по 01 травня 2024 року)) = 8 567,01 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на квітень 2024 року (32 132,69 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 травня 2024 року по 01 червня 2024 року)) = 9 961,13 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на травень 2024 року (34 292,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 30 днів прострочення (за період з 01 червня 2024 року по 01 липня 2024 року)) = 10 287,66 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на червень 2024 року (37 868,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 липня 2024 року по 01 серпня 2024 року)) = 11 739,14 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на липень 2024 року (41 444,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 31 день прострочення (за період з 01 серпня 2024 року по 01 вересня 2024 року)) = 12 847,70 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на серпень 2024 року (45 020,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 30 днів прострочення (за період з 01 вересня 2024 року по 01 жовтня 2024 року)) = 13 506,06 грн;
-в частині заборгованості, що виникла станом на вересень 2024 року (48 596,19 грн х 1 % (ставка пені)/100 х 3 дні прострочення (за період з 01 жовтня 2024 року по 04 жовтня 2024 року)) = 1 457,89 грн;
Таким чином, загальний розмір неустойки (пені) за період в межах позовних вимог становить 132 294,64 грн.
Проте загальна заборгованість за аліментами станом на 01 жовтня 2024 року (згідно розрахунку державного виконавця) становить 48 596,19 грн (державний виконавець у своєму розрахунку помилково заначила загальний розмір заборгованості за аліментами станом на 01 жовтня 2024 року у розмірі 52 172,19 грн, включивши до розрахунку заборгованість, нараховану за жовтень 2024 року) , а тому розмір пені не може перевищувати вказану суму.
Крім цього, враховуючи ту обставину, що 04 жовтня 2024 року державним виконавцем в порядку ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 10 434,44 грн, а тому розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», тобто 38 161,75 грн (48 596,19 грн (загальний розмір заборгованості за аліментами) - 10 434,44 грн (стягнутий з боржника штраф).
За встановленого, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів у розмірі 38 161,75 грн.
В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню судові витрати, а саме:
- на користь позивачки - 3 465,90 грн витрат на професійну правничу допомогу (4 500 грн. (розмір сплачених витрат на професійну правничу допомогу) х 77,02 % (процент задоволених позовних вимог));
- на користь держави - 932,87 грн судового збору (1 211,20 грн. (розмір судового збору, що підлягає сплаті за вказану позовну вимогу) х 77,02 % (процент задоволених позовних вимог)).
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідент. номер: НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, нараховану станом на 04 жовтня 2024 року, у розмірі 38 161 (тридцять вісім тисяч сто шістдесят одна) гривня 75 копійок, а також 3 465 (три тисячі чотириста шістдесят п'ять) гривень 90 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер: НОМЕР_1 ) судовий збір на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106), код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 932 (дев'ятсот тридцять дві) гривні 87 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв