Справа № 643/13285/24
Провадження № 2/645/603/25
(заочне)
11 лютого 2025 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.
секретар судового засідання - Лазаренко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат,-
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), від імені та в інтересах якого діє представник - Патрик Г.Г., через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просять стягнути з відповідача понесених витрат в сумі 19 330,68 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 696,16 грн, 3% річних в розмірі 1 582,00 грн, судові витрати у сумі 3028,00 грн просять покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 грудня 2020 року близько 12:00 год. в м.Харкові на перехресті вул. Ощєпкова та пр-ту Московський з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті чого був пошкоджений транспортний засіб «Міцубіші», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який був забезпечений полісом страхової компанії ПрАТ СК «ПЗУ Україна», що діяв на момент ДТП. Вина відповідача підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.01.2021 року. На дату ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ. У грудні 2020 року потерпілий повідомив про ДТП та в той же день з метою отримання відшкодування звернувся в МТСБУ. Розмір регламентної виплати склав суму 45 830,68 грн. МТСБУ відповідно до Закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідач визнав борг та звернувся з заявою про розстрочку його сплати внаслідок чого 20.04.2021 року був укладений Договір про порядок повернення коштів строком до 15.04.2023 року. Відповідач вжив заходи щодо повернення боргу і в період з 14.05.2021 року по 14.02.2022 року сплатив 26 500,00 грн. Проте, відповідачем останній платіж був здійснений у лютому 2022 року. Умовами договору з відповідачем було передбачено, що у разі порушення умов даного договору, кредитор має право у будь-який момент звернутися до суду із позовом про стягнення з боржника заборгованості, включивши санкції, передбачені положеннями чинного законодавства. Заборгованість розраховується позивачем з 16.03.2022 року по 06.11.2024 року та складає 28 608,84 грн, з яких: 19 330,68 грн - сума боргу; 1582,00 грн - 3% річних; 7 696,16 грн - інфляційні втрати, у зв'язку з чим позивач звернутись до суду.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2024 року цивільна справа за вказаним позовом передана до Фрунзенського районного суду м. Харкова для розгляду за підсудністю.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.11.2024 року провадження по справі відкрито. Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Представник позивача - Патрик Г.Г., у судове засідання не з'явилась. 12.06.2024 року до суду, через підсистему «Електронний суд» подала заяву про проведення розгляду справи без участі представника позивача, позов підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за останньою відомою адресою проживання відповідачки. Причини неявки відповідача суду невідомі.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.01.2021 року (справа №645/7494/20, провадження № 3/645/183/21) встановлено, що 06.12.2020 року о 12:00 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21140, д.н.з. НОМЕР_1 , в м.Харкові на перехресті вул. Ощєпкова та пр-та Московський, рухаючись по другорядній дорозі, не надав переваги в русі транспортному засобу Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого здійснив із ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим заподіяна матеріальна шкода. Внаслідок вказаних подій ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн та стягнуто судовий збір в розмірі 454,00 грн на користь держави (а.с. 27-28).
Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , перебував на праві власності у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та був застрахований згідно полісу № ЕР.200731437, строком дії з 01.08.2020 року до 31.07.2021 року включно (а.с. 17-22).
15.12.2020 року власник автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП (а.с. 11-12).
Відповідно до звіту № 27 щодо визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин від відносно автомобіля MITSUBISHI LANCER 1.5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , складеного 09.02.2021 року у справі № 72964 від 29.12.2020 року, встановлено, що ринкова вартість автомобіля MITSUBISHI LANCER 1.5, р.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2008 року виготовлення, пошкодженого при ДТП 06.12.2020 року, до настання пошкоджень складає 158956,11 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля, з урахуванням ПДВ на складові частини, що замінюються; коефіцієнт фізичного зносу складових частин підлягають заміні - 0,70; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин автомобіля складає 47763,41 грн з урахуванням ПДВ на складові, що замінюються. Окрім того, до звіту долучені матеріали дослідження, складено: протокол огляду транспортного засобу № 27, фототаблицю, ремонтну калькуляцію № 27/21, відповідно до якої вартість ремонту складає 94366,81 грн, (а.с. 35-69).
Витрат понесені МТСБУ при встановленні розміру збитків по справі № 72964 складають у розмірі 1618,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 889408 від 17.02.2021 року (а.с. 72).
Моторне (транспортне) страхове бюро України визнало дорожньо-транспортну пригоду, зазначену у даному рішенні суду, страховим випадком та виплатило на користь власника автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 , суму страхового відшкодування у розмірі 44212,68 грн, що підтверджується наказомпро відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (номер справи 72964), довідкою про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 1 від 13.02.2021 року, платіжною інструкцією № 889565 від 22.02.2021 року (а.с. 70,71,73).
Статтею 22 ЦК України передбачено право особи на відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Так, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Такими збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IVвід 1 липня 2004 року (далі - Закон №1961-IV) регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1 Закону № 1961-IV).
За вимогами статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відомостей про те, що відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди виконав вимогу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та мав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 17.1. ст.17 Закону №1961-IV страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Пунктом 17.2. ст.17 Закону №1961-IV зазначено, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону №1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За положеннями ст.29 Закону №1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 39 Закону №1961-IV МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Згідно ст. 41.1 Закону №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно ст. 38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За змістом вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166, ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі. МТСБУ зобов'язане відшкодувати завдану шкоду з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на складові частини відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тоді як особа, винна в ДТП, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і регламентною виплатою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
У постанові від 03.12.2018 року по справі № 2а-10503/09/1570 ВС вказав, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню (п. 49).
Для спростування преюдиційних обставин учасник справи, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, в загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством (п.51).
Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 19.01.2021 року у справі № 645/7494/20 (провадження № 3/645/183/21), яка набрала законної сили 01.02.2021 року.
Доказів на спростування преюдиційних обставин суду не надано.
09.03.2021 року Відповідачу було направлено вимогу про сплату витрат МТСБУ у розмірі 45830,88 грн внаслідок ДТП від 06.12.2020 року.
22.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з заявою про згоду компенсувати заборгованість частинами внаслідок чого між сторонами був укладений договір про порядок повернення коштів № 72964/1772 відповідно до умов якого боржник зобов'язаний компенсувати витрати понесені кредитором по справі № 72964 у зв'язку з виплатою відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06/12/2020 о 12:00:00 в Харківській області за участі за транспортного засобу «MITSUBISHI» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) (власник - ОСОБА_2 ), та транспортного засобу «ВАЗ» (державний номерний знак НОМЕР_6 ), під керуванням Боржника (п. 1 Договору). Боржник приймає на себе зобов'язання сплатити кредитору 45 830,88 грн протягом 24 місяців за наступним графіком з можливістю дострокового погашення боргу. У разі порушення Боржником умов даного Договору, Кредитор має право у будь-який момент звернутися до суду із позовом про стягнення з Боржника заборгованості за даним Договором, включивши при цьому санкції, передбачені положеннями чинного законодавства. (п.п 2.1, 3 Договору).
Останній платіж внесений відповідачем відповідно до карткового рахунку № НОМЕР_7 відбувся 14.02.2022 року, загальна сума виплат складає 26500,00 грн.
Заперечень щодо правильності розрахунку відповідачем не заявлено.
Внаслідок невиконання відповідачем свої зобов'язань у останнього утворилась заборгованість, яка, за розрахунком позивача викладеному у позові, складає 28 608,84 грн, з яких: 19 330,68 грн - сума боргу; 1582,00 грн - 3% річних (за період з 16.03.2022 року по 06.11.2024 року); 7 696,16 грн - інфляційні втрати (за період з 16.03.2022 року по 06.11.2024 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поза тим, відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року в справі №910/10156/17 також вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року в справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Зазначене також відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.06.2019 року справа №589/3683/16-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Разом з цим, інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги МТСБУ підлягають задоволенню, а з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню у загальному розмірі 28608,84 грн.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.
З відповідача ОСОБА_1 на користь МТСБУ слід стягнути судові витрати в сумі 3028,00 грн (Відповідно до платіжної інструкції № 983946від 20.08.2024).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу - 28608 (двадцять вісім тисяч шістсот вісім) грн 84 коп., з яких: 19 330,68 грн - сума боргу; 1582,00 грн - 3% річних; 7 696,16 грн - інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: 02154, м. Київ, б-р Русанівський, буд. 8.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11.02.2025 року.
Суддя О.Ю. Алтухова