4 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 554/2734/23
Провадження № 61-12958ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Деречина Олена Валеріївна (далі - адвокат),
на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 листопада 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до скаржника та ОСОБА_3 (далі - відповідачка) про стягнення боргу за договором позики і
1. У березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідачів 20 000,00 доларів США боргу за договором позики, що станом на 29 березня 2023 року еквівалентно 731 372,00 грн.
2. 28 листопада 2023 року Октябрський районний суд міста Полтави ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив і вирішив питання про розподіл судових витрат.
3. 21 серпня 2024 року Полтавський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу скаржника залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
4. 11 вересня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Обґрунтував так:
- апеляційний суд не врахував висновки, сформульовані у постановах
(1) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 березня 2021 року у справі № 754/5827/19, про те, що перевищенням повноважень слід вважати ситуацію, коли представник має певні повноваження на вчинення правочину, проте вчиняє його з відхиленням від змісту й обсягу таких повноважень; тобто відбувається самостійне збільшення представником обсягу права на вчинення юридичних дій, визначених у довіреності;
(2) Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 448/852/21, про те, що договір позики є реальним, одностороннім (укладаючи договір, лише позичальник зобов'язується вчинити дію з повернення позики, а позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого позичальник може надати розписку, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошей позичальнику; договір чи розписка про отримання в борг коштів є документами, які підтверджують як укладення договору, його умови, так і отримання від кредитора певної грошової суми або речей;
(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 755/7216/21, про те, що з метою правильного застосування статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд повинен установити наявність у позивача з відповідачем відносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується укладення договору позики і його умови; отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про їхнє отримання, зі змісту якої можливо установити, що відбулося передання певної суми коштів від позикодавця до позичальника;
(4) Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16, від 13 грудня 2017 року у справі № 996цс17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17, від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15, про те, що за позовом про стягнення боргу за позикою кредитор має підтвердити право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання; для цього з метою правильного застосування приписів статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність у позивача з відповідачем відносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови;
(5) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15 і від 26 травня 2021 року у справі № 405/8280/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 березня 2020 року у справі № 632/2209/16 та від 9 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19, про те, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей; за відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним; підписання сторонами тексту договору без передання грошей або речей не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену договором суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей; отримання позичальником коштів, момент їхнього отримання (певний проміжок часу) є обов'язковою й істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії;
(6) Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, про те, що склад і розмір витрат, пов'язаних із оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі; для підтвердження цих обставин суду треба надати договір про надання цієї допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, які підтверджують оплату гонорару й інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження); такі витрати мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність їхнього документального підтвердження, а також розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про їхнє відшкодування;
- суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що в адвоката Дем'янова В. А., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 5 вересня 2020 року № 05/09/20, не було повноважень підписувати договір позики в інтересах позивача. Згідно з пунктом 1.4 договору клієнт має право давати окремі доручення на вчинення окремих дій, складання і підписання процесуальних документів. Окремі доручення узгоджуються сторонами у письмовій формі. Цей адвокат без довіреності уклав договір позики на суму 20 000,00 доларів США;
- апеляційний суд помилково виснував про наявність у позивача зі скаржником відносин позики лише на тій підставі, що відповідачка, яка є донькою позивача, визнала позов у повному обсязі. Скаржник позов не визнав, повідомив суди про те, що про договір позики дізнався після відкриття провадження у справі;
- квитанція про грошовий переказ на суму 20 000,00 доларів, яку надав позивач, не є доказом перерахування позики на виконання договору від 15 жовтня 2020 року. Позивач не довів, що такий договір є укладеним у розумінні статті 1046 ЦК України;
- суди необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотань скаржника про призначення судової експертизи на предмет давності підписання договору позики адвокатом Дем'яновим В. А.;
- вартість квартири АДРЕСА_1 , на яку відповідачка нібито позичала гроші у позивача на підставі договору позики, становить 4 000,00 доларів США, а не 20 000,00 доларів США. Цю квартиру скаржник придбав за особисті кошти, а ті які отримав грошовим переказом від позивача, відразу передав відповідачці;
- суди безпідставно стягнули зі скаржника на користь позивача витрати на правничу допомогу, незважаючи на заперечення. Позивач не довів належними доказами, що поніс ці витрати.
5. 18 листопада 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав надати: докази на підтвердження дати отримання копії постанови апеляційного суду; копії квитанції про сплату судового збору та ордера на надання адвокатом правничої допомоги для інших учасників справи; документ про доплату 7 127,44 грн судового збору з такою кількістю копій, яка відповідає кількості учасників справи.
6. 3 грудня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків. До заяви додала по 4 копії: протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 3 грудня 2024 року на підтвердження отримання 3 вересня 2024 року постанови апеляційного суду; ордера на надання правничої допомоги серії ВА № 1089926; квитанції ID 0700-0494-5826-9018 від 11 вересня 2024 року про сплату 7 500,00 грн судового збору; квитанції № 1FQ5-DZ7M-29QE про доплату 7 127,44 грн цього збору.
7. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
7.1. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.
8. До касаційної скарги скаржник додав клопотання про зупинення виконання рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 листопада 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року. Обґрунтував так: тягар виконання рішення про задоволення позову нестиме лише скаржник, оскільки відповідачка проживає у Канаді; скаржник зараз не працює; якщо не буде дотриманий баланс інтересів сторін, відбудеться неправомірне стягнення спірної суми.
8.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).
8.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).
8.3. За змістом наведених приписів у клопотанні про зупинення виконання або дії оскарженого судового рішення має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Проте скаржник не навів належного обґрунтування, не надав докази того, що суд видав виконавчий лист, доказів відкриття виконавчого провадження чи вчинення виконавчих дій із виконання рішення суду першої інстанції. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити. Ця відмова не позбавляє скаржника можливості ще раз звернутися до суду з аналогічним клопотанням за належного обґрунтування.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 листопада 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
2. Витребувати з Октябрського районного суду міста Полтави цивільну справу № 554/2734/23.
3. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 листопада 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко