11 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 752/17790/17
провадження № 61-1618ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,
У жовтні 2017 року акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило суд:
- вилучити у ОСОБА_1 транспортний засіб, який є предметом застави, саме автомобіль «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску та передати ПАТ «Ідея Банк» на період до його реалізації;
- у рахунок погашення кредитних зобов'язань на користь ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.16522, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та
ОСОБА_1 в сумі 237 901,37 грн, звернути стягнення на предмет застави,
а саме автомобіль «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника, за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії
у відповідних структурних підрозділах Національної поліції України, структурних підрозділах МВС України, уповноважених здійснювати дії з державної реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов'язані з продажем автомобіля тощо);
- вилучити транспортний засіб, який є предметом застави «КІА Rio 1.4», 2012 року випуску, та передати ПАТ «Ідея Банк» на період до його реалізації.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року
у задоволенні позову ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, АТ «Ідея Банк» 10 вересня
2024 року направило засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду, в якій одночасно порушило питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з огляду на те, що копію оскаржуваного судового рішення банк отримав 12 серпня 2024 року.
17 вересня 2024 року цивільну справу витребувано із суду першої інстанції.
28 жовтня 2024 року справа № 752/17790/17 надійшла до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Ідея Банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року у справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що сплив річний строк з дня складання повного тексту судового рішення, а річний строк є присічним і поновленню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктами 1,2 частини другої статті 358 ЦПК України. Однак, доводів щодо пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили скаржник не навів і доказів на підтвердження таких обставин не надав.
07 лютого 2025 року АТ «Ідея Банк» засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду
від 23 грудня 2024 року (надійшла до суду 10 лютого 2025 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Зазначає, що копію оскаржуваного рішення було отримано банком засобами поштового зв'язку 12 серпня 2024 року, а отже річний строк банком не порушено.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги АТ «Ідея Банк», колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень
у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення
за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову
в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу
в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів
з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою
в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє
у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France»
від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях
у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, та призначено справу до судового розгляду на 13 грудня 2017 року.
АТ «Ідея Банк» було неодноразово повідомлено про судові засідання, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
Окрім того, адвокат Кодь В. О., який діяв в інтересах АТ «Ідея Банк», був присутній
у судових засіданнях, які відбулись 27 березня 2018 року, 23 травня 2018 року,
27 серпня 2018 року, 02 квітня 2019 року.
Також, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника АТ «Ідея Банк».
Отже, АТ «Ідея Банк» належним чином повідомлялось судом про розгляд справи.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що правових підстав вважати, що АТ «Ідея Банк» не був повідомлений про розгляд справи, немає, а наявність обставин непереборної сили, які б завадили подати апеляційну скаргу, заявником не доведено, а тому відсутні виключні випадки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку та дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга АТ «Ідея Банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року подана з пропуском строку апеляційного оскарження більше ніж на рік, обґрунтовано, відповідно до вимог статті 357 ЦПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки підстави для поновлення строку за подання апеляційної скарги були визнані неповажними.
АТ «Ідея Банк» та його представник, достеменно знаючи про розгляд справи в суді першої інстанції, звернулись до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про стан розгляду справи № 752/17790/17 лише у липні 2024 року.
У подальшому, у вересні 2024 року, тобто, більше ніж через рік з часу ухвалення рішення суду, АТ «Ідея Банк» звернулось до суду із апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року.
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.
Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що заявником було наведено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, на правильність висновку суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не
є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного в постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18, «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідне судове провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня
2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник