05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 128/525/24
провадження № 61-15226ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 20 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення юридичного факту,
15 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу
на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено
без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано направити на адресу Верховного Суду заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, та надати відповідні докази на підтвердження причини пропуску такого строку, копії касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи та документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 605,60 грн, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог ухвали до Верховного Суду від 04 грудня 2024 року
ОСОБА_1 надіслав на адресу суду заяву про усунення недоліків, у якій заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги та клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу касаційної скарги. Також до цієї заяви додав копії касаційної скарги відповідно
до кількості учасників справи.
Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року
ОСОБА_1 у клопотанні зазначає, що 25 березня 2024 року він отримав копію оскаржуваної ухвали, а 27 березня 2024 року вперше звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 20 березня 2024 року. Проте внаслідок безпідставних та необґрунтованих,
на думку заявника, ухвал Верховного Суду щодо розміщення його підпису
на касаційних скаргах, витрачено великий проміжок часу, внаслідок чого касаційна скарга подана з пропуском строку.
Щодо надання доказів отримання копії ухвали Вінницького апеляційного суду
від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 вказує, що внаслідок втрати поштового конверту, в якому надійшла оскаржувана ухвала, він вимагає від Верховного Суду зупинити тиск на його конституційні права та відновити його право на звернення до суду шляхом негайного поновлення терміну на касаційне оскарження.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право
на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1
30 березня 2024 року вперше звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року (провадження № 61-4855ск24) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 20 березня 2024 року визнано неподаною та повернуто заявнику, внаслідок невиконання заявником вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2024 року (провадження № 61-8848ск24) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 20 березня 2024 року визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
22 липня 2024 року ОСОБА_1 втретє подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року у цій справі, проте ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року касаційну скаргу повторно повернуто заявнику, оскільки вона не підписана особою, яка її подала.
З цією касаційною скаргою ОСОБА_1 вчетверте звернувся 15 листопада
2024 року.
Відомості про дату складення повного тексту ухвали Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні. Процесуальний закон пов'язує початок обчислення строку
на касаційне оскарження з днем складання повного тексту оскаржуваного судового рішення. Оскільки такі відомості в ухвалі відсутні, то строк на касаційне оскарження слід обчислювати, починаючи з дня прийняття оскаржуваної ухвали, тобто з 20 березня 2024 року. Таким чином, останній день строку на касаційне оскарження припав на 19 квітня 2024 року.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявник пропустив передбачений законодавством строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року на підставі частини другої статті 390 ЦПК України.
Разом з тим, заявник має право звернутися до суду із новим (повторним) клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року на підставі частини третьої статті
390 ЦПК України, при цьому навести обґрунтовані підстави для його поновлення
із наданням відповідних доказів.
Крім того, заявником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги
у розмірі 605,60 грн, проте заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, мотивоване тим, що сума судового збору, яку потрібно сплатити за подання касаційної скарги, є для нього непід'ємною.
На підтвердження наведеного надав копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом
на 11 грудня 2023 року, з яких вбачається, що за період з 3 кварталу 2022 року
по 3 квартал 2023 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня; копію довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
від 10 квітня 2023 року № 1302/0200-0206-11 про не отримання ОСОБА_1 житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом,
але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених
у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи,
або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити
або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж
до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи
за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки),
які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх
чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається,
що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може...», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб,
які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору,
не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою
про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення
у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
Надані заявником копії довідок на підтвердження його майнового стану
в достатній мірі не підтверджують неможливість сплати ним судового збору
при зверненні до суду з касаційною скаргою, оскільки не містять повної інформації про дійсний майновий стан ОСОБА_1 , зокрема про отримання чи неотримання інших видів доходу (пенсії, соціальних виплат чи інших видів доходів, з яких
не утримуються суми податків), що унеможливлює задоволення клопотання
про звільнення його від сплати судового збору.
Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу
до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 605,60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у розмірі 605,60 грн має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.
На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення
або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 04 грудня
2024 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити
про це заявника.
Керуючись частиною 2 статті 127 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року, десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк