05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 727/8855/21
провадження № 61-3349св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Чернівецька міська рада,
треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2022 року в складі судді Слободян Г. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М., Лисака І. Н.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Чернівецької міської ради та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просили: визнати незаконним рішення Чернівецької міської ради від 27 червня 2012 року № 539 в частині надання ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 0, 0424 га; визнати недійсним Державний акт (серії ЯМ № 581253) на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виданий Чернівецькою міською радою 01 листопада 2012 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 731010001004012.
Позов мотивований тим, що 08 грудня 2020 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 як продавцями та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 як покупцями було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:03:003:0090 за адресою: АДРЕСА_2 .
Про вищезазначений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та про її приватизацію їм стало відомо після того, як ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , яка є частиною спільного двору.
Серед первинних документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення Чернівецької міської ради № 539 від 27 червня 2012 року, міститься схематичний план земельної ділянки, яка відповідно до рішення МВК № 782 від 14 серпня 1953 року закріплена за будинком АДРЕСА_2 .
Конфігурація земельної ділянки, яка була закріплена за будинком АДРЕСА_2 , змінена на підставі документації землевпорядної організації, яка містить протокол погодження меж земельної ділянки, який позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не підписували.
З метою захисту порушених прав вони звернулися в правоохоронні органи із заявою про вчинення підробки документів, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК України.
В результаті таких незаконних дій їх права були порушені, а рішення органу місцевого самоврядування про безоплатну передачу земельної ділянки в спільну сумісну власність є незаконним, оскільки таке рішення прийняте на підставі підробленого документу, конфігурація земельної ділянки не відповідає закріпленій за будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 земельній ділянці відповідно до схематичного плану земельної ділянки, затвердженого рішенням МВК № 782 від 14 серпня 1953 року.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 неправомірно, на підставі підробленого документу отримали позитивні висновки про можливість безоплатної передачі земельної ділянки у спірній конфігурації у спільну сумісну власність та в подальшому цю земельну ділянку було передано їм у власність, незважаючи на наявність спору щодо двору, який закріплений за будинком АДРЕСА_3 .
В подальшому відповідачі отримали державний акт на право власності на цю земельну ділянку по 1/3 частині кожен серії ЯМ № 581253, виданий Чернівецькою міською радою 01 листопада 2012 року та відчужили її третім особам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками не може бути підставою для визнання рішення міської ради та державних актів недійсними.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2023 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками спірної земельної ділянки, однак не залучені до участі у справі як відповідачі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року в справі № 545/1575/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
За наявності вимоги про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо приватизації земельної ділянки та недійсним державного акту на цю земельну ділянку, виданого на підставі такого рішення через порушення порядку передачі земельної ділянки у власність відповідачам, суд апеляційної інстанції без встановлення дійсних обставин справи неправильно застосував статтю 51 ЦПК України у спірних правовідносинах.
Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тільки з 08 грудня 2020 року є новими співвласниками спірної земельної ділянки, а у цій справі предметом спору є визнання незаконним рішення Чернівецької міської ради від 27 червня 2012 року № 539 в частині надання відповідачам безоплатно земельної ділянки у власність та визнання недійсним державного акту, виданого відповідачам Чернівецькою міською радою 01 листопада 2012 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Чернівці.
16 серпня 2023 року справа № 727/8855/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Чернівецька міська рада направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2022 року скасоване постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, воно в касаційному порядку не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Чернівецької міської ради 25 сесії VI скликання «Про передачу безоплатно у власність і надання в оренду земельних ділянок та внесення змін до рішень міської ради з цих питань» від 27 червня 2012 року № 539 вирішено передати ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 (після зміни назви - АДРЕСА_2 ) загальною площею 0,0424 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Підставою для передачі у спільну сумісну власність цієї земельної ділянки стали: рішення МВК від 14 серпня 1953 року № 782, витяги про державну реєстрацію прав від 10 серпня 2011 року № 30925201 та від 20 жовтня 2011 року № 31737401.
Згідно Висновку Управління Держкомзему м. Чернівців Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області № 497/06 наявна можливість для передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,0424 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Земельна ділянка має обмеження та обтяження такого характеру: право власності на земельну ділянку виникає після прийняття позитивного рішення міської ради отримання державного акта на земельну ділянку та його державної реєстрації. Необхідно дотримуватись встановлених законодавством правил землекористування та добросусідства. Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається з дозволу сесії міської ради за проектом відведення. Необхідно забезпечити вільний доступ для обслуговування інженерних мереж та без права забудови в межах проходження обмежень.
Згідно Висновку Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин № 04/771, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, Управління земельних ресурсів, управління містобудування та архітектури надало висновок про можливість передати ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у спільну сумісну власність земельну ділянку загальною площею 0,0424 га для обслуговування житлового будинку, господарських і будівельних споруд на АДРЕСА_2 за рахунок земель, закріплених рішенням МВК від 14 серпня 1953 року №782 за будинковолодінням.
Кадастровий план земельної ділянки № 007-1700 (М 1:500) на АДРЕСА_2 (після зміни назви - АДРЕСА_2 було погоджено Управлінням Держкомзему м. Чернівці, та 14 лютого 2012 року сформовано кадастровий номер 7310136300:03:003:0090; внесено в базу даних 08 лютого 2012 року; червоні лінії погоджено 15 грудня 2011 року.
Відповідно до протоколу погодження меж земельної ділянки, що передається у власність на АДРЕСА_2 , вбачається, що встановлення меж в натурі виконав ОСОБА_9 ; представники землекористувача: ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ; районний землевпорядник: ОСОБА_10 ; представники суміжних землекористувачів: будинок АДРЕСА_4 - ОСОБА_3 ; квартира АДРЕСА_5 - ОСОБА_2
01 листопада 2012 року Чернівецькою міською радою видано державний акт серії ЯМ № 581253 на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 731010001004012.
28 грудня 2020 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (як продавцями) та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (як покупцями) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:03:003:0090, площею 0,0424 га, за адресою: АДРЕСА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першої статті 16 ЦК України та частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України (громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша стаття 125 ЗК України).
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша стаття 126 ЗК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками спірної земельної ділянки, однак не залучені до участі у справі у якості відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (стаття 50 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
При цьому слід враховувати, що визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та мати на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року в справі № 545/1575/21 (провадження № 61-4168св22) викладено правовий висновок про те, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про визнання незаконним рішення міської ради в частині надання відповідачам безоплатно земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визначивши відповідачами Чернівецьку міську раду та осіб, яким було видано державний акт про право власності на землю - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
За таких обставин, помилковими є висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з огляду на його пред'явлення до неналежних відповідачів.
Апеляційний суд на наведене увагу не звернув, помилки, допущені судом першої інстанції, не виправив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог із зазначених підстав, апеляційний суд наявні докази не дослідив, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив, справу в апеляційному порядку по суті не розглянув.
В силу приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв'язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судове рішення у цій справі.
За таких обставин постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов