Справа № 471/62/23
Провадження №1-кс/471/46/25
"10" лютого 2025 р.
Слідчий суддя Братського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в с-ще Братське клопотання про скасування арешту майна, внесене в рамках кримінального провадження №12023152170000014 від 17.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
04.02.2025 суду звернувся ОСОБА_4 із клопотанням про скасування арешту майна мотивуючи своє клопотання наступним.
18.02.2023 року співробітниками поліції проведено санкціонований обшук на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено належну йому комп'ютерну техніку, мобільні телефони, носії інформації та записники.
22.02.2023 слідчий суддя Братського районного суду Миколаївської області року наклала арешт на предмети вилучені 18.02.2023 в ході санкціонованого обшуку на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає заявник, а саме:
- Папір формату А4 із надрукованим текстом, записник світло-коричневого кольору;
- Розтер tp-link та блок живлення;
- 3 роутери для розміщення сім-карт та 43 сім-карти;
- Три блоки живлення;
- П'ять жорстких дисків.
- Флеш-накопичувач Huawei E1550, чорного кольору та флеш-накопичувач Kingston 8Gb, світлого кольору;
- DVD-R диск в білому конверті, DVD-R диск в упаковці;
- Мобільні телефони марки Samsung, Redmi 6A, Nokia, Nokia, Nokia, Redmi Note 4;
- Пул модеми та 30 сім-карток мобільних операторів «Lifecell» з блоком живлення;
- Пул модеми та 28 сім-карток мобільних операторів «Lifecell» з блоком живлення;
- Два системні блоки від комп'ютерів;
- Картонна коробка з холдерами оператора «Lifecell», картонна коробка з холдерами оператора «Lifecell», холдери оператора «Lifecell» в жовтій мотузці, холдери оператора «Київстар» в мотузці, холдери мобільних операторів «Київстар» та «Водафон» в мотузці, холдери оператора «Lifecell» в мотузці, холдери оператора «Lifecell».
В ході обшуку ОСОБА_4 надано пояснення про неможливість збереження на вилученій комп'ютерній техніці відомостей, що мали б значення у досудовому розслідуванні. Разом з тим, ним надані паролі логічного захисту комп'ютерної та мобільної техніки, для можливості проведення їх огляду та вивчення, що свідчить про його готовність сприяти у доведенні істини в ході досудового розслідування.
Допиту ОСОБА_4 щодо можливо наявної на вилученій комп'ютерній техніці інформації, яка б мала значення у досудовому розслідуванні, в статусі учасника кримінального провадження не здійснювалась. Вказане може свідчити про відсутність такої інформації.
Враховуючи тривалий період досудового розслідування, що сплинув з моменту накладення арешту на вилучене майно, вважає, що його було б достатньо для проведення необхідних слідчих дій та дослідження. В той же час, вказана комп'ютерна та мобільна техніка, записи та носії інформації необхідні йому в побутовому житті. При цьому, має готовність та можливість зберігати вказану комп'ютерну техніку у належному вигляді та стані, для можливості проведення подальшого дослідженню.
Зважаючи на викладене, вважає, що у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, тому і просить суд скасувати накладний арешт на майно.
ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, просив суд про розгляд клопотання без його участі.
Прокурор під час судового засідання, заперечував щодо скасування накладеного арешту, зазначив, що досудове розслідування триває, встановлюється причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, тому відсутні підстави для скасування арешту.
Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, вислухавши позицію учасників процесу, слідчий суддя встановив наступне.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Окрім цього суд притримується думки, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
Відповідно до ст.16 КПК України - позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Сукупність наведеної норми свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що зокрема потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні прокурора (п.1 ч.3 ст.132 КПК України);
Відповідно до ч.1, 2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Як вбачається зі змісту ухвали про накладення арешту, вилучене майно постановою слідчого від 18.02.2023 року визнано речовими доказами, такі відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, так як можуть бути використані як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, оскільки арешт на вказане майно накладено саме з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, досудове розслідування триває, потреба в арешті майна продовжує існувати, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна на даний час відсутні.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173 КПК України,суд
У задоволенні клопотання про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 11.02.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1