Справа № 468/2418/24
2/468/94/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
11.02.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання - Серака Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 468/2418/24 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між АТ «Акцент-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 30.04.2019 року був укладений договір про надання банківських послуг б/н, за яким позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, з умовою сплати процентів за користування кредитом в розмірі 46,8% річних. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови угоди та не в повному обсязі виконує взяті на себе зобов'язання, тому позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка станом на 14.11.2024 року становить 13 856,49 грн, із яких: 8646,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5209,51 грн - заборгованість за процентами.
Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (розрахунок заборгованості; копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку від 30.04.2019 року; копію паспорту споживчого кредиту від 30.04.2019 року; виписку по картці; довідку за картами; довідку за лімітами; копію витягу з Умов і правил надання банківських послуг), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
В судовому засіданні встановлено, що 30.04.2019 року між АТ «Акцент-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 1000 грн, який в подальшому був збільшений до 45 000 грн. Договір був укладений шляхом підписання сторонами анкети-заяви від 30.04.2019 року. Вказана заява не містила відомостей про розмір процентів за користування кредитом, комісії та неустойки.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Заборгованість відповідача згідно з розрахунками позивача станом на 14.11.2024 року становить 13 856,49 грн, із яких: 8646,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5209,51 грн - заборгованість за процентами.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 2439,20 грн заборгованості за простроченими процентами, то суд вважає, що вимоги про стягнення вказаних сум є безпідставними у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). За ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При цьому, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17 оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Як слідує з наданих позивачем витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт, витягу з Умов і правил надання банківських послуг, вони не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви від 30.04.2019 року.
Як на підставу нарахування процентів позивач посилається на підписаний відповідачем ЦЕП паспорт споживчого кредиту від 30.04.2019 року, в якому вказані різні розміри нарахування процентів в залежності від виду кредитної картки.
При цьому відповідно до постанови Верховного Суду від 23.05.2022 року по справі №393/126/20 потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Таким чином підписання відповідачем перед укладенням відповідного кредитного договору паспорту споживчого кредиту, який передбачав різні розміри нарахування процентів в залежності від виду кредитної картки, є виконанням кредитодавцем переддоговірного обов'язку по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця, але такий паспорт споживчого кредиту не є свідченням того, що сторони погодили порядок та розмір нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами.
З урахуванням вказаного, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, також підписана сторонами анкета-заява від 30.04.2019 року не містить посилання на конкретні розміри процентної ставки, що за відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували прийняття представлених банком умов та тарифів відповідачем та приєднання до них як другої сторони до запропонованого договору, що є підставою для відмови у стягненні з відповідача заборгованості за процентами.
З урахуванням вказаного вище, позивач має право на повернення фактично отриманих відповідачем за кредитним договором грошових коштів.
З наданої позивачем виписки по картці (а.с. 10-14) за період з 15.05.2019 року по 21.02.2024 року загалом відповідачу були безпідставно нараховані проценти в сумі 20 425,35 грн.
При цьому позивач вказує про наявність непогашеної заборгованості відповідача за тілом кредиту станом на 14.11.2024 року в розмірі 8646,98 грн. Натомість відповідно до наданої позивачем виписки по картці відповідача, останній за період з 15.05.2019 року по 21.02.2024 року користувався кредитними коштами, наданими позивачем шляхом зняття готівки з картки, безготівкового придбання товарів, переказу кредитних коштів на інші картки, поповнення балансу операторів мобільного зв'язку, і загалом за вказаний період використав 51 844,84 грн кредитних коштів.
Натомість за період за це же період відповідач вносив кошти на повернення кредиту шляхом поповнення карткового рахунку готівкою, шляхом переказу коштів з інших карток та рахунків (такі оплати зафіксовані у виписці по рахунку, яка є первинним документом, та в розрахунку самого позивача), і загалом вніс грошових коштів в сумі 58 665,20 грн.
За такого, відповідач повністю повернув фактично отримані ним за кредитним договором кошти, внаслідок чого він не має заборгованості за тілом кредиту перед позивачем станом на заявлену в позові дату.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову загалом у зв'язку з безпідставністю вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача судових витрат не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 30.04.2019 року - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (вул. Батумська, 11 м. Дніпро, ідентифікаційний код 14360080);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 11.02.2025 року.
суддя: