Справа №127/34672/24
Провадження №1-кп/127/967/24
10 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
інших учасників судового процесу: представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому в судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2024 за № 12024020010001679, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Муровані Куриловці Вінницької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, студента, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_5 , будучи обізнаним у тому, що в Україні введений воєнний стан, точного часу не установлено, вступив із особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення чужого майна.
З цією метою, ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, будучи об'єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, 26.07.2024 близько 18:44 год. зайшли до приміщення магазину «MEGASPORT», де здійснює господарську діяльність ТОВ «РЕДДИНГ», що в ТРЦ «Sky Park» за адресою: м. Вінниця, вул. М. Оводова, 51, у якому вирішили таємно викрасти товар, а саме одяг, який розміщений на стійках вказаного магазину.
Реалізуючи свій спільний кримінально-протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, близько 18:44 год. 26.07.2024 ОСОБА_5 разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підійшли до стійки із одягом, з якої кожен вибрав одяг, серед якого, зокрема особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, взяла чоловічу кофту торгової марки «Nike» серії «Terma-FIT HD FZ» (артикул: DQ4830-010, розмір - М), вартістю 2697,17 грн., а ОСОБА_5 взяв чоловічу кофту (толстовку) торгової марки «Nike» серії «Sportswear Tech Fleece Windrunner Full-Zip Hoodie» (артикул: FZ4709-101, розмір - М), вартістю 4496,50 грн., після чого вони направилися до окремих примірочних кімнат магазину «MEGASPORT».
У подальшому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи в примірочній кімнаті, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно за попередньою змовою групою осіб, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючих настання негативних наслідків, з метою власного незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, побачивши зазори в магніті, який перебував на чоловічій кофті торгової марки «Nike» серії «Terma-FIT HD FZ» (артикул: DQ4830-010, розмір - М), зняв його та одягнув вищевказану кофту на себе, а зверху надягнув свою кофту.
Далі, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зайшла до примірочної кімнати, у якій знаходився ОСОБА_5 , де вони переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючих настання негативних наслідків, з метою власного незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, побачивши зазори в магніті, який розміщений на чоловічій кофті (толстовці) торгової марки «Nike» серії «Sportswear Tech Fleece Windrunner Full-Zip Hoodie» (артикул: FZ4709-101, розмір - М), разом зняли його, після чого ОСОБА_5 одягнув вищевказану кофту на себе, а зверху одягнув свій одяг.
У подальшому, не маючи наміру розраховуватись за обраний товар, ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, пройшли касову зону магазину, не розрахувавшись за товар, таким чином залишили місце вчинення кримінального правопорушення, чим завдали ТОВ «РЕДДИНГ» матеріальної шкоди на загальну суму 7193,67 грн.
Дії ОСОБА_5 за вищевказаними фактами кваліфіковані за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжки), кваліфікуючими ознаками якого є вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 04.10.2024 між нею з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_5 (в присутності законного представника та захисника - адвоката ОСОБА_4 ) - з іншої.
Згідно з наданою суду угодою ОСОБА_5 беззастережно та у повному обсязі визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК, в обсязі згідно з обвинувальним актом. При цьому сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання за частиною четвертою статті 185 КК з урахуванням приписів статей 69 та 101 КК у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною другою статті 59-1 КК, а саме 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також обов'язку, передбаченого пунктом 4 частини третьої статті 59-1 КК, а саме виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення» для неповнолітніх суб'єктів пробації, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11.06.2018 № 1797/5.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 - в судове засідання не з'явилась, однак до суду надійшло її клопотання про здійснення судового розгляду за її відсутності. Крім того, прокурор надала суду заяву, зі змісту якої випливає, що представник потерпілого не заперечувала проти затвердження угоди.
ОСОБА_5 у судовому засіданні винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та просив затвердити угоду про визнання винуватості, призначивши визначене в ній покарання. При цьому зазначив, що угоду уклав добровільно, наслідки її затвердження та наслідки умисного невиконання затвердженої угоди йому зрозумілі.
Будучи допитаним щодо обставин вчинення інкримінованого діяння, ОСОБА_5 суду пояснив, що вчинив його за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Законний представник та захисник обвинуваченого підтримали подану прокурором угоду та просили її затвердити.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та угоду про визнання винуватості, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Порядок здійснення кримінального провадження на підставі угод регламентований статтями 486-475 глави 35 КПК.
Зокрема, частиною другою статті 469 КПК встановлено, що угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. При цьому пунктом 1 частини четвертої зазначеної статті регламентовано, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Зі змісту абзаці п'ятого частини четвертої статті 469 КПК випливає, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Як вже суд зазначив вище, прокурор надав письмову заяву представника потерпілої юридичної особи - ТОВ «Реддинг» - адвокат ОСОБА_6 , згідно з якою остання не заперечує проти затвердження угоди.
Частиною четвертою статті 474 КПК визначено перелік питань, які суд зобов'язаний з'ясувати у обвинуваченого перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості.
У ході судового розгляду кримінального провадження відомостей, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не розуміє приписів пунктів 1-4 частини четвертої статті 474 КПК, судом встановлено не було. Крім того, надана суду угода відповідає вимогам положень статті 472 та частині сьомої статті 474 КПК.
При цьому в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 розуміє, положення частини другої статті 473 КПК, відповідно до якої наслідком укладання та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку; для обвинуваченого - відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК; ОСОБА_5 також розуміє, що виконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання нею Закону і будь-якого положення складеної угоди; у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до положень статті 476 КПК прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальним порядку; ОСОБА_5 розуміє, що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за статтею 389-1 КК.
Вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди та призначення обвинуваченому покарання, узгодженого сторонами, суд враховує таке.
Верховний Суд (далі - ВС) у постанові від 16.10.2018 (справа № 439/1344/17) звернув увагу, що за загальним правилом, у випадку наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, з огляду на те, що інститут угод у кримінальному провадженні, як і інститут призначення покарання у тому числі з урахуванням його особливостей у випадку затвердження угоди (частина п'ята статті 65 КК) жодним чином (як в матеріальному, так і в процесуальному аспектах) не кореспондуються з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності, є взаємовиключними та потребують розмежування.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - ВСУ) № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.
Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).
Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з'явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.
У пункту 42 Заключних зауважень Комітету ООН з прав дитини щодо об'єднаних п'ятого та шостого періодичних звітів України від 13.09.2022 на Україну покладений обов'язок привести свою систему правосуддя щодо дітей у повну відповідність з Конвенцією ООН про права дитини та іншими актуальними стандартами, у тому числі Керівними принципами Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей.
Також зобов'язано сприяти застосуванню до дітей, обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, несудових заходів і, де це можливо, призначенню покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, таких як пробація або громадські роботи.
Зі змісту статті 37 Конвенції ООН про права дитини випливає, що тюремне ув'язнення дитини використовується лише як крайній захід.
Згідно зі статтею 17.1 Мінімальних стандартних правил ООН, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), заходи впливу повинні бути завжди співмірними не тільки з обставинами і тяжкістю правопорушення, а й зі становищем і потребами неповнолітнього, а також із потребами суспільства.
У постанові від 15.03.2018 (справа № 442/1887/16-к) ВС звернув увагу на те, що застосування частини першої статті 69 КК можливе у випадку, коли пом'якшуючі обставини настільки знижують тяжкість злочину, що призначення винному покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
У постанові від 03.02.2021 (справа № 629/2739/18) ВС зазначив, що частина перша статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин першої та/або другої статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
ВС роз'яснив, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Як суд зазначив вище, ОСОБА_5 у судовому засіданні факту вчинення інкримінованого йому діяння не заперечував, повідомивши суду, що вчинив кримінальне правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, надав суду чіткі й послідовні показання щодо обставин його вчинення, які повністю узгоджуються з відомостями, зазначеними в обвинувальному акті. Допит обвинуваченого здійснений у судовому засіданні відповідно до приписів статті 351 КПК. Під час зазначеного допиту обвинувачений, як суд вже зазначив, надав чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованих йому діянь, які мають бути встановленими в судовому засіданні згідно з приписами частини першої статті 91 КПК.
Суд також враховує, що згідно з приписами статті 12 КК ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, та повністю відшкодував завдані ним збитки.
Отже, в судовому засіданні встановлено наявність таких обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого: вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування шкоди. З огляду на викладене, аналізуючи надані суду матеріали справи, доводи сторін кримінального провадження, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання з урахуванням приписів частини першої статті 69 КК.
Крім того, відповідно до приписів частини першої статті 103 КК суд враховує умови життя та виховання обвинуваченого, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Застережень, які б перешкоджали затвердженню угоди, встановлені частиною сьомою статі 474 КПК, у підготовчому судовому засіданні встановлені не були. Узгоджене сторонами угоди покарання відповідає загальним засадам кримінального закону щодо призначення кримінального покарання, визначені у статтях 50 і 65 КК, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Приймаючи до уваги, що угода відповідає вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства, обвинуваченому, його законному представнику та захиснику зрозумілі наслідки затвердження угоди, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_7 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_5 (в присутності законного представника та захисника) - з іншої. При цьому суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання, вид та міра якого була погоджена сторонами, тобто у виді пробаційного нагляду строком на один рік, рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною другою статті 59-1 та пунктом 4 частини третьої статті 59-1 КК.
Абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК визначено, що у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема початок строку відбування покарання.
Згідно з приписами частини першої статті 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації. А тому, суд вважає за доцільне зазначити, що строк відбування призначеного обвинуваченому покарання слід рахувати саме з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень статті 100 КПК. Разом з тим, з наданих суду матеріалів випливає, що на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2024 на викрадене ОСОБА_5 майно був накладений арешт, який потрібно скасувати.
Згідно з приписами частини другої статті 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З наданих стороною обвинувачення доказів випливає, що сума витрат на залучення експерта (висновок експерта №2443/24-21 від 09.08.2024) у кримінальному провадженні становить 1135,95 грн. Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2025 рівну частину процесуальних витрат в сумі 568 грн. у відшкодування вартості проведення зазначеного криміналістичного дослідження було стягнуто з ОСОБА_8 .
Враховуючи, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, суд вважає за доцільне рівну частину витрат на залучення експерта стягнути з його законного представника - ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 314, 369-374, 475 КПК, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 04.10.2024 між прокурором ОСОБА_7 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_5 (в присутності законного представника та захисника - адвоката ОСОБА_4 ) - з іншої у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2024 за № 12024020010001679.
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання з урахуванням приписів частини першої статті 69 та частини першої статті 101 Кримінального кодексу України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Відповідно до частини другої та пункту 4 частини третьої статті 59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення» для неповнолітніх суб'єктів пробації, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11.06.2018 № 1797/5.
Строк відбування призначеного покарання рахувати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 568 (п'ятсот шістдесят вісім) гривень витрат на залучення експерта.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених частиною четвертою статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: