Справа № 149/467/25
Провадження №1-кс/149/107/25
11.02.2025 м. Хмільник
Слідчий суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши матеріали клопотання прокурора Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про арешт майна,
Прокурор Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна.
Клопотання мотивоване тим, що СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024020210000495 в ході проведення котрого встановлено, що підозрювана є власником нерухомого майна. За таких обставин, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, а також відшкодування шкоди за пред'явленим потерпілим цивільним позовом, просить накласти арешт, шляхом заборони відчуження, на належне підозрюваній нерухоме майно, а саме 1/3 частку житлового будинку та квартиру.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання.
Інші учасники не з'явилися.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали приходжу до наступного висновку.
Витягом з ЄРДР підтверджено, що СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024020210000495, правова кваліфікація - ч.1 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України.
31.12.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень у цьому провадженні.
В ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частка житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , а також на праві власності квартира АДРЕСА_2 .
У межах даного кримінального провадження Уланівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області до підозрюваної ОСОБА_4 пред'явлено цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на суму 149896 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно із ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (ч. 8 ст. 170 КПК України).
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що прокурор просить накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_4 , яка обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України, ч. 1 ст. 209 КК України передбачає можливість конфіскації майна, а також зважаючи на пред'явлення потерпілим у цьому кримінальному провадженні цивільного позову, з метою забезпечення позову, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушенн, для запобігання спробам відчуження цього майна, приймаючи до уваги те, що спосіб накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження є найменш обтяжливим та не перешкоджає ОСОБА_4 володіти та користуватися її власністю, а тому слідчий суддя доходить висновку про обгрунтованість та наявність підстав для задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст. 40-1, 98, 167, 168, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про арешт майна, - задовольнити.
Накласти арешт на 1/3 частку житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, а також квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження вказаного нерухомого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_5