Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/258/25
Провадження № 1-в/644/111/25
11.02.2025
11 лютого 2025 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
засудженого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань 2а приміщення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в режимі відеоконференції, клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування закону України про декриміналізацію щодо засудженого,
У провадження Орджонікідзевського районного суд м. Харкова надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ОСОБА_4 ) про застосування вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX стосовно засудженого (а.с. 1).
Вироком Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.
На підставі ч. 1 ст. 71, з урахуванням встановлених п. а, п.1 , ч.1 ст.72 КК України правил складання покарань, згідно з якими одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2021 року та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 вирахувано з моменту його фактичного затримання у порядку виконання вироку суду.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, чинний з 09 серпня 2024 року (надалі за текстом - Закон № 3886-ІХ), яким встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Вказаним Законом № 3886-ІХ підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна (ст. 185, 190, 191 КК України), чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (надалі за текстом - НМДГ).
На підставі викладеного, засуджений ОСОБА_4 відповідно до вимог Закону № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, просив суд привести вирок суду у відповідність до вимог нового закону, який звільняє від покарання або пом'якшує його відносно засудженого.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 14.01.2025, справа № 644/258/25 визначена на розгляд судді ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова заперечував проти повного задоволення заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування своєї позиції пояснив, що згідно вироку Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, вказана кваліфікація не підлягає декриміналізації за Законом № 3886-ІХ, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута.
За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2021 засуджений ОСОБА_4 вчинив корисливі злочини, вартість майна отриманого злочинним шляхом яких, зокрема епізод № 2 за ч. 3 ст. 185 КК України становив на момент вчинення правопорушення менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та наразі підлягає декриміналізації , за його вчинення засуджений підлягає звільненню від покарання, оскільки він не є кримінально караними діяннями, при цьому декриміналізація зазначеного епізоду не впливає на кваліфікацію дій та на остаточне покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2021 (арк. о/с архівні матеріали ).
Натомість за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2021 за ч. 2, 3 ст. 185 КК України вартість майна отриманого злочинним шляхом за епізодами № 1, 3 становила на момент вчинення правопорушення більше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що наразі не підлягають декриміналізації за приписами Закону № 3886-IX від 18.07.2024, та є кримінально караними (арк. о/с архівні матеріали ).
Заразом, декриміналізація вище зазначеного епізоду не впливає на кваліфікацію дій та остаточне покарання ОСОБА_4 оскільки засуджену особу можна звільнити від покарання за конкретною частиною та статтею КК України, а не за окремим епізодом, який входить до складу кримінального правопорушення.
Засуджений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у режимі відеоконференції у судовому засіданні підтримав свою заяву у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення засудженого, доводи прокурора, дослідивши матеріали справи, особову справу засудженого, дійшов висновку, що заява засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений відбуває покарання в умовах ДУ «Харківська виправна колонія (№ 43)» (арк. спр. 1), яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 7, отже справа підсудна Орджонікідзевському районному суду м. Харкова на підставі ч.2 ст. 539 КПК України.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Судом установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий вироком:
1) Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2, 3 ст. 185 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим покаранням призначено покарання у вигляді 5 (п'яти ) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбуття покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 3(три) роки
2). Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням встановлених п.п. а, п.1 , ч.1 ст.72 КК України правил складання покарань, згідно з якими одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2021 року та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 вирахувано з моменту його фактичного затримання у порядку виконання вироку суду.
Ухвалою Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 30.10.2024 виправлено описку в мотивувальній частині та резолютивній частині вироку Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024, зокрема зазначено правильну дату ухвалення вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2021 року замість помилкової «04.07.2023».
Відповідності до прийнятого Верховною Радою України 18 липня 2024 року Закону № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року, статтю 51 КУпАП викладено в такій редакції: «Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста НМДГ або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох НМДГ, - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот НМДГ або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот НМДГ або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі НМДГ або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб».
Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 НМДГ.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Відповідно до положення ст. 51 КУпАП, в редакції Закону № 3886-ІХ, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох НМДГ.
Цим Законом № 3886-ІХ, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та викладено ст. 51 КУпАП в новій редакції, якою визначено адміністративну відповідальність за вчинення дрібної крадіжки, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 НМДГ.
Вказаним Законом підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна (ст. 185, 190, 191 КК України), чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох НМДГ.
Неоподаткований мінімум доходів громадян - це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Податкового кодексу України, сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється законом України про державний бюджет України на конкретно визначений рік, так станом на 01 січня 2020 року, а саме: у 2020 році з 01.01.2020 по 30.06.2020 - 2 102,00 грн.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з:
01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року становив 1 051 грн 00 коп ( 2 102,00 грн - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у період з 23.01.2020 по 14.03.2020 х на 50 %). Тобто, два неоподатковуваних мінімума доходів громадян за цей період становлять суму 2 розмірі: 1 051 грн 00 коп х 2 = 2 102,00 грн;
Згідно з вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2021 (арк. о/с архівні матеріали) засудженим ОСОБА_4 за ч. 2, 3 ст. 185 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим покаранням призначено покарання у вигляді 5 (п'яти ) років позбавлення волі, вчинено кілька епізодів крадіжок, вартість матеріальної шкоди, завданої шляхом таємного викраденого чужого майна стосовно кожного окремого епізоду становила:
1). за ч. 2 ст. 185 КК України завдано матеріальної шкоди на суму:
третій епізод від 14.03.2020 близько 15 год 15 хв - 6 670 грн 00 коп, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму більшу двох НМДГ (надалі по тексту - НМДГ), зокрема більшу від 2 102,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута (арк. о/с архівні матеріали);
2). за ч. 3 ст. 185 КК України завдано матеріальної шкоди на суму:
перший епізод від 23.01.2020 близько 02 год 30 хв - 3 890 грн 83 коп, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму більшу двох НМДГ, зокрема більшу від 2 102,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута (арк. о/с архівні матеріали);
другий епізод від 24.01.2020 близько 02 год 30 хв - 871 грн 16 коп, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму меншу двох НМДГ, зокрема меншу від 2 102,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі усунута (арк. о/с архівні матеріали).
Отже, суд установив, що перший та третій епізоди за ч. 2, 3 ст. 185 КК України не підлягають декриміналізації та є кримінально караним через те, що вартість майна отриманого злочинним шляхом перевищує два НМДГ станом на день вчинення правопорушення.
Натомість вартість майна отриманого злочинним шляхом за другим епізодом за ч. 3 ст. 185 КК України підлягає декриміналізації та за його вчинення засуджений підлягає звільненню від покарання, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому він не є кримінально караними діяннями, отже застосовується ст. 5 КК України.
Відповідно до вироку Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024 (арк. о/с 12-13) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, вказана кваліфікація не підлягає декриміналізації за Законом № 3886-ІХ, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута.
На підставі ч. 1 ст. 71, з урахуванням встановлених п.п. а, п.1 , ч.1 ст.72 КК України правил складання покарань, згідно з якими одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2023 року та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання у порядку виконання вироку суду.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
За частиною 2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.1 ст.74 КК України).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), і шахрайство, за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи. Відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 по справі № 567/507/23.
Частина 6 ст. 3 КК передбачає, що зміни до КК можуть вноситися, зокрема, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, що відрізняє ситуацію, яка розглядається, від змін нормативно-правових актів інших галузей права.
Відповідно до положення ст. 51 КУпАП , в редакції Закону № 3886-ІХ, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з 09.08.2024 кримінальна, а не адміністративна відповідальність за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату майна настає, якщо вартість такого майна з урахуванням відповідних положень Податкового кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо вартість майна, здобутого злочинним шляхом становить менше 2 НМДГ на день вчинення злочинних діянь.
ОСОБА_4 згідно з вироком Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024 (арк. о/с 12-13), визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, дана кваліфікація не підлягає декриміналізації за Законом № 3886-ІХ, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута.
За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2021 (арк. о/с архівні матеріали) ОСОБА_4 засуджено за корисливий злочин, вартість майна отриманого злочинним шляхом за другим епізодом від 24.01.2020 близько 02 год 30 хв на суму, що становить 871 грн 16 коп, за ч. 3 ст. 185 КК України підлягає декриміналізації та за його вчинення засуджений підлягає звільненню від покарання, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення вказаного правопорушення не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому він не є кримінально караними діяннями.
Стосовно першого епізоду від 23.01.2020 близько 02 год 30 хв на суму, що становить 3 890 грн 83 коп, за ч. 3 ст. 185 КК України та третього епізоду від 14.03.2020 близько 15 год 15 хв на суму, що становить 6 670 грн 00 коп, за ч. 2 ст. 185 КК України, то ці діяння не підлягають декриміналізації та є кримінально караним через те, що вартість майна отриманого злочинним шляхом перевищує два НМДГ - 2 102,00 грн станом на день вчинення правопорушень.
Важливо відмітити, що декриміналізація зазначеного вище епізоду не впливає на кваліфікацію дій та остаточне покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2021( арк. о/с архівні матеріали) та Чугуївського міськрайонного суду м. Харкова від 22.02.2024 (арк. о/с 12-13).
Суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Покарання призначається за конкретною частиною та статтею КК України. Відповідно засуджену особу можна звільнити від покарання за конкретною частиною та статтею КК України, а не за окремим епізодом, який входить до складу кримінального правопорушення.
За таких обставин, враховуючи, що суд саме звільняє засудженого від відбування покарання відповідно до ч.2 ст.74 КК України і не має повноважень змінювати вирок на стадії його виконання, у суду відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вироком Чугуївського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024 та Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2021, окремо за епізодами крадіжки за ч. 2 ,3 ст. 185 КК України, так як покарання судом призначалось не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією за ч. 2, 3 ст. 185 КК України, день розгляду подання відповідає цій правовій кваліфікації, тому суд не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання або пом'якшення покарання, призначеного вироком суду, на підставі ст.74 КК України.
Керуючись ст.107 ч.4, ст.537 ч.1 п.13, ст.539 ч.2 п.2 та ч.5, п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024, ст. 5, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч.2 ст. 74, 75 КК України, суд
Клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про застосування до нього вимог Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який звільняє від покарання або пом'якшує його стосовно засудженого задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2021 за другим епізодом від 24.01.2020 близько 02 год 30 хв за ч. 3 ст. 185 КК України, на суму, що становить 871 грн 16 коп, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
В іншій частині раніше визначеної кваліфікації та призначеного вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.12.2021 остаточного покарання залишається незмінним, зокрема:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 185, 3 ст. 185 КК України та призначено покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим покаранням, остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді 5 (п'яти ) років позбавлення волі.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим за вироком Чугуївського міськрайонного суду м. Харкова від 22.02.2024, яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням встановлених п.п. а, п.1 , ч.1 ст.72 КК України правил складання покарань, згідно з якими одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харків від 23.12.2021 та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 вираховувати з моменту його фактичного затримання у порядку виконання вироку суду.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження до відома.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1