Справа № 643/13368/24
Провадження № 2/643/944/25
11.02.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» в особі представника за довіреністю Шкапенка О.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.11.2018 у розмірі 21 634,82 гривень, яка утворилася станом на 24.10.2024, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилався, що 14.11.2018 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі підписаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.2.2-2.1.1.2.4 Умов та Правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. АТ «А-Банк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за кредитом, тим самим зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 24.10.2024 має заборгованість в загальному розмірі - 21 634,82 гривень, яка складається з такого: заборгованість за кредитом - 12 443,80 гривень; заборгованість по відсоткам - 9 191,02 гривень.
Аргументи учасників справи
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких клопотань та заяв від відповідача до суду не надходило.
Рух справи
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 11 листопада 2024 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача Шкапенко О.В., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явився, разом з позовом надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у поданій заяві підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей, отриманих судом з Єдиного державного демографічного реєстру згідно з вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
14.11.2018 відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача із Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку, відповідно до змісту якої відповідач погодилася з тим, дана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, та вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення, згодна з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua (а.с. 7).
14.11.2018 відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 8).
Як убачається зі змісту довідки за картами та довідки за лімітами позивачем було видано відповідачу ОСОБА_1 кредитні картки: № НОМЕР_1 , строком дії до січня 2023 року, № НОМЕР_2 , строком дії до листопада 2028 року, № НОМЕР_3 , строком дії до листопада 2028 року, № НОМЕР_4 , строком дії до листопада 2028 року, з встановленим кредитним лімітом в сумі 0,00 грн, який 10.07.2019 було збільшено до 13000,00 грн, в подальшому - до 40000,00 грн, 22.12.2023 зменшено до 12500,00 грн (а.с. 14-15).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 24.10.2024 становить: 12 443,80 гривень - заборгованість за кредитом, 9 191,02 гривень - заборгованість за процентами (а.с. 5-6).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
За правилами ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правилами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд доходить висновку про його змішану правову природу, а саме про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Правилами ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з не додержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено положеннями ст. 1055 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, як це унормовано положеннями ст. 1046 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає безпідставними посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold», позаяк вони не підписані відповідачкою.
Умови та Правила надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» від 14.11.2018 не зазначена процентна ставка за користування наданими відповідачці коштами, строк на який вони видаються, а також інші складові кредиту.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розуміла відповідачка та ознайомлювалася і погоджувалася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, позаяк цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
Крім того, позивачем до позовної заяви додано підписаний відповідачем 14.11.2018 Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому зазначено різні види кредитних карт, зокрема «Універсальна» та «Універсальна Gold» з різними відсотковими ставками (а.с. 8).
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Аналогічні висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, від 23 травня 2022 року, прийнятій по справі №393/126/20, провадження № 61-14545сво20.
Наданий банком Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2019. Більш того, зі змісту розділу 7 цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Відтак, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
З огляду на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
За таких обставин суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту, якщо така заборгованість має місце.
З матеріалів справи та виписки вбачається, що відповідач у відділенні банку отримала кредитні картки: № НОМЕР_1 , строком дії до січня 2023 року, № НОМЕР_2 , строком дії до листопада 2028 року, № НОМЕР_3 , строком дії до листопада 2028 року, № НОМЕР_4 , строком дії до листопада 2028 року, регулярно користувалася ними, проводила ними розрахунки, знімала кошти та поповнювала картки. Жодних заяв до Банку про непогодження зі зміною кредитного ліміту нею не подавалося.
Водночас, ураховуючи, що позивачем не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, то внесені відповідачем кошти повинні бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту.
Однак, з аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача, які надані позивачем, убачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, а саме списував з рахунку відповідача необумовлені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.
Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту.
Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості) визначив заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5940,89 гривень.
Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.
З огляду на надані позивачем матеріали, множинність варіантів індивідуальних умов кредитування та відсутність документального підтвердження щодо варіанту, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах з відповідачем, доводи позивача щодо умов надання коштів не можуть бути враховані. Нарахування та пред'явлення до стягнення елементів боргу поза сумою фактично наданих банком коштів, що ґрунтується на факті укладання кредитного договору, за таких умов безпідставне.
З досліджених судом розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідача убачається, що на момент визначення позивачем суми боргу (24.10.2024), з відповідача були неправомірно списано відсотки за період з 01.03.2021 по 01.12.2023 на загальну суму 21 820,43 гривень, унаслідок чого збільшувалася сума заборгованості за тілом кредиту.
Тобто неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, сплачені позичальником кошти зараховувалися банком у порядку черговості, передбаченому статтею 534 ЦК України, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2023, прийнятій у справі № 619/1384/21.
Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом та їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, унаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків, розмір списаних відсотків перевищує заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Правилами ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 2 ст. 89 ЦПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що заявлені АТ «Акцент-Банк» позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ: 14360080, МФО 307770, р/р № НОМЕР_5 , місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 11 лютого 2025 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова