Справа № 643/16073/24
Провадження № 3/643/556/25
11.02.2025 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Семенова Я.Ю., розглянувши матеріал, що надійшов від Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , непрацевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
16 грудня 2024 року близько о 10-00 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю матір'ю ОСОБА_2 , чим порушив вимоги термінового заборонного припису серії АА №433725 від 14.12.2024.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно нього за його відсутності. У поданій заяві обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №260057 від 16.12.2024 підтвердив, зазначив, що провину визнає у повному обсязі, щиро розкаюється у скоєному, просить призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності. У поданій заяві обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №260057 від 16.12.2024, підтвердила, просила суд суворо не карати її сина ОСОБА_1 , зазначила, що вони примирилися.
Беручи до уваги, що відповідно до вимог ст. 268 КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не відносяться до правопорушень, за якими присутність у судовому засіданні особи є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Крім визнання своєї вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення знаходить своє підтвердження сукупністю доказів, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №260057 від 16 грудня 2024 року, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які містяться при матеріалах справи, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеною 16.12.2024 стосовно ОСОБА_1 , згідно з якою, поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки, як низький, копією термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА №433725 від 14.12.2024, згідно з яким ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою - матір'ю ОСОБА_2 строком 10 діб - з 23-00 години 14.12.2024 до 23-00 години 23.12.2024.
Так, на момент адміністративного правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачала відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування та встановлювала санкцію у виді накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
22 травня 2024 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який набрав чинності 19 грудня 2024 року.
Вказаним законом було викладено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в такій редакції: «вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб».
Крім того, було доповнено КУпАП ст. 173-8 такого змісту:
«Неповідомлення особою, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким вона повинна залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, у встановлений законом строк уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування - тягне за собою попередження або накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб».
Оскільки положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять норми щодо зворотної дії закону про адміністративну відповідальність у часі, суд застосовує аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.
Відтак, на цю категорію справ поширюються гарантії статті 6 Європейської конвенції з прав людини.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Отже, до ОСОБА_1 мають бути застосовані положення ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в редакції, яка діяла до 19 грудня 2024 року, та передбачала відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування та встановлювала санкцію у виді накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, в редакції Кодексу України про адміністративні правопорушення, чинній станом на 16 грудня 2024 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, є щире розкаяння.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 35 КУпАП судом не встановлено.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, майновий стан, думку потерпілої, обставину, що пом'якшує адміністративну відповідальність, відсутність обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним та достатнім для виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень 00 копійок.
За правилами ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП суд вирішує питання про стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 173-2, 221, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня винесення такої постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя : Я.Ю. Семенова