Справа № 128/401/25
11 лютого 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., отримавши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -
До Вінницького районного суду Вінницької області надійшла вищевказана позовна заява, за допомогою поштового зв'язку, позивачем якої вказано ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження, судом встановлено, що позовну заяву подано з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому дана позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Позивач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, відповідно повинен забезпечити неухильне виконання, покладених на нього нормами ЦПК України, процесуальних обов'язків.
Згідно тексту позову, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у позові та не конкретизована прохальна частина тексту позову. Одночасно, згідно прохальної частини тексту позову, позивач просить зобов'язати нотаріуса Білозарецьку О.Ю. вчинити певні дії, однак її статус за позовом не визначений.
Також позивачем не зазначено всього обсягу спадкового майна та його місце знаходження, з приводу якого виник даний спір, що в свою чергу визначає підсудність даної цивільної справи.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Позивачу слід врахувати, що розгляд і вирішення справи неповноважним судом, зокрема внаслідок порушення правил визначення підвідомчості та підсудності, є підставою для скасування навіть правильного за суттю рішення суду.
Відповідно до ч. ч.2,3 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Нормативні положення ЦПК України передбачають, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно суд, не виходить за межі заявлених позовних вимог та не приймає сторону кожного зі сторін, а є об'єктивним та неупередженим при прийнятті рішення.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року зі змінами.
Положенням статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1). Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2).
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1, пп. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 3 028,00 гривні.
Звертаючись з вказаною позовною заявою до суду, позивачем не було долучено квитанції про сплату судового збору.
Нормативними положеннями передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (ч. 1 ст. 177 ЦПК України), в даному випадку цього не зроблено. Лише вказано про це в додатку.
Судом звернуто увагу, що серед іншого, в одному примірнику позовної заяви, вказано «… ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 ...». Матеріали позову не містять даних про процесуальний статус ОСОБА_3 , обсяг його прав та обов'язків.
Одночасно суд звертає увагу заявника, на невиконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: не надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У рішенні від 8.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» (заява №24003/07) ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4.11.1950, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17.01.2012 у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06).
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Тому враховуючи викладене, позивачу слід усунути вищевказані недоліки позовної заяви.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 175-177, 185ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який встановити терміном 5 (п'ять) днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що у разі усунення недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Роз'яснити заявнику, що: - способом виконання ухвали суду є складання тексту «заяви» із усуненими недоліками, а не подання суду роз'яснень, заяв, пояснень; - виправлена заява із вищевказаними судом доказами має бути подана в примірниках для суду та заінтересованих осіб; - у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява вважається неподаною та підлягає поверненню, що не перешкоджає повторному зверненню до суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО