Справа № 638/1175/25
Провадження № 2-а/638/97/25
Іменем України
10 лютого 2025 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Поляков О.В.,
за участю секретаря Кутоманової К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №56 від 13.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 січня 20025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесено постанову №56 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП України, та накладено штраф у розмірі 25 500, 00 гривень. А саме: у період правового режиму воєнного стану, який введений Указом президента України №64/2022 та ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, під час перевірки документів ОСОБА_1 , було встановлено факт порушення останнім законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки він відмовився від проходження ВЛК для встановлення ступеню придатності до військової служби. Зазначене правопорушення вчинене під час дії особливого періоду, який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року, який діє до теперішнього часу. Таким чином ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 12.01.2025 року о 16-00 при перевірки документів у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з'ясувалось що він знаходиться у розшуку у зв'язку з чим його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_1 завели до підвалу, забрали телефон, виражались нецензурною лайкою, кричали, принижували, ображали, тримали до наступного ранку без їжі та води. 13.01.2025 року рядовим Сергієм було оформлено постанову №54 про скоєння ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Після чого оформили протокол №56 та постанову №56, на прохання надати адвоката позивачу було відмовлено. Знаходячись у важкому моральному та фізичному стані, позивач підписав те що йому було надано і лише зміг в поясненні вказати як його незаконно утримували у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На думку позивача відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням прав та правових гарантій, оскільки позивач особисто на поштовому відділені не отримував повістку, про її наявність не знав і в будь який інший спосіб про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлений не був, також позивач зазначив, що його брат ОСОБА_4 був інвалідом 1 групи, за яким він доглядав та ІНФОРМАЦІЯ_5 він помер. ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача. Враховуючи вищевказані обставини ОСОБА_1 майже вдома не проживав, а тому не міг знати про надіслану на його адресу повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 . 02.08.2024 року о 14 год. 00 хв. позивач нібито відмовився від проходження ВЛК.
Виходячи з наведеного позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, а тому підлягає скасуванню з огляду на те, що її було винесено одразу, за таких умов позивач не мав часу та можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Таким чином, на думку позивача, постанова є незаконною і не може слугувати підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки нею не було належним чином доведено і підтверджено наявність у діяннях позивача складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне. 1) оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв'язку з повною відсутністю доказів на підтвердження факту події адміністративного правопорушення, у постанові відсутні будь-які посилання на документи, які б підтверджували наявність події та складу адміністративного правопорушення; 2) у зв'язку з відсутністю належним чином оформленого та врученого направлення, яке зважаючи на п.74 Порядку №560 передує виникненню в особи обов'язку проходити ВЛК, не могла мати місце власне подія адміністративного правопорушення; 3) зважаючи на існування реальної та підтвердженої можливості у Держателя Реєстру отримувати персональні дані призовників, військовозобов'язаних, резервістів з інших інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів (у тому числі публічних), баз (банків) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене статтею 210-1 КУпАП є протиправним, з огляду на неможливість, відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, на момент складення протоколу та оскаржуваної постанови, застосування статей 210 та 210-1 КУпАП; 4) оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які належним чином підтверджують наявність у діях позивача умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, при цьому, навіть протокол, складений щодо позивача, не є абсолютним доказом наявності у останнього вини на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. До того ж, при призначенні позивачу покарання не було враховано обов'язкові обставини передбачені ч.2 ст.33 КУпАП. Враховуючи усе вищевикладене, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025 справу передано судді Полякову О.В.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Поляковим О.В. від 29.01.2025 року справу прийнято до свого провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
19 грудня 2024 року копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів було доставлено до Електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31.01.2025 представником відповідача Гулійовою О.О., через «Електронний суд» було надано відзив на позовну заяву з доданими до неї документами та заяву про розгляд справи без участі відповідача.
Крім того, сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовоиу засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач не з'явився, був повідомлений своєчасно та належним чином, через «Електроний суд» надав заяву про розгляд справи без його участі та просив суд взяти до уваги що з 12.01.2025 року знаходився на території ІНФОРМАЦІЯ_4 протягом доби, не мав можливості зателефонувати адвокату, протокол та постанова були складені одразу в один день. На його прохання отримаити направлення для проходлження самостійно ВЛК без супрпроводу працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав відмову.
Представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, через електронний суд разом з відзивов надав заяву про розгляд справи без його участі.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Виходячи за наведених обставин, неприбуття учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, а також відзив на позовну заяву представника відповідача суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 було винесено постанову №56 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 25 500 грн.
Як вбачається із тексту постанови, громадянину ОСОБА_1 13 лютого 2025 року о 14:30 год. під час перевірки документів було запропоновано пройти ВЛК з метою встановлення ступеню придатності до військової служби. ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме: абзац четвертий частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
13.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , подполковником ОСОБА_3 винесено постанову від №56 про адміністративну відповідальність та застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 гривень.
Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
При вирішенні позовних вимог суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Згідно із статтєю 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч.9 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники -особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Згідно із ст. 3 зазначеного Порядку, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Виходячи з матеріалів справи та враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаний.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Так, відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 05.10.2024 року, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст.235 КУпАП).
Таким чином, з 24.02.2022 року в Україні діє особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення).
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Разом з тим, діючим законодавством визначено процедуру направлення військовозобов'язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.
Згідно п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до положень п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу не вручалась повістка для виклику на медичний огляд, направлення на медичну комісію для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я під час мобілізації в особливий період.
Згідно із ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Вказана обставина відповідачем будь-яким чином не спростована, а саме не надано доказів того, що позивачу взагалі надавалось направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, як і немає витягу з журналу реєстрації таких направлень, а також відсутній відповідний акт про відмову позивача від проходження ВЛК.
Таким чином, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інкримінованого йому протоколом № 56 про вчинення адміністративного правопорушення від 13.01.2025 року, немає.
Згідно ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що постанову № 56 про притягнення ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі по 25 500,00 грн. слід скасувати.
Належним способом захисту у разі протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України є скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення ст. 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, а саме 1 211,20 грн.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст.2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, ст. 7, 247, 251, 280 КУпАП, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №56 від 13 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 25 500,00 грн.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.02.2025 року.
Суддя О. В. Поляков